ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 квітня 2011 року № 2а-2719/11/2670
О 10 годині 40 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А., суддів –Григоровича П.О., Каракашьяна С.К.
при секретарі судового засідання Білову М.В.
за участю:
представника позивача: Шовкопляса О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»
до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
про скасування припису № СК-421/11-28 від 11 січня 2011 року,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування»звернулося з позовом про скасування припису Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-421/11-28 від 11 січня 2011 року повністю.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на закони України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Про страхування», наказ Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів»та зазначає, що припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № СК-421/11-28 від 11.01.2011 року, яким встановлені порушення законодавства у сфері страхування, підлягає скасуванню, оскільки Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування»правомірно вираховано податок на додану вартість з виплати страхового відшкодування потерпілій особі.
Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог з огляду на Цивільний кодекс України, закони України «Про страхування», «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та зазначив, що Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України правомірно винесений припис № СК-421/11-28 від 11 січня 2011 року, оскільки законодавством України у сфері страхування та/або у іншій сфері не передбачено розмір податку, на яку страхова компанія може зменшувати страхову виплату, а утримання позивачем податку на додану вартість з виплат страхового відшкодування за страховою подією порушило умови договору страхування за законом.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України 11 січня 2011 року видала припис № СК-421/11-28, яким Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування»зобов’язано усунути виявлені порушення вимог законодавства України у сфері надання фінансових послуг, повідомити про виконання вимог цього припису та подати підтверджуючі документи до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України у термін до 28 лютого 2011 року.
Припис виданий на підставі акту про порушення законодавства у сфері страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування»від 28 грудня 2010 року № 652/42/6-ап, яким встановлені порушення ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо визначення розміру відшкодування витрат, пов’язаних із пошкодженням транспортного засобу, не у відповідності до порядку встановленого законодавством; пункту 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо нездійснення виплати страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів; пункту 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо не сплати пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Відповідачем складений акт про порушення законодавства у сфері страхування після проведеної перевірки отриманих від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»документів по страховій справі ОСОБА_1 за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5746680.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 грудня 2010 року відповідачем отримано звернення ОСОБА_1 щодо невиконання своїх зобов’язань Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування»за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5746680.
26 серпня 2010 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування»та ОСОБА_2 укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5746680, згідно якого об’єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу ЗИЛ 431410 державний номерний знак НОМЕР_1.
29 серпня 2010 року за участю забезпеченого згідно договору автомобілем ЗИЛ 431410 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем Renault Magnum державний номерний знак НОМЕР_2 трапилась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобілі отримали механічні пошкодження.
В зв’язку з чим, ОСОБА_1 31 серпня 2010 року звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту № 140-10/10 від 18 жовтня 2010 року вартість відновлювального ремонту склала 24 963,33 грн., при цьому вартість ремонтно-відновлювальних робіт склала 2 251,20 грн., вартість необхідних для ремонту матеріалів –5 639,27 грн., вартість нових складових (запчастин), що підлягають заміні –56909,53 грн. Коефіцієнт фізичного зносу становить 0,7.
Як вбачається з розрахунків, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин становить 24 963,33 грн. без урахування податку на додану вартість.
Позивачем 08 листопада 2010 року складено страховий акт № 1343.609.10.01.01, відповідно до якого розмір страхового відшкодування склав 21 321,46 грн. Страхове відшкодування сплачене потерпілій особі 17 листопада 2010 року.
Як вбачається із зазначеного страхового акту, розрахунок розміру страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування»проведено без урахування податку на додану вартість.
Щодо зауважень позивача, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування»утримано з вартості відновлювального ремонту з врахуванням зносу, податок на додану вартість, оскільки, одержувачем страхового відшкодування була безпосередньо потерпіла особа, яка не є платником податку на додану вартість і не має підстав для здійснення такого нарахування податку на додану вартість та в зв’язку з тим, що потерпілою особою не надано позивачу при зверненні за страховим відшкодуванням розрахункові документи, що підтверджують оплату податку на додану вартість, пов’язану з витратами з відновлювання транспортного засобу, які є прямим збитком, якого зазнала потерпіла особа, а тому зазначені суми податку на додану вартість не можуть розглядатися як шкода (прямі збитки) понесені страхувальником, яка полягає покриттю страховим відшкодуванням, суд вбачає за необхідне вказати про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування»(далі –Закон № 85/96-ВР, із змінами та доповненнями) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно ст. 29 Закону України від 01.07.2004 № 1961-ІV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі –Закон № 1961-ІV, із змінами і доповненнями) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 9 Закону № 85/96-ВР передбачено визначення таких понять як страхова сума та страхова виплата, а саме: страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку; страхова виплата –грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст. 982 Цивільного кодексу України).
Обов’язком страховика при настанні страхового випадку є здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом (ст. 20 Закону № 85/96-ВР).
Аналіз викладеного свідчить, що здійснення страхової виплати являє собою виконання договірного зобов’язання за договором страхування, істотною умовою якого, згідно ст. 982 Цивільного кодексу України, є розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума).
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, якщо вказані відносини є договірними, страхувальник бере на себе обов’язок здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, тобто виконати взяте на себе зобов’язання належним чином.
При цьому необхідно зауважити, що відповідно до Закону № 85/96-ВР, Закону № 1961-IV страхова компанія, надаючи послуги із страхування, у разі настання страхового випадку здійснює не відшкодування матеріальних збитків, які понесла застрахована особа, а страхові виплати, розмір яких визначається в установленому порядку в розмірі матеріальних збитків, понесених застрахованою особою.
Вищезазначений порядок визначення розміру матеріальних збитків врегульований, договором страхування укладений між страховиком та страхувальником та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, яку затверджено спільним наказом Міністерством юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 № 42/5/2092.
Крім того, посилання позивача, на те, що потерпілий мав подати, але не подав доказів сплати податку на додану вартість при здійсненні ремонтних робіт пошкодженого автомобіля є безпідставними. Так, для проведення ОСОБА_1 відновлювального ремонту автомобіля, йому необхідно буде сплатити вартість ремонту з урахуванням податку на додану вартість, що є його реальними витратами.
Згідно Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, імовірний розмір страхової суми визначається на основі результатів аналізу умов договору страхування в цілому, для окремого страхового випадку, групи страхових випадків, а також врахування особливостей фізичного стану майна, його поточного використання, впливу зовнішніх факторів на формування ринкової вартості майна тощо. Для визначення ймовірної страхової суми можуть використовуватися ринкова вартість або неринкові види вартості.
Таким чином, утримання страховиком податку на додану вартість з виплат страхового відшкодування за страховими подіями порушує умови договору страхування та законодавство.
Позивач у своєму адміністративному позові в обґрунтування правомірності своїх дій здійснює посилання на лист Державної податкової адміністрації України від 21 серпня 2009 року № 10143/5/16-1516. Проте лист не може бути взятий судом до уваги, оскільки листи державних органів виконавчої влади не є джерелом права, а є лише неофіційним тлумаченням норм права посадовою особою.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про порушення позивачем вимог ст. 29 Закону № 1961-IV шляхом здійснення страхового відшкодування ОСОБА_1 без врахування податку на додану вартість.
Щодо повноважень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з приводу прийняття оскарженого припису суд виходить з наступного.
Закон України від 12.07.2001 № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(далі –Закон № 2664-ІІІ, із змінами і доповненнями) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Відповідно до ст. 4 Закону № 2664-ІІІ послуги у сфері страхування вважаються фінансовими.
Пунктом 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2010 року № 157 (далі –Положення № 157) визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади.
Згідно з п. 3 Положення № 157 Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює державне регулювання та нагляд за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї обов'язків проводить самостійно чи разом з уповноваженим органом виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ (підпункт 4 пункту 4 Положення № 157).
Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 37 Закону № 85/96-ВР уповноважений орган має право проводити тематичні перевірки діяльності страховика у випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням правоохоронних органів або органів державної влади, зустрічні перевірки достовірності і правильності укладених договорів страхування та перестрахування та у разі надходження інформації від страхувальників про порушення. Одержувати від страхових та перестрахових брокерів установлену звітність про їх діяльність та інформацію про укладені договори, а також необхідні пояснення щодо цих даних (п. 5 ч. 1 ст. 37).
Згідно пункту 5 Положення № 157 Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України має право одержувати в установленому законодавством порядку від фінансових установ звітність та іншу інформацію згідно із законодавством, а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій та громадян - інформацію, необхідну для виконання покладених на Держфінпослуг завдань.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 28 Закон № 2664-ІІІ уповноважений орган у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів уповноваженого органу застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року № 125 (із змінами і доповненнями) порушення законодавства про фінансові послуги це протиправна дія чи бездіяльність юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, яка посягає на встановлений порядок надання фінансових послуг (послуг у сфері страхування).
Отже, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та в межах повноважень виданий припис від 11 січня 2011 року № СК-421/11-28, оскільки Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування»порушено законодавство у сфері страхування під час виплати страхового відшкодування, яке проведено без урахування податку на додану вартість.
Таким чином, позов визнається судом необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про скасування припису № СК-421/11-28 від 11 січня 2011 року відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий М.А.Бояринцева
Судді: П.О. Григорович
С.К. Каракашьян
Постанову складено у повному обсязі 19 квітня 2011 року.