ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2007 р. | № 26/333/06-22/174/07 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів: | С. Шевчук, |
С. Владимиренко, І. Воліка (доповідача), |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства "Запоріжжяводбуд" |
на постанову | від 04.09.2007 року |
Запорізького апеляційного господарського суду |
у справі | №26/333/06-22/174/07 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш дім" |
до | Закритого акціонерного товариства "Запоріжжяводбуд" |
про | стягнення 13 335,95 грн. та виселення |
В судове засідання прибули представники сторін: |
позивача | Щербина Є.Є. (дов. від 09.07.2007 року № 109); |
відповідача | не з'явились |
Заслухавши суддю-доповідача - І. Воліка, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.
01.02.2003 року між ТОВ "Наш дім" (орендодавець) та ЗАТ "Запоріжжяводбуд" (орендар) укладено договір оренди № 2 від 01.02.2003 року, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове володіння та користування приміщення загальною площею 288,5 кв.м., розташоване в будівлі за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105 (п. 1.1. договору).
Сторонами погоджено, що строк оренди складає три роки з 01.02.2003 року по 01.02.2006 року (п. 4.1. договору).
Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку за рік на протязі першого кварталу наступного року (п. 5.2. договору).
Згідно з п. 5.1 договору вартість орендної плати за один квадратний метр орендованого приміщення за 1 місяць складає 2 грн., в тому числі ПДВ.
Факт передачі орендованого приміщення відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 01.02.2003 року, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення загальною площею 288,5 кв.м. за договором № 2 від 01.02.2003 року.
Доповідач: Волік І.М.
На підтвердження надання послуг з оренди спірних приміщень сторонами підписувалися акти здачі - приймання виконаних робіт за кожний рік оренди та відповідачу разом з цими актами надавалися рахунки на сплату орендних платежів.
Однак, плата за оренду за період з 01.02.03 року по 01.02.2004 року та за період з 01.02.2006 року по 30.06.2006 року за рахунками № СФ–019 від 01.02.2004 року та № СФ–000051 від 29.06.2006 року ЗАТ “Запоріжжяводбуд” не сплачена.
У підтвердження факту отримання відповідачем вказаних рахунків позивач надав двосторонній акт здачі–приймання робіт (послуг) № РН-010 від 01.02.2004 року з посиланням на рахунок № СФ –019 від 01.02.2004 року та лист № 129 від 29.06.2006 року, до якого додавався рахунок № СФ–000051 від 29.06.2006 року та акт здачі –приймання робіт № 39 від 30.06.2006 року.
Оскільки орендар не сплачував орендну плату за перший рік оренди більше трьох місяців, позивач 13.07.2006 року направив йому повідомлення № 155 про відмову від договору оренди та просив звільнити орендовані приміщення. Відповідач отримав вказане повідомлення 04.08.2006 року
За наведених обставин, позивач за уточненими позовними вимогами стягнути з відповідача 9 478,95 грн. заборгованості за перший рік оренди з урахуванням індексу інфляції за період з квітня 2004 року по квітень 2007 року та 3% річних в розмірі 646,24 грн. за період з 01.04.2004 року по 29.05.2007 року, а також 3 141,76 грн. орендної плати за користування об’єктом оренди за період з 01.02.2006 року по 30.06.2006 року з урахуванням індексу інфляції за період з серпня 2006 року по квітень 2007 року та 3% річних в розмірі 69 грн. за період 04.08.2006 року по 29.05.2007 року, а також просить виселити відповідача з нежитлового приміщення, оскільки позивач відмовився в односторонньому порядку від договору оренд у зв’язку з наявною заборгованістю по орендній платі більш ніж три місяці.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.2007 року у справі № 26/333/06-22/174/07 (суддя Ю. Скиданова) позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 9 809грн. –основного боргу, 2 811,71грн. –інфляційних витрат, 691,73грн. –3% річних, виселено відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 288,5 кв.м., розташованих в будівлі за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105; іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено порушення відповідачем грошових зобов’язань за договором на момент звернення до суду. Вимоги про стягнення суми індексу інфляції з урахуванням встановленого факту несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов’язань є обґрунтованими. Вимоги про стягнення суми 3% річних господарський суд першої інстанції задовольнив частково, з урахуванням строку позовної давності.
Суд зазначив, що фактично договір оренди продовжував діяти після закінчення строку його дії і правомірно був розірваний з моменту отримання відповідачем повідомлення на підставі ст.782 ЦК України.
Доказів повернення орендованого приміщення позивачу відповідач не надав, тому вимоги про виселення є обґрунтованими.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.09.2007 року (колегія суддів: Т. Мойсеєнко, Н. Коробка, В. Хуторной) рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2007 року у справі № 26/333/06-22/174/07 в частині стягнення інфляційних та річних змінене, і до стягнення присуджено 660,24 грн. 3 % річних та 2572,26 грн. інфляційних витрат.
Приймаючи постанову по справі, апеляційний господарський суд виходив з наступного.
Виходячи з положень ст. 625 ЦК України, господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 2 554,95 грн. інфляційних витрат з квітня 2004 року по квітень 2007 року.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення суми 646,24 грн. 3% річних за період з 01.04.2004 року по 29.05.2007 року включно за прострочку оплати орендної плати за перший рік оренди. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до нарахованих позивачем 3% річних, яке відхилено господарським судом апеляційної інстанції враховуючи що до стягнення 3 % річних не можуть бути застосовані строки, встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а є процентами за користування чужими грошовими коштами.
Крім того, апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних від суми зазначеної у № СФ-019 від 01.02.2004 року в межах строку позовної давності за період з 01.04.2004 року по 01.04.2007 року (1095 дні) та стягненням 3 % річних в розмірі 622,73грн., оскільки така відмова є законодавчо необґрунтованою і безпідставною.
Натомість, господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем правомірно заявлено період стягнення 3% річних з 01.04.2004 року по 29.05.2007 року у сумі 646,24 грн., яка підлягає до стягнення.
Так за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України починається зі спливом строку виконання. Загальний строк позовної давності, як визначено у ст. 257 ЦК України, становить три роки. Тому, оскільки строк виконання зобов’язань визначений у п. 5.2 договору, то за вимогою позивача про стягнення 6 924 грн. за перший рік оренди перебіг строку позовної давності про стягнення вказаної суми розпочався з 01.04.2004 року та був перерваний пред’явленням 04.08.2006 року позивачем позову у даній справі. Згідно з ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається знову. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності для стягнення 3% річних за травень 2007 року не сплинув.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 04.08.2006 року по 29.05.2007 року у розмірі 69 грн. та інфляційних витрат за період з серпня по квітень 2007 року у розмірі 256,76 грн. (заборгованість за рахунком № 51 від 29.06.2006 року), то з урахуванням положень статті 625 ЦК України, господарський суд апеляційної інстанції вважає, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:
Вказаний період позивачем визначено невірно, оскільки орендна плата, згідно п. 5.2 договору, сплачується орендарем за підсумками року на протязі першого кварталу наступного року, тобто, приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 254 ЦК України, прострочка оплати за рахунком № 51 настала з 01.04.2007 року, тому стягненню підлягає сума інфляції за період з 01.04.2007 року і по 29.05.2007 року у розмірі 17,31 грн. Таким же чином, задоволенню підлягає розмір 3% річних за період з квітня 2007 року по травень 2007 року у розмірі 14 грн.
Доказом одержання відповідачем рахунків є акт здачі прийняття робіт (послуг) від 01.02.2004 року, в якому зазначений рахунок № 019 від 01.02.2004 року, вказаний акт підписано підприємством відповідача та лист № 129 від 29.06.2006 року з доказами надіслання, додатком у вказаному листі значиться саме рахунок № 51 від 29.06.2006 року.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд, ЗАТ "Запоріжжяводбуд" посилається на неправильне застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень матеріальних норм права та порушення процесуальних норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.
Зобов’язання сторін виникли з договору № 2 оренди від 01.02.2003 року.
Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з ч. 1. ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).
Частиною 3 ст. 285 ГК України встановлено обов’язок орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог закону, умов договору.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містить п. п. 1, 7 ст. 193 ГК України.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 7.1.2. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати орендні платежі, які згідно п. 5.2 договору сплачуються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку за рік на протязі першого кварталу наступного року.
Як встановлено господарськими судами, в матеріалах справи міститься рахунок-фактура № СФ-019 від 01.02.2004 року, виписаний на сплату ЗАТ "Запоріжжяводбуд" орендної плати у сумі 6 924,00 грн. (з ПДВ) за користування орендованим приміщенням за період з 01.02.2003 року по 01.02.2004 року, однак, зазначений рахунок відповідачем не сплачений, орендна плата за вказаний період на рахунок орендодавця не перераховувалася орендарем.
Твердження відповідача про те, що рахунок - фактура № СФ-019 від 01.02.2004 року ним не отримувався, у зв'язку з чим і не був оплаченим, правомірно не прийняті до уваги господарськими судами, оскільки в матеріалах справи наявний акт здачі-прийняття робіт (послуг) № РН-010 від 01.02.2004 року, в якому зазначено, що сторони склали цей акт про те, що виконавцем були виконані роботи (послуги) згідно рахунку № СФ-019 від 01.02.2004 року, орендна плата за період з 01.02.2003 року по 01.02.2004 року –5 770,00 грн. (без 20% ПДВ). На акті містяться печатки та підписи повноважних осіб обох сторін. Зі сторони відповідача акт підписаний директором ЗАТ “Запоріжжяводбуд” Іванченко Н.П. У вказаному акті також зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. З моменту підписання акту здачі –приймання робіт (послуг) за перший рік оренди орендар не звертався до орендодавця щодо неотримання ним рахунку вказаного у даному акті здачі –приймання. Отже, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що орендар знав про наявність рахунку і повинен був виконати свій обов’язок за договором щодо його оплати, до того ж, з дій сторін щодо оренди спірних приміщень слідує, що разом з актами здачі-приймання робіт (послуг) відповідачу надавалися рахунки на сплату орендних платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, за перший рік оренди за період з 01.02.2003 року по 01.02.2004 року у відповідача виник борг з оплати орендної плати в розмірі 6 924,00 грн. (з ПДВ), доказів погашення вказаної суми боргу відповідач суду не надав, неоплату орендної плати за перший рік оренди визнав, але заперечує отримання рахунку № СФ-019 від 01.02.2004 року, то виходячи з
п. п. 5.1, 5.2 договору та положень ст. 526 ЦК України, господарський суд касаційної інстанції погоджується судовими рішеннями в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 924,00 грн. основного боргу за період з 01.02.2003 року по 01.02.2004 року.
Стосовно вимог позивача щодо виселення відповідача з нежитлових приміщень, то господарський суд касаційної інстанції також погоджується з судовими рішеннями в цій частині, виходячи з наступних обставин справи, що були встановлені господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджуються матеріалами справи.
Строк оренди, згідно з п. 4.1 Договору, складав три роки з 01.02.2003 по 01.02.2006 р.
Оскільки після закінчення строку дії договору, сторони один одному листи про припинення договору не направили, відповідачем орендоване приміщення не звільнено, тому договір в порядку ст.764 ЦК України було продовжено на строк, який був раніше встановлений договором, та на тих самих умовах.
Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно ч. 4 ст. 284 ГК України за відсутністю заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той же строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У зв'язку з заборгованістю відповідача більш ніж за три місяці з орендної плати, позивачем направлено в адресу останнього повідомлення (вих. №155 від 13.07.2006 р.). про припинення орендних правовідносин і необхідність передачі майна позивачу за актом, крім того, позивач попередив відповідача про те, що за останнім рахується заборгованість з оплати орендних платежів, неоплаченими є рахунки № 19 від 01.02.2004 року та № 51 від 29.06.2006 року. Зазначене повідомлення направлено на адресу відповідача 13.07.2006 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим описом вкладення до цінного листа, який отримано повноважним представником ЗАТ "Запоріжжяводбуд" 04.08.2006 року, про що свідчить поштове повідомлення видане відділенням поштового зв'язку № 89796 від 04.08.2006 року.
Згідно зі статтею 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Оскільки, договір оренди № 2 від 01.02.2003 року укладений між сторонами продовжував діяти після закінчення строку його дії (п. 4.1. Договору), та правомірно був розірваний 04.08.2006 року (з моменту отримання відповідачем повідомлення №155 від 13.07.2006 року) на підставі ст. 782 ЦК України (несплата
відповідачем орендної плати більш ніж за три місяці), то у відповідача відповідно до вимог ст. 785 ЦК України виникає обов’язок негайно повернути наймодавцеві орендоване майно.
Оскільки, з викладених обставин вбачається, що неповернення відповідачем орендованих приміщень порушує права позивача, як орендодавця та власника, господарський суд касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги про виселення відповідача є законними та обґрунтованими.
У зв'язку з тим, що відповідач у 2006 році користувався орендованим майном до дати відмови від договору, позивачем було виставлено на сплату ЗАТ "Запоріжжяводбуд" рахунок-фактуру № 000051 від 29.06.2006 року, та направлено його на адресу відповідача разом з повідомленням про розірвання договору, що підтверджується описом вкладення до листа та поштовим повідомленням про вручення відповідачу 10.07.2006 року цього листа (а.с.19). Виходячи з цього, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 2 885,00 грн. (з ПДВ) за вищезазначеним рахунком. Задоволення позовних вимог в цій частині оскаржуваними судовими рішеннями є правомірним та обґрунтованим.
При цьому, слід зауважити, що матеріалами справи доведено порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором на момент звернення до господарського суду, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань.
Таким чином, господарський суд касаційної інстанції не погоджується з постановою у справі в частині заявлених до стягнення 3 % річних за період з 04.08.2006 року по 29.05.2007 року та задоволення позовних вимог в цій частині тільки за період з 01.04.2007 року і по 29.05.2007 року, а також з висновком апеляційного господарського суду щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат за період з серпня по квітень 2007 року шляхом їх часткового задоволення за період 01.04.2007 року і по 29.05.2007 року, що мотивовані п. 5.2 договору, відповідно до якого орендна плата сплачується орендарем за підсумками року на протязі першого кварталу наступного року, у зв'язку з чим, прострочка оплати за рахунком № 51 настала з , на думку суду, 01.04.2007 року.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, 3 % річних та інфляційні як заходи відповідальності у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання з оплати рахунку № 51 від 29.06.2006 року за фактичне користування приміщенням у 2006 році до моменту відмови позивача від договору підлягають стягненню за період з 04.08.2006 року по 29.05.2007 року та з серпня по квітень 2007 року відповідно.
Згідно статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судові рішення у справі підлягають скасуванню в частині стягнення інфляційних та річних, і справу в цій частині слід направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "Запоріжжяводбуд" задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.09.2007 року та рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2007 року у справі № 26/333/06-22/174/07 в частині стягнення інфляційних та річних скасувати, і справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суддів.
В решті судові рішення залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Шевчук
Судді: С. Владимиренко
І. Волік