ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

          Постановою господарського суду м. Києва від 23.11.2005р. у справі №24/442-б (суддя Смілянець В.В.) визнано Відкрите акціонерне товариство “Ремонтно-будівельне управління №2”, м. Київ банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута по справі призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4.

          Не погоджуючись з цією постановою  Відкрите акціонерне товариство “Ремонтно-будівельне управління №2”, м. Київ подало апеляційну скаргу в якій просив постанову господарського суду м. Києва від 23.11.2005р. по даній справі скасувати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2006р. у справі  №24/442-б ( судді Коваленко В.М.; Вербицька О.В.; Дзюбко П.О.) постанову господарського суду м. Києва від 23.11.2005р. залишено без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління №2” без задоволення.

          Не погоджуючись з цією постановою Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради  (Київської міської державної адміністрації) та Відкрите акціонерне товариство “Ремонтно-будівельне управління №2”, м. Київ подали касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2006р. у справі № 24/442-б , як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права.

                    05.09.2006р. в судовому засіданні оголошено перерву до 12.09.2006р.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді  Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12 липня 2005 року було порушено провадження у справі № 24/442-б про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне управління № 2" за заявою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ініціюючий кредитор разом з розпорядником майна  ОСОБА_4  звернулись до господарського суду м. Києва із клопотанням від 02.11.2005 року, в якому просили-винести постанову про визнання Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління   № 2” банкрутом та призначити ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_4.  В обґрунтування своїх вимог Інспекція та розпорядник майна Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління №2” посилаються на прийняття відповідного рішення на засіданні комітету кредиторів Боржника, що підтверджується протоколом засідання комітету кредиторів  Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління № 2” від 27.10.2005 року.

Постановою господарського суду м. Києва від 23 листопада 2005 року Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління № 2” визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру. Призначений ліквідатором арбітражний керуючий ОСОБА_4, якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання Боржника банкрутом, щомісячно надавати суду звіт про проведену роботу та за підсумками роботи надати суду ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17 січня 2006 року   арбітражного керуючого ОСОБА_4  звільнено від обов'язків ліквідатора  Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління №2” та , ліквідатором останнього призначений арбітражний керуючий  ОСОБА_1.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції в постанові посилається на те, що згідно матеріалів справи Боржник неспроможний виконати вимоги кредиторів після настання строку їх сплати, а представником Ініціюючого кредитора запропоновано призначити ліквідатором Товариства арбітражного керуючого ОСОБА_4. При цьому, місцевий суд керувався нормами ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т. 2 л.с. 82-83)

Статтею 22 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) визначено, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців.

Частиною 2 п. 1 ст. 16 Закону встановлено, що учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь представник працівників боржника та арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу.

Згідно п.п. 2, 3 цієї ж статті збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів відповідно до частини першої цієї статті.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про вибори членів комітету кредиторів; визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів. Пунктом 6 ст. 16 Закону встановлено, що на час дії процедур банкрутства збори кредиторів  обирають комітет кредиторів у складі не більше семи осіб. Вибори комітету кредиторів проводяться за списком відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті. Згідно п. 8 ст. 16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про, зокрема, звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Пунктом 9 ст. 16 Закону передбачено, що рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті. Відповідно до положень ст. 15 Закону підставою для визначення складу, кількості кредиторів до Боржника, а також розміру їх визнаних вимог, які відповідно до ст. 16 Закону є підставою для визначення кількості голосів, є відповідна ухвала попереднього засідання (ухвала про визнання кредиторів до боржника).

Ухвалою попереднього засіданні господарського суду м. Києва від 15 вересня 2005 року  затверджений реєстр вимог кредиторів до Боржника у  складі єдиного  кредитора - Інспекції. 

Апеляційний суд дійшов до вірного висновку, що вирішення на загальних зборах кредиторів Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління №2”, м. Київ згідно відповідного протоколу від 07.10.2005 року, на яких був присутній Ініціюючий кредитор, питання про обрання комітету кредиторів у складі Інспекції та на зборах комітету кредиторів від 27.10.2005 року, на яких також був присутній Ініціюючий кредитор, питання про перехід до ліквідаційної процедури , є  правомірним та таким,  що  відповідає  положенням  ст.ст. 15, 16 та 23  Закону, у зв'язку з чим звернення Ініціюючого кредитора із відповідним клопотанням до місцевого суду та прийняття рішення згідно оскаржуваної  постанови  про  визнання Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління № 2”, м. Київ банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури на підставі та з урахуванням означених клопотання та рішень також є правомірним та відповідає вимогам Закону.

Щодо посилання скаржника на висновок агентства з питань банкрутства та рішення Київської міської Ради, суд попередньої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що відповідний висновок та рішення   НОМЕР_5   були надані у справі лише на стадії апеляційного оскарження та додані до апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний суд вірно зазначив, що скаржником не надані обґрунтування із доданням належних доказів на підтвердження поважності причин неможливості надати такі доказі суду першої інстанції, у зв'язку з чим, зокрема, вказаний висновок щодо фінансового стану Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління №2”, м. Київ, не міг бути розглянутий та врахований судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови це.

Суд попередньої інстанції правомірно врахував, що посилання Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління №2”, м. Київ на п. 8 ст. 5 Закону, згідно якого положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього, також є неналежними у зв'язку наступним. В довідці Київського міського управління статистики НОМЕР_6  щодо Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління №2”, м. Київ визначена колективна форма власності , а після перереєстрації - згідно довідки НОМЕР_7   визначена приватна форма власності Боржника, у зв'язку з чим слід зробити висновок про те, що незалежно від того, що згідно виписки про залишки на рахунку в цінних паперах, розпорядження Київського міського голови НОМЕР_8, наказу Головного управління комунальної власності м. Києва НОМЕР_9, уточненого плану розміщення акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку НОМЕР_10.   Головне управління комунальної власності м. Києва, як виконавчий орган Київської міської Ради, є власником більшості (але не 100 відсотків) акцій Боржника. Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління №2”, м. Київ не є таким, що відноситься до юридичних осіб із комунальною формою власності та не є комунальним підприємством. Згідно рішення Київської міської Ради НОМЕР_11  встановлений мораторій також щодо господарських товариств, у статутних фондах яких частка територіальної громади міста Києва становить не менше 25 відсотків.

Між тим, таке рішення Київської міської Ради не узгоджується із визначеними вище положеннями п. 8 ст. 5 Закону, які передбачають незастосування вимог Закону лише в одному випадку - коли стосовно юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо незастосування положень Закону. А тому, як вже зазначено, Боржник не є комунальним підприємством та згаданим рішенням Київської міської Ради(його виконавчого органу) питання щодо незастосування положень Закону не розглядалось та відповідне рішення не приймалось. Також, слід звернути увагу, що з рішення Київської міської Ради  НОМЕР_11   не вбачається, що воно було прийняте на пленарному засіданні ради, як цього вимагає п. 8 ст. 5 Закону.

Апеляційний суд правомірно врахував, що з викладеного аналізу положень законодавства про банкрутство та обставин справи вбачається, що прийняття комітетом кредиторів Боржника рішення про визнання останнього банкрутом, відкриття щодо нього ліквідаційної процедури та прийняття оскаржуваної постанови без залучення Київської міської Ради (його виконавчого органу) не є таким, що порушує норми Закону, а прийняття постанови не є судовим рішенням, що було прийнято про права та обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі. До того ж, Київською міською Радою відповідне клопотання у суді першої інстанції заявлено не було, а відповідно до п. 8 ст. 16 Закону представник органу, уповноваженого управляти майном боржника та представник органу місцевого самоврядування має право брати участь у роботі , комітету кредиторів з правом дорадчого голосу. Внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо уповноваженої особи господарського товариства в процедурах банкрутства" від 17.11.2005 року також передбачена участь у зборах кредиторів з правом дорадчого голосу особи, уповноваженої загальними зборами акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, що володіють більш як половиною статутного капіталу товариства, а також можливість представляти їх інтереси під час проведення процедур банкрутства цього товариства. Публікація цього Закону була здійснена в газеті "Урядовий кур'єр" від 13.12.2005 року. Між тим, п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону визначено, що цей закон набирає чинності через рік з дня його опублікування, тобто з 13.12.2006 року і на час прийняття оскаржуваної постанови вказані норми ще не набрали чинності.

Висновок судів попередніх інстанцій, що рішення про визнання Боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора Боржника прийнято правомірно обраним та повноважним складом комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління № 2”, м. Київ відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вірним.

Крім цього, суд попередньої інстанції обґрунтовано зазначив, що не приймає у якості належного доказу відповідно до ст. 34 ГПК України наданий ліквідатором Боржника на стадії апеляційного провадження висновок щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій доведення до банкрутства Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління № 2”, м. Київ, складений та затверджений Агентством з питань банкрутства від 25.04.2006 року у зв'язку з тим, що останнє не мало повноважень проводити відповідну перевірку та складати вказаний висновок, так як Постановою Кабінету Міністрів України № 942 від 24.09.2005 року прийнято рішення про ліквідацію державної госпрозрахункової установи "Агентство з питань банкрутства" та на виконання зазначеної постанови видано відповідний наказ Міністерства економіки України  НОМЕР_12  "Про ліквідацію державної госпрозрахункової установи "Агентство з питань банкрутства".  Таким чином, суди попередніх інстанцій у повному обсязі з'ясували матеріали справи та вірно застосували чинне законодавство.

          За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що Київським апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2006р.  не вбачається.

          Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

             ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційні скарги 1.Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради  (Київської міської державної адміністрації) та 2.Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління №2”, м. Київ на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2006р. у справі  № 24/442-б залишити без задоволення.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2006р. у справі  № 24/442-б залишити без змін.

Головуючий                                                   О.С. Удовиченко

Судді                                                                О.В. Яценко

                                                                                   І.Ю. Панова