ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" грудня 2007 р. | Справа № 5/334-07-8310 |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", в особі Ізмаїльських електричних мереж, Одеська область, м. Ізмаїл.
до відповідача: Комунального підприємства „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, Одеська область, м. Ізмаїл.
про стягнення 13 905, 56 грн.
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: Каракаш О. М., за довіреністю
від відповідача: не з’явився
У судових засіданнях оголошувались перерви з 14.11.2007 року до 30.11.2007 року та з 30.11.2007 року до 19.12.2007 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” в особі Ізмаїльських електричних мереж звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 9 575, 13 грн., індексу інфляції –2 653, 46 грн., 3% річних у сумі 910, 01 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 766, 96 грн.
Комунальним підприємством „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” до суду було подано відзив на позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги позивача не визнав та просив суд провадження у справі припинити. Разом з тим відповідачем було повідомлено суд про сплату суми основного боргу за реактивну електроенергію.
З урахуванням відзиву на позов та проведеною оплатою відповідачем позивач своєю заявою від 27 листопада 2007 року №21а/321 уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 2 466, 55 грн. індексу інфляції, 910, 01 грн. 3% річних та 766, 96 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.
В процесі розгляду справи з боку позивача та відповідача до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та залучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.
Розглянув матеріали справи, суд встановив:
Між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в особі Ізмаїльських електричних мереж та Комунальним підприємством „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” 13.04.2005 року разом з додатками було укладено договір № Із 14 про постачання електричної енергії. Умовами укладеного договору, позивача було зобов’язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію у строки які передбачено договором та виконувати інші зобов’язання передбачені договором.
У відповідності з пунктом 9.4 укладеного договору, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до своїх остаточних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 2 466, 55 грн. індексу інфляції, 910, 01 грн. 3% річних та 766, 96 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань
В обґрунтування своїх вимог, позивачем до суду було подано договір про постачання електроенергії з додатками, відповідні рахунки за спожиту активну та реактивну електроенергію, звіти відповідача про кількість спожитої активної та реактивної електроенергії, обґрунтовані розрахунки суми основного боргу, пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Закону України “Про електроенергетику” і Правил користування електроенергією, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 2 466, 55 грн. індексу інфляції, 910, 01 грн. 3% річних та 766, 96 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.
Відповідач у своєму відзиві на позов позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі посилаючись на відсутність будь-яких боргових зобов’язань перед позивачем, оскільки заборгованість яка є предметом розгляду у справі погашена ним у повному обсязі. В підтвердження своїх заперечень відповідачем до суду було подано копію відповідного платіжного доручення. Щодо стягнення індексу інфляції, 3% річних та пені, то відповідач зазначив про необґрунтованість проведених розрахунків позивачем, а таким чином і відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. З урахуванням наведених у відзиві та у судових засіданнях доводів відповідач просив суд провадження у справі припинити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що остаточні позовні вимоги ВАТ „ЕК Одесаобленерго” підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, між сторонами по справі разом з додатками було укладено договір № Із 14 від 13.04.2005 року про постачання електричної енергії предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем. У відповідності з п. 2.2.3 укладеного договору відповідача було зобов’язано оплачувати позивачу вартість електроенергії згідно з умовами додатків до договору „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.
Пунктом 2.2.4 договору відповідача також було зобов’язано здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії між електромережею Постачальника електроенергії та електроустановками Споживача згідно з додатком „Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”.
Пунктом 6.33 Правил користування електричною енергією встановлено, що величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року №19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за №93/6381, та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації. Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії між основним споживачем та його субспоживачами визначається основним споживачем відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії та зазначається у відповідному договорі, що укладається між ними.
Як видно з матеріалів справи між сторонами за правочином було укладено відповідний додаток до договору, в якому були узгоджені умови щодо порядку розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (додаток №9 до договору).
Відповідно до п. п. 4.1, 4.1.1 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами при відсутності у споживача приладів обліку реактивних перетікань споживання реактивної електроенергії в точці, де відсутні прилади обліку, за розрахунковий період береться рівним споживанню активної електроенергії з урахуванням нормативного коефіцієнта потужності (tgф ), який дорівнює: н - для тягових підстанцій залізничного транспорту змінного струму - 1,0; для тягових підстанцій залізничного транспорту постійного струму, метрополітену і міського електротранспорту - 0,5; для інших споживачів - 0,8.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов’язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія у період з 01.08.2005 року по 01.01.2006 року. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за реактивну електроенергію. В означений період позивачем відповідачу було виставлено рахунки на реактивну електроенергію.
В процесі розгляду справи відповідачем борг за реактивну електроенергію було погашено у повному обсязі.
Позивач, відповідно до своїх остаточних вимог просив суд стягнути з відповідача на свою користь 2 466, 55 грн. індексу інфляції, 910, 01 грн. 3% річних та 766, 96 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.
У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме: три відсотки річних у розмірі 910, 01 грн. та індекс інфляції у розмірі 2 466, 55 грн.
Щодо стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом №2921-III від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до пункту 4.2.1 договору, у разі несвоєчасної сплати за спожиту електроенергію споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у відповідний період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України - якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Приймаючи до уваги, що між сторонами узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов’язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується та судом встановлено неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є також обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у розмірі 766, 96 грн.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено належне виконання свої зобов’язань, або надано докази які би спростували позовні вимоги позивача в цій частині.
У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, у відповідності з частинами 1, 3 ст. 179 Господарського кодексу майново –господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько –договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази, та доводи сторін викладені у ході судового розгляду справи в їх сукупності суд вважає, що остаточні позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судові витрати слід віднести на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 32 – 34, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства „Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, (Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Свердлова, 65), р/р 2603301532861 у відділенні Укрексімбанку, МФО 328629, код 03350137 на користь на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго”, р/р 2600230103788 в Одеському обласному управлінні ВАТ „Ощадбанк”, МФО 328845, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3), а саме:
- 766 (сімсот шістдесят шість) грн. 96 коп. пені;
- 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 55 коп. індексу інфляції;
- 910 (дев’ятсот десять) грн. 01 коп. трьох відсотків річних;
- 137 (сто тридцять сім) грн. 19 коп. державного мита;
- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення підписано 25.12.2007 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Могил С.К.