ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Стуковенковій Н.В.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 15.06.2006 року:
позивача: Яланський С.О.- юр., дов. від 25.05.2005 року.
відповідача: ОСОБА_2.- предст., дов. від 06.05.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особиОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006 року по справі №33/59
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма ім. Горького” (с. Миколаївка Дніпропетровської області)
до: суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особиОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)
про: стягнення 190629,24 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу кукурудзи
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2006 року (підписано 13.04.2006р.) по справі №33/59 (суддя Разіна Т.І.) був задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма ім. Горького” (с. Миколаївка Дніпропетровської області) до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особиОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) про стягнення 190629,24 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу кукурудзиНОМЕР_1 Зазначеним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 166508 грн. 50 коп. основного боргу, 23477 грн. 91 коп. штрафу, 643 грн. 23 коп. три проценти річних, 1906 грн. 29 коп. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1(м. Дніпропетровськ) -відповідач, не погодившись з рішенням суду -подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006 року по справі №33/59, визначивши у ньому розмір стягуваного штрафу у сумі 4073,76 грн. Відповідач посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи і прийняття рішення с порушенням норм матеріального права. Скаржник вважає, що п. 4 ДоговоруНОМЕР_1 стосується випадків порушення як грошових зобов'язань з оплати товару, так і зобов'язань щодо своєчасної поставки відповідного товару покупцю і за своєю сутністю, виходячи з ч. 3 ст. 549 ЦК України передбачає сплату саме пені, а не штрафу. Сторона звертає увагу суду на додаткову угоду від 07.01.2006р. до вказаного договору, відповідно до якої за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати товару стягненню підлягає саме пеня. За думкою відповідача рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням ч.6 ст.231 ГК України і ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. В обґрунтування своїх доводів суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1зазначила, що розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, незважаючи на положення договору, у будь-якому разі не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Період прострочення виконання грошового зобов'язання склав 47 днів, а розмір облікової ставки НБУ у цей період (з 16.02.2006р. до 03.04.2006р. включно) становив 9,5%. Таким чином, розмір пені повинен складати: 166508,50 грн. х 9,5% х 2 х 47 дн./365 дн. = 4073,76 грн.
Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма ім. Горького” (с. Миколаївка Дніпропетровської області) відзив на апеляційну скаргу не надав. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що не погоджується із доводами скаржника, оскільки в силу ч.2 ст.551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Позивач вважає, що неустойка повинна стягуватися у розмірі, щодо якого сторони по договору дійшли згоди.
У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.10 22 червня 2006 року.
Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 01 жовтня 2005 року між сторонами у справі був укладений договір НОМЕР_1, відповідно до якого продавець (позивач) прийняв на себе зобов'язання поставити покупцю (відповідачу) кукурудзу в кількості 889 тон за ціною 450 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ, а всього на загальну суму 400050 грн. (п.1). Сторони домовилися, що оплата за кукурудзу провадиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у сумі 400050 грн. (п. 2). У випадку невиконання договірних зобов'язань винна сторона відшкодовує іншій стороні заподіяні збитки, а також сплачує штраф в розмірі 0,3% вартості товару за кожний день прострочення не виконання зобов'язань.
07 січня 2006 року сторонами по справі було укладено додаткову угоду до договору НОМЕР_1 від 01.10.2005 року, у якому сторони зазначили, що покупець провадить оплату за отриманий товар в сумі 176508 грн. 50 коп. у строк до 15 лютого 2006 року, а у випадку невиконання договірних зобов'язань по оплаті з отриманий товар нараховується пеня в розмірі 0,3% вартості товару за кожний день прострочення не виконання зобов'язань.
Факт укладення договору і додаткової угоди до нього сторонами не заперечується.
На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу кукурудзу на загальну суму 234508 грн. 50 коп., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі накладними. Відповідач оплатив поставлений товар частково в сумі 68000 грн. Залишок несплаченої вартості товару складає 166508 грн. 50 коп.
Не заперечуючи проти стягнення основної заборгованості і процентів річних, відповідач вважає, що не повинен оплачувати штрафні санкції у розмірі, встановленому договором -0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочення, оскільки це є порушенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Як вбачається із фактичних обставин справи взаємовідносини сторін за своєю суттю є господарськими правовідносинами, які регулюються нормами Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення пені на підставі зазначених правових норм, місцевий господарський суд не врахував, що ч.1 ст.231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У даному випадку законом встановлений максимальний розмір штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Таким законом є Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Відповідно до ст.1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Про цьому, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3).
Таким чином, законом встановлений розмір штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань, який не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка на період порушення зобов'язань складала 9,5%.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, оскільки розмір пені, який повинен бути стягнений з відповідача на користь позивача за порушення зобов'язань по оплаті товару за договором НОМЕР_1 від 01.10.2005 року складає 4073 грн. 76 коп. із наступного розрахунку: 166508,50 х 9,5% х 2 х 47 днів : 365 днів.
Доводи позивача щодо того, що сторони в договорі можуть передбачати будь-які штрафні санкції, у тому числі і в розмірі, який перевищує розмір, встановлений у законі, не є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у повному обсязі, оскільки правовідносини сторін регулюються Господарським кодексом України, який є спеціальним нормативним актом по відношенню до Цивільного кодексу України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особиОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2006 року у справі №33/59 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
„Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особиОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номерНОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма ім. Горького” (Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Миколаївка, вул. Коцюби, 1, код 30094098) 166508 грн. 50 коп. основного боргу, 4073 грн. 76 коп. пені, 643 грн. 23 коп. три проценти річних, 1712 грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита і 105 грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову -відмовити”.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма ім. Горького” (Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Миколаївка, вул. Коцюби, 1, код 30094098) на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особиОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номерНОМЕР_1) 97 грн. 21 коп. державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116 і 117 ГПК України.
Головуючий О.С. Євстигнеєв
Судді: Л.О. Лотоцька
Р.М.Бахмат
З оригіналом згідно.
Помічник судді М.В. Юрченко
22.06.2006р.