ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 р. |
№ 29/79-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: |
Полякова Б.М. |
суддів: |
Катеринчук Л.Й. Рогач Л.І. |
розглянувши касаційну скаргу |
Товариства з обмеженою відповідальністю «Кипарис» |
на рішення та постанову |
господарського суду Харківської області від 22.05.2006 Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 |
у справі господарського суду |
№ 29/79-06 Харківської області |
за позовом |
Товариства з обмеженою відповідальністю «Кипарис» |
третя особа |
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа -ліквідатор ТОВ «Кипарис»арбітражний керуючий ОСОБА_1 |
до |
Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА» |
третя особа |
Державна виконавча служба Харківського району Харківської області |
про |
стягнення 22950,76 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача |
не з'явилися |
від третьої особи |
не з'явилися |
від відповідача |
не з'явилися |
від третьої особи |
не з'явилися |
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2006 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кипарис» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста»про стягнення з відповідача 6593,43 грн. річних за користування грошовими коштами, 163451,71 грн. інфляційних втрат, 10,62 грн. витрат на отримання довідки про індекс інфляції та судові витрати, мотивуючи позов порушенням виконання грошових зобов'язань за статтею 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.05.2006 в позові було відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ «Кипарис»подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким позов задоволити.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 апеляційну скаргу ТОВ «Кипарис»залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2006 залишено без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою, ТОВ «Кипарис»звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило рішення та постанову скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, а зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням арбітражного суду Харківської області від 18.04.2001 у справі №2259/5-22 за позовом ТОВ «Кипарис»до ТОВ «Веста»про стягнення 51250 грн. було частково задоволено позовні вимоги позивача та стягнуто з відповідача на користь позивача 44000 грн. основного боргу, 500 грн. витрат на сплату державного мита, 69 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказане рішення на цей час не виконано. Рішення суду було мотивовано невиконанням відповідачем -ТОВ «Веста»зобов'язань по поставці товару за договором купівлі-продажу НОМЕР_1 укладеного між сторонами 15.11.2000 та додаткової угоди до нього, укладеної 11.11.2000, а тому з відповідача на користь позивача стягнуто кошти, які за своєю правовою природою були шкодою, завданою невиконанням зобов'язання по постачанню товару в натурі.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість стягнення річних та інфляційних збитків з відповідача, оскільки між сторонами існували не грошові зобов'язання, а натуральні, а за рішенням суду 18.04.2001, яке не виконано на момент розгляду справи в суді, стягалась шкода, завдана неналежним виконанням зобов'язань по постачанню.
Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, вважає, що доводи касатора про грошову природу зобов'язань по предмету спору, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, вважає, що суди попередніх інстанцій дали належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосували норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачається підстав для скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кипарис»залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 та рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2006 залишити без змін.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Л. Рогач