ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
17 березня 2011 року 15:25 № 2а-2096/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної митної служби України
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання незаконними та скасування постанов
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державна митна служба України (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач) та просить суд:
- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби при розгляді скарги позивача від 29 листопада 2010 року № 21/2320;
- визнати незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби при розгляді скарги Держмитслужби від 25 листопада 2009 року № 21/1-2060 та листа від 25 грудня 2009 року № 21/1-2322;
- визнати незаконними та скасувати постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 08 грудня 2009 року про відкриття виконавчих проваджень № 16283431 та № 16283526;
- зобов’язати департамент державної виконавчої служби скасувати постанову від 10 листопада 2009 року про закінчення виконавчого провадження № 13426922 та винести нову постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2096/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14 березня 2011 року, яке відкладалось на 15 березня 2011 року та 17 березня 2011 року, у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю отримання додаткових доказів.
У судовому засіданні 17 березня 2011 року представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо не розгляду скарг від 29 листопада 2010 року № 21/2320, від 25 листопада 2009 року № 21/1-2060 та листа від 25 грудня 2009 року № 21/1-2322; визнати протиправними та скасувати постанови відповідача від 08 грудня 2009 року про відкриття виконавчих проваджень № 16283431 та № 16283526; скасувати постанову від 10 листопада 2009 року про закінчення виконавчого провадження № 13426922.
Також представник позивача підтримав позовні вимоги (з урахуванням змінених) та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 17 березня 2011 року проти позовної заяви заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані постанови Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесені з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Державною митною службою України 18 листопада 2010 року (відповідно до відмітки вхідної кориспонденції) отримано листи відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 1041-25-10/11 та № 1034-25-10/11 від 12 листопада 2010 року із долученими до них постановами від 08 грудня 2009 про відкриття виконавчих проваджень № 16283431 та № 16283526 за постановами № 13426922, виданими 31 липня 2009 та 16 вересня 2009 відділом ПВР ЦДВС про стягнення з Держмитслужби на користь Державного бюджету України штрафів у розмірі 340,00 та 680,00 грн. (копії вказаних документів містяться в матеріалах справи).
Державною митною службою України направлені до відповідача скарги на дії державного виконавця від 25 листопада 2009 року № 21/1-2060 та від 29 листопада 2010 року № 21/2320 (копії скарг містяться в матеріалах справи).
Також, в матеріалах справи міститься лист позивача від 25 грудня 2009 року № 21/1-2322, відповідно до якого позивач просить надати інформацію стосовно розгляду скарги Державною митною службою України від 25 листопада 2009 року № 21/1-2060.
Ознайомившись із матеріалами справи, суд дійшов до наступних висновків.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2009 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Київської регіональної митниці про звільнення його з 01.08.2008 року з посади начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці; поновлення його на посаді начальника відділу власної безпеки Київської регіональної митниці з 01.08.2008 року; стягнути з Київської регіональної митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2008 року по день постановлення рішення задоволено.
Відповідно до статті 256 КАС України постанову в частині:
- поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу власної безпеки Київської регіональної митниці з 01.08.2008 року; - зобов'язання Голови Державної митної служби України видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу власної безпеки Київської регіональної митниці з 01.08.2008 року;- стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 9 130,38 гривень звернено до негайного виконання.
Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист від 03 березня 2009 року.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Дерпартаменту державної виконавчої служби від 19 червня 2009 року відкрито виконавче провадження та запропоновано відповідачу у семиденний строк добровільно виконати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2009 року (ВП № 13426922).
31 липня 2009 року в межах виконавчого провадження № 13426922 головним державним виконавцем Калевичем В.А. винесено постанову про накладання штрафу за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця у розмірі 340, 00 грн.
Відповідно до статті 77 Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі по тексту –Закон № 606-XIV) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.
Зі змісту постанови Департаменту державної виконавчої служби від 31 липня 2009 року вбачається, що 27 липня 2009 року відповідачем направлено вимогу державного виконавця № К-15693-25/9 до Державної митної служби України щодо повідомлення про відповідальність за невиконання судового рішення. Станом на 31 липня 2009 року відсутня інформація про виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2009 року (копія вимоги від 27 липня 2009 року додана до матеріалів справи). Тому за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
16 вересня 2009 року в межах виконавчого провадження № 13426922 головним державним виконавцем Калевичем В.А. винесено постанову про накладання штрафу за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця у розмірі 680, 00 грн.
10 листопада 2009 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.
Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у зв’язку з несплатою штрафів (постанови від 31 липня 2009 року та від 16 вересня 2009 року, що не спростовано у судовому засіданні представником позивача) винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень від 08 грудня 2009 року № 16283526 та № 16283431.
Позивач у судовому засіданні зазначив, що постанови про відкриття виконавчих проваджень від 08 грудня 2009 року № 16283431 та № 16283526 отримані позивачем разом із листом від 27 січня 2011 року № 20976-0-33-10/25.
Зі змісту листа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27 січня 2011 року № 20976-0-33-10/25 (який додано до матеріалів справи) вбачається, що постанови про відкриття виконавчих проваджень від 08 грудня 2009 року № 16283526 та № 16283431 були надіслані позивачу дійсно разом із листом, тобто майже через рік після винесення вказаних постанов.
Даний факт не спростовано представником відповідача у судовому засіданні 17 березня 2011 року.
Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до статті 18 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
Відповідно статті 24 Закону № 606-XIV державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Цієї ж статтею Закону № 606-XIV встановлено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Доводи відповідача щодо не надсилання копій постанов про відкриття виконавчих проваджень від 08 грудня 2009 року № 16283526 та № 16283431 у зв’язку з тим, що супровідні листи до постанов про відкриття виконавчих проваджень не були підписані заступником директора Департаменту державної виконавчої служби –начальником відділу примусового виконання рішень Пелихом О.А., у зв’язку з чим, їх підписання та направлення на адресу боржника виявились можливим тільки після звільнення останнього із займаної посади суд не бере до уваги. Оскільки вказані доводи є необґрунтованими та безпідставними, та підтверджують порушення відповідачем приписів Закону України «Про виконавче провадження».
А тому, суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування постанов відповідача про відкриття виконавчих проваджень від 08 грудня 2009 року про відкриття виконавчих проваджень № 16283431 та № 16283526 такими, що підлягають задоволенню.
Також, як вже зазначалось вище, Державна митна служба України неодноразово зверталась із скаргами та листами (скарга № 21/2320 від 29 листопада 2010 року; скарга № 21/1-2060 від 25 листопада 2009 року та лист № 21/1-2322 від 25 грудня 2009 року) до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, але отримала відповідь на вказані скарги 27 січня 2011 року.
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян»від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі по тексту –Закон № 393/96-ВР) визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Крім цього, в матеріалах справи міститься копія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2009 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Київської регіональної митниці про звільнення його з 01.08.2008 року з посади начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці; поновити його на посаді начальника відділу власної безпеки Київської регіональної митниці з 01.08.2008 року; стягнути з Київської регіональної митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2008 року по день постановлення рішення вдмовлено.
Оскаржувана постанова Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження № 13426922 датована 10 листопада 2009 року, та як вбачається з її змісту виконавче провадження № 13426922 закрито на підставі частини 3 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 3 статті 76 Закону № 606-XIV якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 37 Закону № 606-XIV Виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, зокрема, скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
Таким чином, відповідачу необхідно було винести постанову про закриття виконавчого провадження від 10 листопада 2009 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону № 606-XIV, оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року вже була скасована постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2009 року, яка була підставою для відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв’язку з порушення відповідача приписів чинного законодавства.
У відповідності до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 –163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Державної митної служби України задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби при розгляді скарги позивача від 29 листопада 2010 року № 21/2320.
3. Визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби при розгляді скарги Держмитслужби від 25 листопада 2009 року № 21/1-2060 та листа від 25 грудня 2009 року № 21/1-2322.
4. Скасувати постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 08 грудня 2009 року про відкриття виконавчих проваджень № 16283431 та № 16283526.
5. Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 10 листопада 2009 року про закінчення виконавчого провадження № 13426922 та зобов’язати винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 13426922 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.