ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-3/396-4/293 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"05" грудня 2007 р. 16:57 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя у складі
судді Остапової К.А.,
при секретарі Філонович Є.Д.,
розглянувши справу за адміністративним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Влакс и К” (99029 м. Севастополь, вул. Ген. Острякова, 69-А)
до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (99011 м.Севастополь, вул. Кулакова, 37);
Управління державного казначейства України в м. Севастополі (99059 м.Севастополь, вул. Гер. Сталінграду, 64)
за участю: прокурора м. Севастополя,
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення 120537,00 грн.,
Представники сторін:
позивач: Яловега К.А., довіреність б/н від 31.08.2007;
відповідачі:
ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя - Турчин Д.С., довіреність № 10-004/271 від 05.07.2007;
Управління державного казначейства в м. Севастополі –Бессонова І.С., довіреність № 14-32/2296 від 28.04.2007,
прокурор –Шульга А.М., посвідчення № 438 від 20.02.2006,
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Влакс и К” (далі –ТОВ «Влакс и К») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя (далі - ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 1000032320 від 30.09.2005 про зменшення ТОВ “Влакс и К” суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 120537,00 грн. та просить стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість по податку на додану вартість в сумі 120537,00 грн.
Відповідач, ДПІ в Ленінському районі м.Севастополя, з позовними вимогами не згоден на підставах, висловлених у письмових запереченнях на позов.
Відповідач, Управління державного казначейства України в м. Севастополі, вважає, що спір виник не у наслідок неправомірних дій Управління, тому залишає розгляд спору на розсуд суду.
.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.01.2006 позов задоволений повністю.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 11.01.2006 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 скасовані, справа передана на розгляд до господарського суду міста Севастополя за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 03.10.2007 справа прийнята до провадження суддею Остаповою К.А. з привласненням справі №20-3/396-4/293. Попереднє судове засідання призначене на 05.09.2007.
Оскільки протягом проведення попереднього судового засідання судом не встановлено можливості врегулювання даного спору до судового розгляду, суд закінчив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду на 03.10.2007.
Розгляд справи відкладався, в судовому розгляді справи було оголошено перерву для надання додаткових доказів та у зв’язку з нез’явленням представників сторін.
За клопотанням представників сторін та прокурора, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.
Згідно зі статями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін та прокурору роз’яснені процесуальні права та обов’язки.
Заслухавши представників сторін та прокурора, дослідивши надані докази, суд, -
в с т а н о в и в :
ДПІ в Ленінському районі міста Севастополя була проведена позапланова документальна перевірка правильності визначення сум податку на додану вартість, що була заявлена ТОВ “Влакс и К” до відшкодування з бюджету за період діяльності липень 2005 року, за результатами якої складений акт № 335/23-2/24031502/13806/10 від 02.09.2005.
В доповнення до вказаного акту перевірки ДПІ в Ленінському районі міста Севастополя була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка правильності визначення сум податку на додану вартість, що була заявлена ТОВ “Влакс и К” до відшкодування з бюджету.
Висновки містяться в акті № 356/23-2/24031502/18996/10 від 29.09.2005
В ході перевірки виявлені порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997, із змінами та доповненнями, (далі –Закон), в результаті чого завищена сума бюджетного відшкодування за липень 2005 року на суму 120537,00 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ в Ленінському районі міста Севастополя винесене податкове повідомлення-рішення № 1000032320 від 30.09.2005 про зменшення ТОВ “Влакс и К” суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 120537,00 грн.
Суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним вказаного податкового повідомлення-рішення недійсним такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
З акту позапланової документальної перевірки та акту позапланової документальної перевірки №335\23-2\24031502\13806\10 від 2 вересня 2005 року слідує, що у грудні 2004 року позивач придбав за 767.556грн. (у тому числі податок 127.926грн.) від Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради нежиле приміщення загальною площею 1.761,8кв.м. за адресою: пр-т Генерала Острякова, 69а. Кошти сплачені 8 грудня 2004 року безготівкою платіжним дорученням №1084. Продавцем надана податкова накладна №89 від 8 грудня 2004 року. Однак позивач при подачі податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року не включив до податкового кредиту суму податку –127.926грн., сплачену у зв’язку з придбанням приміщення. А включив у податковій декларації за червень 2005 року (вхід. №44775 від 15 липня 2005 року) до податкового кредиту попереднього податкового періоду суму податку 124.226грн. та заявив до бюджетного відшкодування 120.537грн., хоч за попередній податковий період фактично не сплачував постачальнику таку суму податку. Загальний обсяг оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців у платника податків склав 440.958грн. (а.с.12-26).
Однак як слідує з первісних документів, позивач купив вказані приміщення 24 листопада 2004 року за 2.565.636грн. (у тому числі податок на додану вартість 427.606грн.) від Севастопольської міської Ради в особі Фонду комунального майна, що підтверджує договір, який нотаріально посвідчений 24 листопада 2004 року за реєстровим № 4360, зареєстрований у Бюро технічної інвентаризації 30 листопада 2004 року за №1898 в Книзі 13 на сторінці 90 (а.с. 123-125).
Об’єкт переданий покупцю (позивачу) за актом від 27 листопада 2004 року (а.с. 48). Але оплата та отримання податкової накладної (з якими закон пов’язує формування податкового кредиту) відбулися у наступному податковому періоді.
8 і 21 грудня 2004 продавець надав покупцю (позивачу) податкові накладні №89 і №98, відповідно до яких на підставі договору від 24 листопада 2004 року відбулася операція продажу об’єкту приватизації за 767.556грн. і 1.798.080грн., що складає 2.565.636грн., у тому числі податок 127.926грн. і 299.680грн. (а.с. 149, 153).
Також 8 і 21 грудня 2004 року позивач сплатив безготівкою платіжним дорученням №1084 і №1122 покупцю 767.556грн. і 1.798.080грн., у тому числі податок на додану вартість 127.926грн. і 299.680грн., разом 427.606грн. (а.с. 150).
З Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивача слідує, що позивач включив до податкового кредиту за грудень сплачені по вказаній операції суми податку 127.926грн. і 299.680грн., усього податковий кредит за грудень 2004 року склав 433.932,04грн. (а.с. 141).
Однак з наданих платником податку до податкового органу податкових декларації з податку на додану вартість слідує наступне :
- за листопад 2004 року позивач надав декларацію 9 грудня 2004 року та вказав зобов’язання 7.155грн., податковий кредит 6.801грн., до сплати у бюджет 354грн. (а.с. 95-96);
- за грудень 2004 року позивач надав декларацію 19 січня 2005 року та вказав зобов’язання 7.676грн., податковий кредит 6.326грн., до сплати у бюджет 1.350грн. (а.с. 93-95 чи 127-128);
- помилки за грудень 2004 року були виправлені уточнюючим розрахунком за березень 2005 року (наданий 25 березня 2005 року), відповідно до якого позивач виправив податковий кредит попереднього звітного періоду (грудень 2004 року) на суму податку 299.680грн. (а.с. 89-90); сума податку 127.926грн. за деклараціями за грудень 2004 року (в тому числі уточнюючим) включена не була;
- за травень 2005 року позивач надав декларацію 10 червня 2005 року, якою задекларував податок у сумі 7.031грн., податковий кредит –6.794грн., виправив помилки за квітень 2005 року шляхом збільшення податкового кредиту на 237грн., задекларував від’ємне значення податку у сумі 237грн. (а.с. 79-81);
- помилки за травень 2005 року були виправлені уточнюючим розрахунком за червень 2005 року (наданий 15 липня 2005 року), відповідно до якого позивач виправив податковий кредит попереднього звітного періоду (травень 2005 року) шляхом збільшення на 124.226грн., від’ємне значення податку 122.401грн. (рядок 18.2) і 124.226грн.(рядок 28.2) (а.с. 75-78 чи 129-131);
- помилки за червень 2005 року були виправлені декларацією за липень 2005 року, яку позивач надав 18 серпня 2005 року та відповідно до якої позивач виправив податковий кредит попереднього звітного періоду (червень 2005 року) на 122.401грн., до податкового кредиту звітного податкового періоду позивач відніс податок у сумі 1.864грн., до податкових зобов’язань –6.373грн., та задекларував залишок від’ємного значення податку і суму бюджетного відшкодування у розмірі 120.537грн. та надав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування і його розрахунок (а.с. 27-30).
Після придбання 24 листопада 2004 року вказаних нежилих приміщень, позивач 7 грудня 2004 року продав 69/100 частки цих нежилих приміщень товариству з обмеженою відповідальністю „АРІАЛ” за 1.798.080грн. (у тому числі податок 299.680грн.), про що свідчить нотаріально посвідчений за реєстровим №4476 договір і про що на договорі від 24 листопаду 2004 року нотаріусом зроблена відмітка. Оплату у сумі 1.798.080грн. позивач отримав 20 грудня 2004 року безготівкою (а.с. 125, 151-152, 154, 155).
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168\97-ВР від 3 квітня 1997 року (із змінами на час подачі заяви про бюджетне відшкодування, далі –Закон України №168\97-ВР) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як встановлено, отримувач товару (позивач) у попередньому податковому періоді (грудні 2004 року) постачальнику (Фонду комунального майна) фактично сплатив вартість товару 767.556грн. і 1.798.080грн., у тому числі податок на додану вартість 127.926грн. і 299.680грн., разом податок 427.606грн., але до податкового кредиту за грудень 2004 року відніс лише 299.680грн., у подальшому податковому періоді відніс залишок сплаченої суми податку –127.926грн.
У зв’язку з тим, що позивач фактично сплатив постачальнику суму податку (127.926грн.) він має право на бюджетне відшкодування у такому ж розмірі.
Cуд не може погодитись з позицією відповідача про те, що у розумінні вказаної норми Закону у цій справі попереднім звітним періодом слідує вважати лише червень 2005 року, тому що заява про бюджетне відшкодування надана з декларацією за липень 2005 року.
Така позиція не відповідає приписам пункту 5.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21 грудня 2000 року (із змінами), згідно з яким платнику податків надано право з урахуванням строків давності виявляти у майбутніх податкових періодах помилки у показниках раніше поданої податкової декларації шляхом надання уточнюючого розрахунку.
Цим правом позивач і скористався, виправив помилки за попередні податкові періоди, що привело до від’ємного значення податку і бюджетного відшкодування.
Cуд вважає, що приписи підпункту 7.7.1 Закону України №168\97-ВР про розподіл сум податку зроблені з метою фактичного отримання бюджетом (через постачальника, який фактично отримує вартість товару з податком на додану вартість) податку на додану вартість. Так як закон передбачає, що податковий кредит формується не тільки у зв’язку з фактичною оплатою товару, але і з такою подією як отримання товару без його оплати.
Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, позивач в податковій декларації, що подана 18.08.2005, вказав суму бюджетного відшкодування у розмірі 120537,00 грн. за попередній податковий період.
Викладене свідчить про обґрунтованість позовних вимог ТОВ “Влакс и К” і дає підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 3,40 грн. підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.
На підставі викладеного , керуючись ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі м.Севастополя № 1000032320 від 30.09.2005 про зменшення ТОВ “Влакс и К” суми бюджетного відшкодування податку на додану в сумі 120537,00 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 3111503000007, код платежу 14010200 в Управління Державного казначейства України в м. Севастополі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Влакс и К” (99029 м.Севастополь, вул. Ген. Острякова, 69-А, код ЕДРПОУ 24031502, р/р 26005254279001 в СФ КБ “Приватбанк”, МФО 324935) бюджетну заборгованість по податку на додану вартість в розмірі 120537,00 грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Пром-Агро-Сервіс” (99011, м. Севастополь, вул. Керченська, б. 48, кв. 25, ЕДРПОУ 32897823, р/р 26002002450001 в СФ АКІБ “УкрСіббанк”, МФО 384588) судовій збір в сумі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом десяті днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.
Суддя | К.А. Остапова |
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 КАС України 10.12.2007. |