Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ   СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2а-321/10/2770

20.10.10 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Курапової З.І.,

суддів           Щепанської О.А. ,
 Яковенко С.Ю.                     

секретар судового засідання          Яіцкова К.М.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2 - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,  

представник відповідача, Територіального управління державної судової  адміністрації в м. Севастополі- не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,  

представник відповідача, Державної судової адміністрації України- Лашкевич Світлана Петрівна, посвідчення НОМЕР_2, від 01.12.2009 р.,  

представник відповідача, Державного казначейства України- не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,  

представник третьої особи, Севастопольського апеляційного господарського суду- Бажан Інга Михайлівна, довіреність № 41551  від 18.10.10

розглянувши апеляційну скаргу  Територіального управління державної судової  адміністрації в м.Севастополі  на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя  Майсак О.І. ) від 25.03.10 по справі № 2а-321/10/2770

за позовом  ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 99022)

до Територіального управління державної судової  адміністрації в м. Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011)
Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ,01021)
Державного казначейства України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01014)

3-тя особа:    

Севастопольський апеляційний господарський суд (вул. Суворова, 21, м. Севастополь, 99011)

про стягнення недоотриманого грошового забезпечення та щомісячного грошового утримання в розмірі 134629,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 25.03.2010 у справі № 2а-321/10/2770 (головуючий суддя Майсак О.І., судді Прохорчук О.В., Лотова Ю.В.) адміністративний позов задоволений частково.

Зобов’язано Державне казначейство України (01014, м Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України (01021, м Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою „Виконання рішень судів на користь суддів” у сумі 134 629,00 грн. (сто тридцять чотири тисячі шістсот двадцять дев’ять гривень 00 копійок) для виплати судді Севастопольського апеляційного господарського суду Гонтарю Віктору Івановичу.

Стягнуто з Державної судової адміністрації України (01021, місто Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь ОСОБА_2 (99022, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов’язкових платежів) по заробітній платі в розмірі 134 629,00 грн. (сто тридцять чотири тисячі шістсот двадцять дев’ять гривень 00 копійок).

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Державна судова адміністрація України звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 25.03.2010 у справі № 2а-321/10/2770 та прийняти нову постанову у справі, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі щодо Державної судової адміністрації України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання 20.10.2010року представники сторін не з’явилися, явку своїх представників не забезпечили, про місце, день та час його проведення повідомлені належним чином.

Представник відповідача та представник третьої особи наполягають на відмові у задоволенні апеляційної скарги, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної  справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність  застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга  не   підлягає задоволенню  з наступних підстав.

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення недоотриманого грошового забезпечення та щомісячного грошового утримання в розмірі 134 629,00 грн. Вказує, що позивач працює на посаді судді Севастопольського апеляційного господарського суду. Згідно з довідками про заробітну плату в порушення вимог Конституції України та Закону України “Про статус суддів” їм була недоотримана заробітна плата за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року. Підставою недоотримання є заниження розміру посадового окладу, не донарахування щомісячних премій, надбавок за вислугу років та інших виплат, розмір яких залежить від розміру посадового окладу.

Просить зобов’язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державною судовою адміністрацією України за бюджетною програмою „Виконання рішень судів на користь суддів” в сумі 134 629,00 грн., стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі заборгованість з щомісячного грошового забезпечення та щомісячного грошового забезпечення за 2006-2009 року в сумі 134 629,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Указу Президента України “Про призначення суддів” від 12.06.2003 № 525/2003 та наказу голови Севастопольського апеляційного господарського суду “Про призначення на посаду” № 25-К від 09.07.2003 року ОСОБА_2 призначено з 09.07.2003 року на посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду (а.с.143).

Згідно з довідкою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2010 року № 38-10813 ОСОБА_2 дійсно з 09.07.2003 і по цей час працює на посаді судді Севастопольського апеляційного господарського суду (а.с.144).

Судова колегія вважає, що відповідно до статей 1, 3, 11 Закону України “Про статус суддів” судді знаходяться на публічній службі із здійснення правосуддя в Україні, держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення судів та суддів. Судді мають право на належне матеріальне та соціальне забезпечення та заробітна плата є видом матеріального забезпечення та однією з гарантій незалежності суддів.

Згідно зі статтями 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно до частин 7, 8 статті 14 Закону України “Про судоустрій України” гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, серед іншого, особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом, та належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Заробітна плата судді, як складова його матеріального та соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Відповідно до статті 44 Закону України “Про статус суддів” заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

03.09.2005 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Про оплату праці суддів” № 865 (з 01.03.2008 назву постанови викладено у наступній редакції - “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”), якою затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів.

Згідно з додатком 4 до вказаної постанови посадовий оклад судді апеляційного суду у місті Севастополі становить 8,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України у законі про Державний бюджет на відповідний рік.

За період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року мінімальний розмір заробітної плати неодноразово підвищувався.

Кабінетом Міністрів України 31 грудня 2005 року прийнято постанову “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865” № 1310. Серед іншого, вказану постанову доповнено пунктом 41, згідно з яким розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.

Таким чином, щорічне поетапне збільшення розміру мінімальної заробітної плати, що передбачається законами про Державний бюджет України, не призводить до збільшення розміру заробітної плати суддів.

Пункт 41 постанови № 865 визнано незаконним постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 і набрала законної сили.

Як вбачається з матеріалами справи згідно з довідками Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.01.2010 № 5038-157, № 5038-60, № 5038-97, № 5038-126, підписаними першим заступником голови суду Видашенко Т.С. та начальником фінансово-економічного відділу суду Кабановою Г.В., позивачу за період роботи з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року сума донарахованої заробітної плати складає 6 161,00 грн. (а.с.6); за період роботи з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року –16 560,00 грн. (а.с.20); з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року –42 821,00 грн. (а.с.34), з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року –69 087,00 грн. (а.с.48).

Таким чином, сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2 в період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року становить 134 629,00 грн. (6 160,00 грн. + 16 560,00 грн. + 42 821,00 грн. + 69 087,00 грн.).

Відповідно до статті 120 Закону України “Про судоустрій України”, Положення про Державну судову адміністрацію України  Державна судова адміністрація України з 01.01.2003 здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів.

Статтею 126 вказаного Закону встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, який не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі  № 59498/00 “Бурдов проти Росії”).

Судова колегія вважає, що правові положення, які передбачають виплату грошового забезпечення суддям є чинними, не зупинені та не змінені, тому позивач має право на його одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати та право на отримання грошового забезпечення не залежить від наявності бюджетного фінансування, а має безумовний характер.

Зазначена сума заборгованості вказана без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов’язкових платежів. Оскільки справляння податку і сплата податків та інших обов’язкових платежів є обов’язком роботодавця та працівника, тому зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за вирахуванням суми  податку з доходів фізичних осіб та інших обов’язкових платежів без визначення їхнього розміру у рішенні суду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до статті 48 Бюджетного Кодексу України та пункту 3 Положення про Державне казначейство України, останнє здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Частиною восьмою статті 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов’язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України; 2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 120 Закону України “Про судоустрій України” функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди – щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ; Державна судова адміністрація України –щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.

Державній судовій адміністрації законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлюються бюджетні видатки за показником згідно з класифікацією видатків та кредитування державного бюджету –“Виконання рішень судів на користь суддів”. Тобто, головному розпоряднику коштів передбачена можливість здійснювати необхідні заходи для погашення заборгованості суддям.

Пунктом 1.1. наказу Міністерства фінансів України  від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу" встановлено, що  цей Порядок розроблено відповідно до частини четвертої статті 22, частини другої статті 32, статей 34, 35, 36, 47, 51 Бюджетного кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 N 1837, постанов Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 965 "Про затвердження Порядку спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів", від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 296-р "Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів", наказу Міністерства фінансів України від 14.12.2001 № 574 "Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за № 3/6291.

Відповідно до пункту 1.2. цей Порядок регулює взаємовідносини між Міністерством фінансів України як головним розпорядником бюджетних коштів (далі - головний розпорядник коштів) та центральними органами виконавчої влади та урядовими органами державного управління (далі - відповідальні виконавці) у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету за кодом відомчої класифікації видатків 350 "Міністерство фінансів України" (далі - КВКВ 350) відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 № 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження".

Пункт 1.3. Порядку встановлює, що  статус відповідальних виконавців та особливості їх участі в бюджетному процесі визначено Інструкцією про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 N 574, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за N 3/6291.

Згідно з пунктом 1.4 Порядку до системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входить вісім відповідальних виконавців, а саме: Державне казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна пробірна служба України; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232 , якою затверджено "Положення про Державне казначейство України",  Державне казначейство України (далі –Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням. Основними завданнями Казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. . Казначейство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Згідно зі статтею 9.1. наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлені бюджетні видатки за програмою “Виконання рішень судів на користь суддів” на 9500,0 тис. грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню у частині позовних вимог, заявлених до Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України.

Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі з Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі судова колегія зазначає наступне. Оскільки Законом України “Про судоустрій України” функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів загальної юрисдикції (за винятком судів касаційної інстанції та Конституційного Суду України) покладено саме на Державну судову адміністрацію України, то сума заборгованості має бути стягнута саме з цього органу.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 25.03.2010 у справі № 2а-321/10/2770 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254   Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                     УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 25.03.2010 у справі № 2а-321/10/2770 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 25.03.2010 у справі № 2а-321/10/2770 залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу  може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний  текст судового рішення виготовлений  26 жовтня 2010 р.

Головуючий суддя          підпис                              З.І.Курапова

Судді           підпис                               О.А.Щепанська
  підпис                               С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Суддя                                                             З.І.Курапова