ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/230/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,
за участю: представника позивача –Коломієць І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі –ДПІ у м. Вінниці) до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (далі –СПД ОСОБА_2) про стягнення штрафних (фінансових) санкцій
в с т а н о в и в :
В серпні 2010 року ДПІ у м. Вінниці звернулась в суд з позовом до СПД ОСОБА_2 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.
Зазначили, що за СПД ОСОБА_2 рахується борг в розмірі 1 321 919,24 грн., у зв’язку із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та статей 1, 2, 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку борг не сплачує, позивач вимушений звернутись до суду з вимогами стягнути з СПД ОСОБА_2 борг зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 321 919,24 грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду невідомі, повноважного представника в судове засідання не направив. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся за адресою вказаною позивачем та внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та судовими розписками, які міститься в матеріалах справи (а.с. 47,62,66).
В своїх письмових запереченнях, відповідач позов не визнав та зазначав, що він немає відношення до підприємницької діяльності та ніколи самостійно не реєструвався як суб'єкт підприємницької діяльності. Також, вказував, що від його імені займався підприємництвом ОСОБА_3, який і зареєстрував його як суб'єкта підприємницької діяльності та призначив себе директором (а.с. 49-51).
Відповідно до вимог статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів відповідача, а тому дійшов висновку за можливе розглянути справу без участі відповідача, відповідно до положень ст. 128 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, ознайомившись з письмовими запереченнями на позов, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що СПД ОСОБА_2 зареєстрований Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 26.03.2008 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 45), та 12.08.2008 року взятий на облік, як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва форми №2-ПДВ №100133477 (а.с. 44).
24.09.2009 року головним державним податковим ревізорам-інспектором Державної податкової інспекції у м. Вінниці Вільчинською С.І., згідно направлень №2490/17 від 23.09.2009 року та №2346/17 від 09.09.2009 року, проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства СПД ОСОБА_2 за період з 27.03.2008 року по 31.03.2009 року.
За результатами перевірки було складено акт № 2392/17 від 24.09.2009 року, яким встановлено порушення пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та статей 1, 2, 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме не проведена розрахункова операція через реєстратор розрахункових операцій (касовий апарат), відповідний розрахунковий документ не роздрукований та не виданий (РРО відсутній) (а.с.39-42).
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийняте рішення № 0020721721 від 29.09.2009 року, яким до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1321593 грн. за порушення пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та рішення № 0020711721 від 29.09.2009 року, яким до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 326,24 грн. за порушення статей 1, 2, 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(а.с.37,38).
Спеціальним законом, який визначає порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій, в даному випадку в сфері торгівлі, є Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових
документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Статтею 17 цього Закону передбачена відповідальність за порушення його норм, зокрема, на підставі пункту 1 даної статті за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій через РРО, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України, застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів на які виявлено невідповідність.
Стаття 22 вказаного Закону передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи, той факт, що відповідач проводив розрахункові операції за готівкові кошти без застосування реєстраторів розрахункових операцій і книги обліку розрахункових операцій та здійснював торгівельну діяльність за готівкові кошти без придбання торгового патенту, чим фактично порушив п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР та ст.ст. 1, 2, 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 №98/96-ВР, у зв'язку з чим до суб'єкта господарювання були застосовані відповідачем штрафні санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг) та нараховано штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за весь термін діяльності із зазначеним вище порушенням, а тому, суд вважає, що рішення про застосування до відповідача штрафу в межах санкцій статті 17 Закону винесено правомірно.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (чинному на момент звернення до суду), до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій належить виконання таких функцій, як, зокрема, забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.
Пункт 11 цієї статті передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
За порушення вимог зазначеного Закону до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються санкції визначені статтями 17-24 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Частиною третьою статті 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" штрафи, передбачені цією статтею, підлягають сплаті порушником у п'ятиденний термін відповідно до законодавства.
У відповідності до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Відомостей щодо оскарження відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій суду надано не було. На час вирішення справи, доказів про сплату боргу не має, тому, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Заперечення відповідача, що ним підприємницька діяльність не здійснювалась, спростовуються матеріалами справи та не знаходять свого підтвердження письмовими документами.
Таким чином позов підлягає задоволенню в повному обсязі відповідно до заявлених вимог.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п. о с т а я о в я в :
Позов задовольнити.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість зі сплати штрафних (фінансових) санкцій до Місцевого бюджету (р/р 31419541700002, код платежу 5021080903, ГУ ДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) в сумі 326 (триста двадцять шість) гривень 24 (двадцять чотири) копійки до Державного бюджету (р/р 31113104700002, код платежу 3021080902, ГУ ДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) в сумі 1321593 (один мільйон триста двадцять одна тисяча п’ятсот дев’яносто три) гривні.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович