ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
11 березня 2011 року 12:34 № 2а-15852/10/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі
Державного комітету України із земельних ресурсів
до
третя особа Київської міської ради
ОСОБА_1
про визнання протиправним і скасування рішення
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи:
Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суд міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі по тексту – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 (далі по тексту – третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради № 838/2907 від 27 листопада 2009 року «Про передачу земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-15852/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22 листопада 2010 року.
Судові засідання неодноразово відкладались у зв’язку з неявкою сторін та необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
19 листопада 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Державним комітетом України із земельних ресурсів подано заяву про підтримку позовної заяви Заступника прокурора міста Києва в повному обсязі та розгляду справи без участі представника Державного комітету України із земельних ресурсів.
У судовому засіданні 11 березня 2011 року представник Прокуратури міста Києва підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник Київської міської ради та третьої особи проти позову заперечували та просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення Київської міської ради прийнято з істотними порушеннями вимог чинного земельного та містобудівного законодавства, тому підлягає скасуванню.
Відповідач стверджує, що Київська міська рада при прийнятті рішення від 27 листопада 2009 року № 838/2907 «Про передачу земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1»діяла у межах повноважень наданих законом та не було допущено жодних порушень законодавства.
У запереченнях, наданих третьою особою вказано, що рішення Київської міської ради прийнято у відповідності до чинного законодавства України та не підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відповідно до статей 81, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, Київська міська рада прийняла рішення від 27 листопада 2009 року № 838/2907 «Про передачу земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1».
На підставі зазначеного рішення Київської міської ради гр. ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на землю за № 07-7-05445 від 27.04.2010.
23 липня 2010 року Прокуратурою міста Києва внесено протест на рішення Київської міської ради від 27 листопада 2009 року № 838/2907, яким Прокурор вимагає розглянути протест у десятиденний строк та скасувати рішення Київської міської ради від 27 листопада 2009 року № 838/2907 «Про передачу земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1», як таке, що суперечить закону.
У судовому засіданні 11 березня 2011 року відповідачем зазначено, що протест Прокуратури міста Києва досі залишається нерозглянутим.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності народу України. Від імені народу України права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист усіх суб’єктів права власності і господарювання.
Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Статтею 4 Земельного кодексу України встановлено, що земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі по тексту –Закон № 280/97-ВР) закріплено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Повноваження Київської міської ради у галузі земельних відносин регламентовані статтею 9 Земельного кодексу України.
Згідно частини 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключною компетенцією пленарних засідань сільської, селищної, міської ради є питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
У відповідності до частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Пунктом 12 Розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно зі статтею 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Відповідно до статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах не більше 0,10 гектара.
У відповідності до вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на момент виникнення правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Частина 7 наведеної статті передбачає, що районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Відповідно до статті 11, 13 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 «Про порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві» передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується Головним управлінням земельних ресурсів, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), державними органами охорони навколишнього природного середовища у випадках, передбачених законодавством, органом охорони культурної спадщини, санітарно-епідеміологічним органом, а також відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у передбачених законодавством випадках).
Після отримання всіх необхідних погоджувальних висновків Головне управління земельних ресурсів здійснює комплексний аналіз проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та, за умови його відповідальності законодавству, готує проект рішення Київської міської ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування (у власність) або направляє зацікавленій особі повідомлення про необхідність приведення розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідність до норм законодавства.
Головне управління земельних ресурсів подає підготовлений проект рішення про передачу (надання) земельної ділянки в користування (у власність) або про відмову в передачі (надані) земельної ділянки разом з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровою справою) до Київської міської ради в порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Як вбачається з пункту в) частини 1 статті 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема: надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
Відповідно до статей 29, 30 Закону України «Про землеустрій»документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, та іншими законами України.
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про землеустрій»проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
В матеріалах справи міститься проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, розроблений товариством з обмеженою відповідальністю «Епоха-Гео» та який погоджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Київською міською санепідстанцією, Головним управлінням охорони культурної спадщини, Державною службою з питань національної культурної спадщини, Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого орану Київради (КМДА). (відповідні висновки знаходяться в матеріалах справи).
Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Отже, рішенням Київської міської ради від 27 листопада 2009 року № 838/2907 на підставі погодженого проекту землеустрою було змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,1 га на АДРЕСА_1
Крім того, оспорюваним рішенням, а саме, пунктом 1 Київська міська рада внесла зміни до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, перевівши територію в межах, визначених проектом землеустрою, до житлової садибної забудови.
В матеріалах справи міститься Висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 09-1752-В щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при розробці проекту відведення земельної ділянки, відповідно до якого Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечує проти відведення земельної ділянки в установленому законодавством порядку для будівництва та обслуговування садибного житлового будинку, господарських будівель та споруд, без права забудови до погодження та затвердження проектної документації у встановленому законодавством порядку.
Вказане управління погодило проект землеустрою та визначило містобудівні обмеження та умови землекористування, однією з яких є – основні параметри об’єкту містобудування та планувальні обмеження необхідно визначити шляхом розробки містобудівного обґрунтування. Тобто з цього вбачається, що містобудівне обґрунтування повинно бути розроблено на стадії проектування об’єкта будівництва, а не на стадії відведення земельної ділянки.
Висновок заступника прокурора міста Києва про те, що прийняття рішення Київської міської ради від 27 листопада 2009 № 842/2911 без розробки містобудівного обґрунтування не відповідає статтям 12 та 13 Закону України «Про планування і забудову територій», статті 17 Закону України «Про основи містобудування», пунктів 2.1.4 – 2.1.6. Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27 січня 2005 № 11/2587, спростовується нижченаведеними нормами законів.
В свою чергу норми Закону України «Про планування і забудову територій» та Закону України «Про основи містобудування»не регулюють суспільні відносини у сфері земельних відносин і не визначають порядку набуття прав на землю громадянами та іншими суб'єктами земельних відносин, а встановлюють правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні, планування, забудови та іншого використання територій, і спрямовані на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів, формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.
Затверджені рішенням Київської міської ради від 27 січня 2005 №11/2587 «Правила забудови міста Києва»встановлюють порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих умов і обмежень забудови та іншого використання територій і окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування і своєю головною метою мають забезпечення ефективної реалізації Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про основи містобудування» та статтею 12 Закону України «Про планування і забудову територій»містобудівна документація, одним з видів якої є генеральний план населеного пункту, є основою для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації, вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій, вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.
Відповідно статті 23-1 Закону України «Про планування та забудову територій»у разі прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно дає право на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт у порядку, визначеному цим Законом.
Прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування може бути здійснено одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта містобудування.
Підставою для розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта містобудування у випадках, передбачених частиною третьою статті 23 цього Закону, є дозвіл (доручення, у разі підготовки земельної ділянки до аукціону) відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що може бути наданий одночасно із дозволом на розроблення проекту відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності.
Отже, проаналізувавши приведене вище законодавство України, суд приходить до висновку, що в будь-якому випадку процедура передачі земельної ділянки у власність або користування передує і повинна передувати процедурі отримання дозвільної документації щодо ведення будівництва на тій чи іншій земельній ділянці, оскільки рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки є підставою та передумовою для подальшого отримання дозволів на будівництво.
Крім того, заступник прокурора міста Києва в додаткових обґрунтуваннях позовної заяви зазначає, що в порушення статті 118 Земельного кодексу України та статті 9 Закону України «Про державну землевпорядну експертизу»від 17.06.2004 № 1808-ІV висновку державної експертизи по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 не отримано.
Статтею 9 Закону України «Про державну землевпорядну експертизу»закріплено, що обов'язковій державній експертизі підлягають:
- загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель;
- схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;
- проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень;
- проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
- проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів;
- проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
- проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
- проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
- проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;
- технічна документація з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
З наведеної статті не вбачається, що по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 мала бути проведена обов'язкова державна експертиза.
Стосовно твердження заступника прокурора міста Києва щодо позбавлення Державного комітету України із земельних ресурсів можливості здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 4 статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг грунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення».
Пунктом 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224 передбачено, що Державний комітет України із земельних ресурсів є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до наведеного Положення, закріплено, основні завдання, повноваження та функції Державного комітету України із земельних ресурсів, з аналізу яких, суд не вбачає, що недотримання Київською міською радою вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваного рішення позбавляє Державний комітет України із земельних ресурсів можливості здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства України, суд вважає, що Київська міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, за таких обставин позовні вимоги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні позовної заяви Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя Шарпакова В.В.