Судове рішення #14670294

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


 18 квітня 2011 року                                                         Справа № 2а/2370/1604/2011

      16 год. 09 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Коваленка В.І.,

при секретарі –Поповій Ю.Є.,

за участю представників від:

позивача –ОСОБА_1., за довіреністю,

відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області про визнання неправомірною та скасування вимоги,


ВСТАНОВИВ:

 

 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірною та скасувати вимогу про сплату боргу, прийняту управлінням Пенсійного фонду України в м. Умані №Ф-568 від 01.02.2011р.  

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідачем на підставі повідомлення-розрахунку прийнято вимогу про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків №Ф-568 від 01.02.2011р., згідно якої позивача зобов’язано здійснити доплату до мінімального страхового внеску на загальну суму 1666 грн. 80 коп.

З даним рішенням представник позивача не погодився, посилаючись на те, що порядок сплати страхових внесків фізичними особами-підприємцями, які сплачують фіксований податок, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не передбачений, проте питання сплати фізичними особами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, врегульовано Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»від 03.07.1998р. №727/98, який, в свою чергу, не передбачає додаткових витрат, крім тих, які обумовлені спрощеною системою оподаткування.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, проте надіслав на адресу суду заперечення на адміністративний позов та просив справу розглядати без участі представника управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи і відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи у таких випадках не відкладається, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд  встановив, що  ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем, який згідно відомостей, вказаних у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця Серія НОМЕР_2 зареєстрований 08.06.2005р. виконавчим комітетом Уманської міської ради Черкаської області за ідентифікаційним номером НОМЕР_1, а тому є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи,  управлінням Пенсійного фонду України в м. Умань на підставі перевірки щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з липня по грудень 2010 року, встановлено порушення позивачем п. 6 ст. 20 Закону №1058, а саме, відсутність сплати в повному обсязі  страхових внесків за період з липня 2010 року по грудень 2010 року на загальну суму 1666 грн. 80 коп.

На підставі приписів ст. 106 Закону №1058 позивачу направлено вимогу про сплату боргу №Ф-568 від 01.02.2011 р. на суму 1666 грн. 80 коп.  

Не погоджуюсь із вищезазначеною вимогою позивач оскаржив її в судовому порядку.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. №400/97-ВР (надалі за текстом – Закон №400/97-ВР), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом №400/97-ВР, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-IV (далі по тексту –Закон №1058), в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 14  Закону 14 №1058 страхувальниками є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру та згідно п.6 ч.2 ст. 17 вищезазначеного Закону страхувальник зобов'язаний -  нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Підпунктом 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону №1058 зазначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Пунктом 6 статті 20 Закону №1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно вимог п. 2 ч. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 суб’єкти підприємницької діяльності, які знаходяться на загальній системі оподаткування сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», але не менше мінімального страхового внеску.

Частиною 3 статті 106 Закону №1058 встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2% від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5% сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Визначення мінімального страхового внеску наведено у ст. 1 Закону №1058 та визначається з урахуванням мінімального розміру заробітної плати згідно з п. 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003р.

Оскільки мінімальний розмір заробітної плати згідно Законів України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року №1646-VI  та  «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року №2154-VI з 1 липня по 1 жовтня 2010 року становив 888 грн, розмір мінімального страхового місячного внеску за цей період відповідно становив 294 грн. 82 коп. (888грн. х 33,2%). У період з 1 жовтня по 30 листопада 2010 року розмір мінімальної заробітної плати становить 907 грн., відповідно розмір мінімального страхового місячного внеску за цей період становить 301 грн. 12 коп. (907 грн. х 33,2%).

Враховуючи, що ст.2 Закону України від 20.10.2009 року №1646-VІ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»з 1 грудня 2010 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 922 грн., розмір мінімального страхового місячного  внеску в грудні 2010 року становить 306 грн. 10 коп. (922 грн. х 33,2%).

Приймаючи до уваги, що сума страхових внесків на пенсійне страхування за місяць, сплачених позивачем, нижча мінімального страхового внеску, то за період з липня по грудень 2010 року відповідачу було донараховано суму 1792 грн. 80 коп., що, з урахуванням самостійно сплачених позивачем страхових внесків, складає 1666 грн. 80 коп.

Також суд вважає за необхідне зазначить, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є спеціальним, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, а тому застосуванню в даному випадку підлягають норми саме цього закону, а не Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».

За таких обставин, суд  вважає вимоги позивача безпідставними, а позов таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена згідно порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текс виготовлено та підписано 20 квітня 2011 року.





Суддя                                                                                                          В.І. Коваленко

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація