ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2011 року Справа № 2а/0370/540/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Кириченку О.О.,
за участю прокурора Остапчука С.О.,
представника позивача Лесик Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих як допомога по безробіттю,
ВСТАНОВИВ:
В березні 2011 року Володимир-Волинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, затрачених на виплату допомоги по безробіттю в сумі 146,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 на підставі поданої заяви з 21 червня 2008 року зареєстрований у Володимир-Волинському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний, у зв’язку з чим йому виплачувалась допомога по безробіттю. В ході проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 будучи зареєстрованим як безробітний, приховав факт про те, що зареєструвався як суб’єкт підприємницької діяльності з 11.09.2007 року, а тому відповідно до законодавства України в період з вересня по жовтень 2007 року не мав права отримувати грошове забезпечення по безробіттю в сумі 146,58 грн. У зв’язку з цим, директором Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості прийнято наказ про повернення відповідачем допомоги по безробіттю, витяг з якого разом з листом про повернення коштів надіслано ОСОБА_2, проте в добровільному допомога по безробіттю не повернув. Просить стягнути з відповідача в користь Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості 146,58 грн. коштів, отриманих як допомога по безробіттю.
Прокурор Остапчук С.О. та представник позивача Лесик Л.С. позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позові. По суті пояснили, що відповідач, будучи зареєстрованим як безробітний, приховав факт про те, що під час цього зареєструвався як суб’єкт підприємницької діяльності, а отже, не мав права після цього отримувати грошове забезпечення по безробіттю. В добровільному порядку на вимогу Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості коштів в сумі 146,58 грн. не повернув, тому просять позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання на виклик суду для участі в розгляді справи двічі – 22.03.2011 року, 31.03.2011 року не з’явився, свого повноважного представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце їх проведення. Про причини неявки суд не повідомляв, клопотання про відкладення розгляду справи та заперечень на позов не подавала.
Відповідно до адресної довідки від 21.03.2011 року з обласного адресного бюро, яка надана на запит суду, відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, куди і судом направлялись повістки про виклик до суду для участі в розгляді справи, проте, як вбачається з довідок УКРПОШТИ, повернуті до суду у зв’язку з закінченням терміну зберігання.
У зв’язку з вищенаведеним, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача або її представника, оскільки судом вжиті всі передбачені заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про повне задоволення позову. При цьому судом враховано наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення».
Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Підпункт «н» пункту 4 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 року №47 «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення» визначає, що державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань реєструє безробітних, забезпечує їх працевлаштування, в тому числі за бажанням направляє безробітних на сезонні роботи та оплачувані громадські роботи, виплачує допомогу по безробіттю, матеріальну допомогу по безробіттю, надає одноразову матеріальну допомогу безробітним та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, а також матеріальну допомогу громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, надає безпроцентні позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю.
В абзаці 5 пункту 7 вищезгаданого Положення визначено, що районні, міськрайонні, міські та районні центри зайнятості несуть відповідальність за раціональне використання коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, що знаходяться в їх розпорядженні.
За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Володимир-Волинський міськрайонний центр зайнятості, який входить до складу державної служби зайнятості.
Стаття 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначає, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження зареєстрована у Володимир-Волинському міськрайонномй центрі зайнятості як такий, що шукає роботу. Відповідно до поданої ним заяви від 21.06.2007 року, яка досліджена судом, відповідач зареєстрований у Володимир-Волинському міськрайонному центрі зайнятості, у зв’язку з чим з 21 червня 2007 року йому надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. В період з вересня по жовтень 2007 року Володимир-Волинським міськрайонним центром зайнятості відповідачу виплачувалась допомога по безробіттю, яка склала 146,58 грн., що підтверджується довідкою позивача №73 від 01.02.2011 року.
З дослідженої судом заяви ОСОБА_2 від 21.06.2007 року до Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості про надання статусу безробітного вбачається, що відповідач у ній зазначив, що він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач ОСОБА_2 з 11.09.2007 року виконавчим комітетом Володимир-Волинської міської ради Волинської області зареєстрований як фізична особа – підприємець.
Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що відповідач будучи зареєстрованим в центрі зайнятості як безробітний та отримуючи грошове забезпечення, не подав центру зайнятості відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення, зокрема, про те, що його було зареєстровано як фізичну особу-підприємця, як це передбачено сатеттею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Судом встановлено, що позивачем були здійснені заходи щодо погашення заборгованості шляхом прийняття наказу №нт101018 від 18.10.2010 року про повернення коштів в сумі 146,58 грн. та надіслання відповідного листа від 19.10.2010 року за вихідним №06-4/1581 в якому пропонувалось в добровільному порядку повернути кошти. Проте, в відповідачем кошти, які отримані як матеріальна допомога по безробіттю, не повернуті.
Отже, сума несплачених коштів - виплаченого забезпечення по безробіттю відповідачем становить 146,58 грн., які ним були отримані у вересні та жовтні 2007 року.
На день розгляду справи судом – 31.03.2011 року доказів про сплату коштів в сумі 146,58 грн. на рахунок центру зайнятості відповідач суду не надав.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора, який звернувся в інтересах держави в особі Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_2 коштів, отриманих як допомога по безробіттю розмірі 146,58 грн. задовольнити повністю.
Керуючись статтями 11, 17, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», статті 18 Закону України «Про зайнятість населення», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості на розрахунковий рахунок 37178300901007, код 21732397, МФО 803014, ГУ ДКУ у Волинській області 146 (сто сорок шість) гривень 58 копійок коштів, отриманих як допомога по безробіттю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 04 квітня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий С.Ф. Костюкевич