ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2011 року Справа № 2а/0370/948/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Кириченку О.О.,
за участю представника відповідача Сотніка І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження,
ВСТАНОВИВ:
07 квітня 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі – Другий ВДВС Луцького МУЮ) про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження ВП №25431794 від 28.03.2011 року, ВП №25432220 від 28.03.2011 року, ВП №25431956 від 28.03.2011 року, ВП №22247190 від 25.10.2010 року.
Позов обґрунтовано тим, що 01.04.2011 року позивачем отримано три постанови про відкриття виконавчого провадження: ВП №25431794 від 28.03.2011 року, яке відкрито на підставі постанови ВДАІ від 07.09.2010 року про адміністративне правопорушення щодо стягнення з позивача в користь держави 340 грн. штрафу; ВП №25432220 від 28.03.2011 року відкритої на підставі постанови ВДАІ від 30.04.2010 року про адміністративне правопорушення про стягнення з позивача в користь держави 510 грн. штрафу та ВП №25431956 від 28.03.2011 року відкритої на підставі постанови ВДАІ від 23.07.2010 року про адміністративне правопорушення щодо стягнення з позивача в користь держави 510 грн. штрафу. Зазначає, що постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №25431794, ВП №25432220, ВП №25431956 державним виконавцем винесені 28.03.2011 року в той час як постанови ВДАІ відповідно винесені 30.04.2010 року, 23.07.2010 року та 07.07.2010 року, які були пред’явлені до виконання в органи державної виконавчої служби лише 28.03.2011 року, і на адресу позивача не надходило будь-яких документів виконавчої служби.
Крім того, 05.04.2011 року під час ознайомлення з матеріалами вищеназваних виконавчих проваджень позивачем в органах виконавчої служби отримано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №22247190 від 25.10.2010 року, яка винесена на підставі постанови ВДАІ від 25.10.2010 року про адміністративне правопорушення щодо стягнення з позивача в користь держави 300 грн. штрафу. Постанова ВДАІ про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була винесена 01.05.2010 року, проте виконавче провадження по цій постанові відкрито лише 25.10.2010 року.
Вважає, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню, оскільки відповідно до законодавства постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох місяців. Тому державний виконавець на підставі статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» повинна була відмовити у відкритті виконавчого провадження, так як строк пред’явлення постанов ВДАІ для примусового виконання вже минув.
Позивач та його представник будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з’явилися. Представником відповідача за довіреністю при цьому подано клопотання про розгляд справи у відсутності представника.
Відповідно до частини 5 статті 181 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Представник відповідача Сотнік І.А. в судовому засіданні позов не визнав, вважає, що постанови ВДВС є такими, що винесені відповідно до діючого законодавства України. Вказав, що постанови ВДАІ на підставі яких відкриті виконавчі провадження до державної виконавчої служби були направлені лише 28.03.2011 року, а постанова ВДАІ від 01.05.2010 року лише 22.10.2010 року. Підтвердив, що постанови про накладення адміністративних стягнень на позивача Державтоінспекцією до виконавчої служби передані нарочно, і в це й же день були зареєстровані в журнал вхідної кореспонденції. Додав, що постанови про відкриття виконавчого провадження позивачу направлялись простою кореспонденцією, доказів отримання надати не може. Просить відмовити в позові. Не заперечує про розгляд справи у відсутності позивача та його представника.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Частина 1 статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 04.11.2010 року (далі – Закон).
Таким чином, відповідний суб’єкт владних повноважень повинен діяти згідно вимог закону, оскільки його повноваження визначені у законі.
Стаття 1 Закону встановлює, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною 1 статті 3 вищеназваного Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
В статті 17 Закону визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Згідно із статтею 31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно з частиною 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
Стаття 308 КУпАП передбачає, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу.
Судом встановлено, що:
1) 07 вересня 2010 року працівником Державтоінспекції винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ВО №160993 щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 160 грн., яка як вбачається з дослідженого судом супровідного листа ВДАІ від 11.11.2010 року за вихідним №41175 Державтоінспекцією направлена у ДВС міста Луцька для примусового виконання. Разом з цим, з вхідного штемпеля Другого ВДВС Луцького МУЮ на супровідному листі ВДАІ вбачається, що постанова ВДАІ до виконавчої служби надійшла лише 28 березня 2011 року, вхідний №5371/0424.
28 березня 2011 року старшим державним виконавцем Другого ВДВС Луцького МУЮ Дубинюк І.О. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вищеназваної постанови ВДАІ про стягнення з позивача штрафу в розмірі 510 грн., про що постановлено відповідну постанову ВП №25431794, яка згідно супровідного листа Другого ВДВС Луцького МУЮ від 28.03.2011 року вих. №12720 направлена позивачу. Судом встановлено, що позивач оскаржувану постанову отримав 01.04.2011 року, при цьому дата отримання цієї постанови представником відповідача в судовому засіданні не заперечується.
2) 30 квітня 2010 року працівником Державтоінспекції винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ВО №111691 щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., яка як вбачається з дослідженого судом супровідного листа ВДАІ від 03.06.2010 року за вихідним №20959 Державтоінспекцією направлена у ДВС міста Луцька для примусового виконання. Разом з цим, з вхідного штемпеля Другого ВДВС Луцького МУЮ на супровідному листі ВДАІ вбачається, що постанова ВДАІ до виконавчої служби надійшла лише 28 березня 2011 року, вхідний №5373/0424.
28 березня 2011 року старшим державним виконавцем Другого ВДВС Луцького МУЮ Дубинюк І.О. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вищеназваної постанови ВДАІ про стягнення з позивача штрафу в розмірі 510 грн., про що постановлено відповідну постанову ВП №25432220, яка згідно супровідного листа Другого ВДВС Луцького МУЮ від 28.03.2011 року вих. №12722 направлена позивачу. Судом встановлено, що позивач оскаржувану постанову отримав 01.04.2011 року, при цьому дата отримання цієї постанови представником відповідача в судовому засіданні не заперечується.
3) 23 липня 2010 року працівником Державтоінспекції винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ВО №149921 щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., яка як вбачається з дослідженого судом супровідного листа ВДАІ від 04.10.2010 року за вихідним №34948 Державтоінспекцією направлена у ДВС міста Луцька для примусового виконання. З вхідного штемпеля Другого ВДВС Луцького МУЮ на супровідному листі ВДАІ вбачається, що постанова ВДАІ до виконавчої служби надійшла лише 28 березня 2011 року, вхідний №5372/0424.
28 березня 2011 року старшим державним виконавцем Другого ВДВС Луцького МУЮ Дубинюк І.О. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вищеназваної постанови ВДАІ про стягнення з позивача штрафу в розмірі 510 грн., про що постановлено відповідну постанову ВП №25431956, яка супровідним листом Другого ВДВС Луцького МУЮ від 28.03.2011 року вих. №12721 направлена позивачу. Позивачем оскаржувана постанова отримана 01.04.2011 року, що й не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.
4) ) 01 травня 2010 року працівником Державтоінспекції винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення серії АС №097362 щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн., яка як вбачається з дослідженого судом супровідного листа ВДАІ від 03.06.2010 року за вихідним №21065 Державтоінспекцією направлена державної виконавчої служби для примусового виконання, а з вхідного штемпеля Другого ВДВС Луцького МУЮ на супровідному листі ВДАІ вбачається, що постанова ВДАІ до виконавчої служби надійшла лише 22 жовтня 2010 року, вхідний №17057/0424.
На підставі вищеназваної постанови ВДАІ старшим державним виконавцем Другого ВДВС Луцького МУЮ Дубинюк І.О. винесено постанову ВП №22247190 про відкриття виконавчого провадження, а саме, про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 300 грн., яка як вбачається з відмітки на постанові представником позивача ОСОБА_5 отримана 05.04.2011 року, оскільки доказів направлення даної копії постанови до позивача як і попередження про негайну сплату, в судовому засіданні представником відповідача не представлено.
Статтею 22 Закону встановлено строки пред’явлення виконавчих документів до виконання. Так, пункт 1 частини 1 цієї статті передбачає, що постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох місяців.
Як встановлено судом:
1) постанова ВДАІ про накладення адміністративного стягнення у виді 170 грн. штрафу на позивача серії ВО №160993 винесена 07.09.2010 року, а виконавче провадження Другим ВДВС Луцького МУЮ щодо примусового виконання цієї постанови відкрито лише 28 березня 2011 року;
2) постанова ВДАІ про накладення адміністративного стягнення у виді 255 грн. штрафу на позивача серії ВО №111691 винесена 30.04.2010 року, а виконавче провадження Другим ВДВС Луцького МУЮ щодо примусового виконання цієї постанови відкрито лише 28 березня 2011 року;
3) постанова ВДАІ про накладення адміністративного стягнення у виді 255 грн. штрафу на позивача серії ВО №149921 винесена 23.07.2010 року, а виконавче провадження Другим ВДВС Луцького МУЮ щодо примусового виконання цієї постанови відкрито лише 28 березня 2011 року;
4) постанова ВДАІ про накладення адміністративного стягнення у виді 255 грн. штрафу на позивача серії АС №097362 винесена 01.05.2010 року, а виконавче провадження Другим ВДВС Луцького МУЮ щодо примусового виконання цієї постанови відкрито лише 25.10.2010 року.
Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що вищезгадані постанови ВДАІ пред’явлені до виконання з порушенням передбаченого статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» трьохмісячного строку пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Крім того, стаття 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 09.09.2010 року (яка діяла на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.10.2010 року) передбачала аналогічні строки пред’явлення виконавчого документа до виконання, зокрема, у ній було вказано, що постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до статті 25 Закону державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 26 Закону передбачає, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред’явлення документів до виконання. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.
Аналогічні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження були передбачені Законом України «Про виконавче провадження» в редакції, який діяв на момент винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №22247190 від 25.10.2010 року.
Крім того, відповідно до статті 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Проте, як встановлено судом, виконавчі провадження Другого ВДВС Луцького МУЮ по примусовому виконанню постанов ВДАІ серії ВО №160993 від 07.09.2010 року, серії ВО №111691 від 30.04.2010 року та серії ВО №149921 від 23.07.2010 року були відкрито лише 28 березня 2011 року, а по виконанню постанови ВДАІ серії АС №097362 від 01.05.2010 року відкрито – 25.10.2010 року, що суперечить статтям 22, 25 та 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, суд вважає, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №25431794 від 28.03.2011 року, ВП №25432220 від 28.03.2011 року, ВП №25431956 від 28.03.2011 року, ВП №22247190 від 25.10.2010 року винесені з порушенням діючого законодавства України.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що державний виконавець відповідно до законодавства повинна була на підставі статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовити у відкритті виконавчого провадження у зв’язку з пропуском пред’явлення документа до виконання, проте цього зроблено не було.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що державним виконавцем в порушення статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» постанови про відкриття виконавчого провадження не надсилалися рекомендованими листами з повідомленням про вручення, що і не заперечується представником відповідача в судовому засіданні.
Згідно із частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Натомість відповідач не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до статті 2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Зважаючи на вищевикладене, державний виконавець Другого ВДВС МУЮ Дубинюк І.О. при винесенні постанов ВП №25431794 від 28.03.2011 року, ВП №25432220 від 28.03.2011 року, ВП №25431956 від 28.03.2011 року, ВП №22247190 від 25.10.2010 року про відкриття виконавчого провадження діяла не у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, вищевказаними рішеннями суб’єкта владних повноважень порушені права позивача.
Таким чином, оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень винесені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а відтак підлягають скасуванню.
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених статтею 162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд приймає постанову про скасування рішення. Тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною 2 статті 181 КАС України позивачем не пропущено.
Так, частинами 1, 2 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
З досліджених судом супровідних листів Другого ВДВС Луцького МУЮ від 28.03.2011 року за вихідними №№12720, 12722, 12721, якими були направлені копії постанов про відкриття виконавчого провадження позивачу, які як встановлено судом він отримав 01.03.2011 року, що й не заперечується представником відповідача. Крім того, постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №22247190 від 25.10.2010 року позивач отримав 05.04.2011 року. З вхідного штемпеля Волинського окружного адміністративного суду вбачається, що позивач до суду звернувся 07.04.2011 року. Інших доказів отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження відповідачем не надано. За таких обставин позивач не пропустив десятиденний строк звернення до суду.
Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 3, 11, 17, 20, 22, 25, 26 , 31 Закону України «Про виконавче провадження», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними на скасувати постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Дубинюк Ірини Олександрівни про відкриття виконавчого провадження:
ВП №25431794 від 28 березня 2011 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 в користь держави штрафу в розмірі 340 гривень;
ВП №25432220 від 28 березня 2011 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 в користь держави штрафу в розмірі 510 гривень;
ВП №25431956 від 28 березня 2011 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 в користь держави штрафу в розмірі 510 гривень;
ВП №22247190 від 25 жовтня 2010 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 в користь держави штрафу в розмірі 300 гривень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 20 квітня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий С.Ф. Костюкевич