ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 р. | № 33/49 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Полякова Б.М. |
суддів: | Катеринчук Л.Й. Рогач Л.І. |
розглянувши касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» |
на рішення на постанову | господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.06 |
у справі господарського суду | № 33/49 Дніпропетровської області |
за позовом | Приватного підприємства «Солар» |
до | Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» |
про | стягнення 90 989,85 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача | не з’явилися |
від відповідача | Казак Д.А. (дов. №53 від 03.07.2006) |
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.06 (суддя Разіна Т.І.) було порушено провадження у справі № 33/49 за позовом ПП “Солар” (далі –Позивач) до ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»(далі –Відповідач) про стягнення 90 989,85 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.06 (суддя Разіна Т.І.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 73 281,80 грн. індексу інфляції, три проценти річних в сумі 17 708, 05 грн., 909,90 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.06 (головуючий Науменко І.М., судді Білецька Л.М. (доповідач), Голяшкін О.В.) апеляційну скаргу ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.06 у справі №33/49 –без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.06 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.06, мотивуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, а зокрема, ст.ст. 614, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 2 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст.ст. 42, 43 ГПК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно статті 214 ЦК УРСР (статті 625 Цивільного кодексу України, нині діючого) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань та у зв’язку з цим відносити до санкцій у розумінні статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2003 у справі №16/197(а.с.9) з відповідача на користь позивача стягнуто 245664,78 грн. боргу, 1645,48 грн. витрат по сплаті державного мита та 114,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Основним боргом, стягнутим на користь позивача є 245664,78 грн., що є водночас за своєю правовою природою грошовим зобов’язанням.
Враховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції, діючи в межах повноважень касаційної інстанції, вважає необґрунтованими доводи заявника касаційної скарги про правову природу зазначених нарахувань як санкцій за порушення виконання грошових зобов’язань та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2006.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.06 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.06 залишити без змін.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Л. Рогач