ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-1678/10/0206 Головуючий у 1-й інстанції: Сичук М.М.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л.О.
суддів: Курка О.П., Совгири Д.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про перерахунок пенсії , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач в грудні 2010 року звернувся до Замостянського районного суду м. Вінниці з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено, а саме: визнано протиправним дії управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці щодо відмови в перерахунку ОСОБА_2 щомісячної основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, передбачену статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано відповідача зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеному до категорії І інваліду ІІІ групи, основної пенсії згідно вимог статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 17 червня 2010 року по 29 грудня 2010 року, з урахуванням проведених нарахувань, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийняте у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, позивач є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом аварії на ЧАЕС та відповідно до статтей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на пенсію та додаткову пенсію у розмірах, встановлених законом.
Так, відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Разом із тим, судом першої інстанції встановлено, що при нарахуванні позивачу пенсії відповідач в порушення вимог законодавства керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян».
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян».
Таким чином, відповідачем не правомірно нараховувалася пенсія позивачу в меншому розмірі ніж це передбачено статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на одержання основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до розмірів, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 17 червня 2010 року по 29 грудня 2010 року.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
На думку колегії суддів, положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розмірі пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії та додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений в Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначався мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до статті 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці, – залишити без задоволення, а постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2010 року, – без змін.
Відповідно до ч.10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої в скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) Голота Л.О.
Судді (підпис) Курко О.П.
(підпис) Совгира Д.І.
Копія вірна.
Секретар: