ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
17 березня 2011 року 18:39 № 2а-18432/10/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Начальника Головного управління МВС України в місті Києві
ГУ МВС України в місті Києві
про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Начальника ГУ МВС України в місті Києві (далі по тексту – відповідач - 1) та ГУ МВС України в місті Києві (далі по тексту – відповідач - 2) та просить суд:
- скасувати наказ начальника Головного управління МВС України в місті Києві № 996 о/с від 8 жовтня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ України;
- скасувати наказ начальника Головного управління МВС України в місті Києві № 1040 о/с від 25 жовтня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ України;
- зобов’язати ГУМВС України в місті Києві та начальника ГУМВС України в місті Києві поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України у спеціальному званні підполковника міліції на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділення розслідування вбивств відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров’я, статевої свободи та статевої недоторканності особи, слідчого управління ГУМВС України в місті Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-18432/10/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 24 січня 2011 року, яке відкладалось на 10 лютого 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 23 лютого 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2011 року зобов’язано Головне управління Міністерства Внутрішніх Справ України в місті Києві надати суду табель робочого часу відділу, в якому працював позивач, у разі відсутності надати письмові пояснення із зазначенням поважних причин його відсутності та викликано в якості свідків у судове засідання, яке відбудеться 17 березня 2011 року о 16:00 год., працівників відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров’я, статевої свободи та статевої недоторканості особи, СУ ГУМВС України в місті Києві, які знаходилися на оперативній нараді 02 вересня 2010 року, а саме: начальника відділу СУ ОСОБА_2 та заступника начальника відділу СУ ОСОБА_3
У судовому засіданні 17 березня 2011 року були допитані свідки та отримані пояснення по справі.
Позивач у судовому засіданні 17 березня 2011 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ начальника Головного управління МВС України в місті Києві № 1040 о/с від 25 жовтня 2010 року та наказ начальника Головного управління МВС України в місті Києві № 1040 о/с від 25 жовтня 2010 року винесені із порушенням вимог Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Закону України «Про міліцію», наказу Міністерства Внутрішніх справ України «Про організацію діяльності органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України»№ 160 від 20 лютого 2006 року та Положення про органи досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС України від 20.02.2006 року № 160.
Заперечення відповідача мотивовані тим, що ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ з 27 жовтня 2010 року, наказом Головного управління МВС України в місті Києві № 1040 о/с від 25 жовтня 2010 року за грубе порушення службової дисципліни. Порушень з боку ГУ МВС України в місті Києві щодо порядку накладання дисциплінарного стягнення стосовно позивача допущено не було.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідків, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 з березня 2008 року працював на посаді старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в місті Києві.
06 вересня 2010 року заступником начальника ГУМВС України в місті Києві –начальником слідчого управління полковником міліції Василишеним В.В. доручено проведення службової перевірки за фактом не виходу на службу старшим слідчим в ОВС відділу розслідування злочинів скоєних проти життя, здоров’я, статевої свободи та статевої недоторканості особи підполковником міліції ОСОБА_1
Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що підполковник міліції ОСОБА_1 з 03 вересня 2010 року не виходить на службу. На телефонні дзвінки заступника начальника відділу розслідування злочинів скоєних проти життя, здоров’я, статевої свободи та статевої недоторканості особи, начальника відділення розслідування вбивств капітана міліції ОСОБА_2 не відповідає.
Висновком службового розслідування від 13 вересня 2010 року за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у невиході на службу протягом тривалого часу старшого слідчого СУ ГУМВС України в місті Києві підполковника міліції ОСОБА_1 підлягає звільненню з органів внутрішніх справ за пунктом «є»статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Наказом Головного управління МВС України в місті Києві № 996 о/с від 8 жовтня 2010 року про звільнення з органів внутрішніх справ за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у невиході на службу без поважних причин, старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУМВС України в місті Києві підполковника міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до пп. «є»(за порушення дисципліни) п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
У наказі № 996 о/с від 8 жовтня 2010 року зазначено, що проведеним службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 02 вересня 2010 перебував на службі до 14 години. У подальшому, не попередивши керівництво відділу, безпричинно, залишив приміщення відділу. Про своє місцеперебування не повідомив керівництво. На дзвінки по мобільному телефону заступника начальника відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров’я, статевої свободи та статевої недоторканості особи –начальника відділення розслідування вбивств капітана міліції ОСОБА_2 не відповідав.
Наказом Головного управління МВС України в місті Києві № 1040 о/с від 25 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних сил України з 27 жовтня 2010 року.
Вказано, що підставою для звільнення у запас Збройних сил України є наказ Головного управління МВС України в місті Києві № 996 о/с від 8 жовтня 2010 року.
Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ»від 22 лютого 2006 року № 3460-IV та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію»від 20 грудня 1990 року № 565 XII (далі по тексту –Закон № 565 XII) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України .
Відповідно до статті 25 цього Закону працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ»від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі по тексту –Дисциплінарний статут) на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.
Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм міністром внутрішніх справ України.
Начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності.
Правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники.
Начальник, який перевищив надане йому право накладати дисциплінарні стягнення, несе відповідальність за цим Статутом. Дисциплінарне стягнення, накладене з порушенням вимог цього Статуту, скасовується начальником, який його наклав, або старшим прямим начальником.
Старший прямий начальник має право протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року - пом'якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Статтею 14 цього ж статуту визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Зміст наказу доводиться до відома особі рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Як встановлено судом, під час розгляду справи, не спростовано у судових засіданнях та підтверджується копією наказу Головного управління МВС України в місті Києві № 996 о/с від 8 жовтня 2010 року, яка міститься у матеріалах справи, приводом для прийняття рішення про звільнення позивача був висновок службового розслідування, яким встановлено, що ОСОБА_1 02 вересня 2010 року перебував на роботі до 14:00 години, у подальшому, не попередивши керівництво відділу, безпричинно, залишив приміщення відділу.
Відповідачем не надано копію висновку службового розслідування, на підставі якого винесено наказ Головного управління МВС України в місті Києві № 996 о/с від 8 жовтня 2010 року, хоча судом неодноразово витребовувалась копія вказаного висновку службового розслідування.
До матеріалів справи додано лише висновок службового розслідування від 13 вересня 2010 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 не виходить на службу з 03 вересня 2010 року.
Крім цього, в матеріалах справи міститься копія рапорту Заступника начальнику відділу СУ ГУМВС України в місті Києві капітана міліції ОСОБА_2, відповідно якого ОСОБА_1 був відсутній 03 вересня 2010 року на ранковій оперативній нараді.
Позивачем додано копію Довідки № 007111 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні з 03 вересня 2010 року.
Таким чином, позивач не заперечує проти того, що він дійсно був відсутній на робочому місці 03 вересня 2010 року, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні з 03 вересня 2010 року.
Судом направлено запит від 23 лютого 2011 року до госпіталю з поліклінікою ГУМВС України в місті Києві, в якому суд просив повідомити чи звертався ОСОБА_1 до госпіталю ГУМВС України в місті Києві та з якого часу перебував на лікуванні (стаціонарне чи амбулаторне).
До суду надійшла відповідь госпіталю з поліклінікою ГУМВС України в місті Києві № 63/128 від 16 березня 2011 року, якою повідомлено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в II неврологічному відділенні Госпіталю (з поліклінікою) з 03 вересня 2010 року по 21 вересня 2010 року. Амбулаторна карта ОСОБА_1 № 1.9188 в реєстратурі Госпіталю (з поліклінікою) відсутня. 24 вересня 2010 року ОСОБА_1 забрав свою амбулаторну карту особисто.
Але, позивач зазначає, що 02 вересня 2010 року він був присутній на робочому місці також зазначає, що його не було ознайомлено із службовим розслідуванням, яким встановлено відсутність позивача на робочому місці 02 вересня 2010 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2011 року викликано в якості свідків у судове засідання, працівників відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров’я, статевої свободи та статевої недоторканості особи, СУ ГУМВС України в місті Києві, які знаходилися на оперативній нараді 02 вересня 2010 року, а саме: начальника відділу СУ ОСОБА_2 та заступника начальника відділу СУ ОСОБА_3
Під час допиту свідків встановлено, що не має табелю робочого часу, та факт перебування на робочому місці може підтвердити начальник відділу або його заступник відповідним рапортами, які в свою чергу, як пояснили свідки, не реєструються. Начальником відділу пояснено, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 02 вересня 2010 року о 09-00 годині (на оперативній нараді зранку) та о 19-00 години (на вечірній нараді).
Свідками у судовому засіданні зазначено, що 02 вересня 2010 року ОСОБА_1 не знаходився на робочому місці, представником відповідача надано копію переліку працівників відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров я, статевої свободи та статевої недоторканості особи, СУ ГУМВС України в місті Києві, які знаходилися на оперативній нараді 02 вересня 2010 за участю заступника начальника відділу СУ ОСОБА_2 (протокол № 160), відповідно до якого ОСОБА_1 був відсутній на оперативній нараді.
Як вже зазначено вище, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Під час допиту, свідки не пояснили, від якого числа висновок службового розслідування та коли проводилось службове розслідування, яким встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 02 вересня 2010 року, та яке було підставою для звільнення останнього з органів внутрішніх справ.
Представником відповідача, також з приводу цього не надані належні пояснення.
Крім цього, свідками підтверджені пояснення позивача з приводу того, що станом на 02 вересня 2010 року у нього не було справ та ключів від кабінету, оскільки справи та кабінет були передані іншому працівнику відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров’я, статевої свободи та статевої недоторканості особи, СУ ГУМВС України в місті Києві.
Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління МВС України в місті Києві № 996 о/с від 8 жовтня 2010 року прийнято на підставі службового розслідування, якого не існує.
Наказ Головного управління МВС України в місті Києві № 996 о/с від 8 жовтня 2010 року прийнято з порушенням вимог Статуту та підлягає скасуванню.
Отже, відповідачем не дотримано вимоги щодо проведення службового розслідування.
Крім цього, відповідно до Статтею 14 Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
З висновку службового розслідування від 13 вересня 2010 року не вбачається участь безпосереднього начальника порушника.
У відповідності до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 4 вказаного порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два останні місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що стосовно вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд не може перебирати на себе функцію здійснення розрахунку та нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, замість органу, на який покладено такі повноваження.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Відповідно до статті 51 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі не доведено правомірність оскаржуваного наказу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Перевіривши оскаржуваний позивачем наказ про звільнення на дотримання вимог вищезазначених нормативних актів, суд вважає його необґрунтованим та неправомірним, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 65 158 –163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Начальника Головного управління МВС України в місті Києві № 996 о/с від 08.10.10 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ України.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління МВС України в місті Києві генерал-лейтенанта міліції Крикуна 0.0. № 1040 о/с від 25.10.10 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ України.
4. Поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України у спеціальному званні підполковника міліції на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров’я, статевої свободи статевої недоторканності особи, слідчого управління ГУМВС України в місті Києві.
5. Стягнути з Головного управління МВС України в міста Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 256 КАС України постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України у спеціальному званні підполковника міліції на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров’я, статевої свободи статевої недоторканності особи, слідчого управління ГУМВС України в місті Києві та у частині стягнення з Головного управління МВС України в міста Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць виконати негайно.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.