ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
17 березня 2011 року № 2а-16292/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Амельохіна В.В., Костенко Д.А. розглянувши адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до
третя особа Міністерства оборони України
Довгаль Іван Іванович
про визнання протиправними дій
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач) про скасування рішення Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про зняття позивача з квартирного обліку і виключення із списків осіб, які мають право на першочергове отримання житла у житловій комісії Київського гарнізону та зобов’язання Міністерства оборони України відновити позивача на квартирному обліку у житловій комісії Київського гарнізону у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житла, з 18 грудня 1985 року, зі збереженням у ньому черги № 1 та надання однокімнатної квартири за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-16292/10/2670 та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 05 січня 2011 року, яке відкладалось на 27 січня 2011 року, у зв’язку з неявкою відповідача та витребуванням судом додаткових доказів.
Позивачем було заявлено клопотання про залучення у якості третьої особи Довгаля І.І. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2011 року залучено в якості третьої особи Довгаля Івана Івановича (представника Державного комітету України у справах ветеранів) та визнано явку сторін у судове засідання обов’язковою.
У судовому засіданні 27 січня 2011 року відповідача зобов’язано надати документи на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14 лютого 2011 року, яке відкладалось на 04 березня 2011 року.
У судове засідання 17 березня 2011 року сторони не з’явились, позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутністю, посилаючись на погіршення стану здоров’я.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на Конституцію України; Житловий кодекс Української РСР; Закони України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року № 2011-XII; «Про оборону України»від 06 грудня 1991 року № 1932-XII; «Про Збройні сили України»від 06 грудня 1991 року № 1932-XII та зазначив, що він перебуває н обліку позачергового забезпечення житловим приміщенням (квартирою) за рахунок Міністерства оборони України, але жодного рішення не прийнято щодо забезпечення належним житлом.
Відповідач проти позову заперечував з огляду на те, що військова частина в якій позивач перебував в контрольних списках ліквідована, тому позивача взято на облік на іншому місці роботи.
Відповідно до частини 6 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 є учасником Великої Вітчизняної війни та з 1965 року працювала у військовій частині А-25342 (з 1992 року перейменована у військову частину № 0140), яка входила до складу Збройних сил України. Позивач вдова померлого учасника Великої Вітчизняної війни.
Позивачем зазначено, що у 1985 році вона оформилась на пенсію, але продовжувала працювати у вказаній організації.
Звільнена із військової частини № А-0140 31 грудня 2004 року, у зв’язку з її ліквідацією.
З метою отримання окремої однокімнатної квартири ОСОБА_1 разом із чоловіком, 18 грудня 1986 стала на квартирний облік у житловій комісії гарнізону міста Києва. Зі слів позивача квартирна (облікова) справа була оформлена на неї.
В матеріалах справи містяться довідки житлової комісії № 5634 від 24 травня 2007 року та № 3472 від 29 березня 2005 року, відповідно до яких ОСОБА_1 після звільнення перебувала на квартирному обліку в житловий комісії гарнізону міста Києва в загальній черзі під номером 45, в черзі позачерговиків під номером 1.
Позивач зазначає, що її було знято з квартирного обліку, про що вона дізналась із листа Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України № 303/25/6-987 від 01 серпня 2008 року.
В листі зазначено, що відповідно до чинного законодавства постійним житлом із фондів Міністерства оборони України забезпечуються тільки військовослужбовці Збройних сил України. Дія галузевої угоди між Міністерством оборони України та Центральним комітетом Всеукраїнської профспілки працівників Збройних України на 2003-2007 роки зі змінами і доповненнями щодо забезпечення постійним житлом усіх працівників Збройних Сил України, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання та контрольних списках при Київському КЕУ з 01 січня 2008 року призупинено. На підставі вищезазначеного ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку тільки за місцем проживання.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Довгалем Іваном Івановичем, надані письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, відповідно до яких він просить суд задовольнити позов ОСОБА_1, оскільки рішення житлової комісії Київського гарнізону про зняття позивача з квартирного обліку прийнято з порушенням чинного законодавства України і підлягає скасуванню.
З такими висновком Міністерства оборони України колегія суддів не може погодитись, у зв’язку з наступним.
Квартирний облік громадян України, які потребують поліпшення житлових умов провадиться згідно з вимогами чинного законодавства в Україні, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 № 1545-ХІІ, Житлового кодексу Української РСР та Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (далі по тексту - Правила), «Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженою наказом Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577 (далі по тексту – Інструкція № 577).
Відповідно до пункту 3 Постанови Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 зобов’язано виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, профспілкові органи, міністерства, державні комітети і відомства УРСР, а також підприємства, установи, організації незалежно від їх підпорядкованості суворо додержуватися Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР.
Відповідно до пункту 2 Правил № 470 жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Підпунктом 4.1 пункту 4 Інструкції № 577 військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до Списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень (додаток 5) або Списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень (додаток 6).
У відповідності до підпункту 4.5 Інструкції № 577 військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини.
Пунктом 8 Правил № 470 встановлено, що квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Облік громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.
Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР, цими Правилами та іншими актами Ради Міністрів УРСР, громадяни можуть бути взяті на облік і не за місцем їх проживання. Відповідно до пункту 10 Правил № 470 громадяни, які залишили роботу на підприємствах, в установах, організаціях, що здійснюють квартирний облік, у зв'язку з виходом на пенсію, беруться на облік нарівні з робітниками і службовцями даного підприємства, установи, організації.
Пунктом 29 вказаних Правил право громадянина перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається у випадках:
1) виходу на пенсію;
2) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років;
3) направлення підприємством, організацією на навчання;
4) якщо на тому ж підприємстві, в установі, організації працює член його сім'ї, який перебуває разом з ним на обліку. Час перебування даної сім'ї на обліку зберігається у межах часу роботи на даному підприємстві, в установі, організації цього члена сім'ї;
5) в інших випадках, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України щодо забезпечення постійним житлом.
Позивачем додані до матеріалів справи копії відповідей наданих їй, зокрема, лист № 303/25/6-987 від 01 серпня 2008 року, № 110 від 10 липня 2008 року, № 303/416/106 від 29 січня 2010 року, в яких занесені різні підстави ненадання житла позивачу.
Зокрема, в матеріалах справи міститься лист Міністерства оборони України № 220/4326 від 16 серпня 2010 року, в якому зазначено, що працівники Збройних Сил України, які па момент видання наказу Міністра оборони України від 30 жовтня 2006 року № 577 «Про затвердження Інструкції про Організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 30 жовтня 2006 року № 1171/13045 перебували в контрольних списках на отримання житла за рахунок Міністерства оборони України забезпечуються житлом відповідно до вимог пункту 7.1.2. Галузевої угоди між Міністерством оборони України та Центральним комітетом працівників Збройних Сил України на 2008-2010 роки.
Відповідно до вимог статті 37 Житлового кодексу Української РСР облік громадян, потребуючих поліпшення житлових умов у Міністерстві оборони України здійснювався у формі контрольних списків, тобто працівники Збройних Сил України завжди перебували на квартирному обліку при виконкомах місцевих рад.
Крім цього, зазначено, що коштів на будівництво постійного та тимчасового житла для працівників Збройних Сил України у Законах України про державний бюджет України на відповідній рік Міністерству оборони України не виділялось.
Відповідно до пункту 7.1.2. Галузевої угоди між Міністерством оборони України та Центральним комітетом працівників Збройних Сил України на 2008-2010 роки Міністерство зобов’язується протягом першого півріччя 2008 року підгодовувати та подати до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України пропозицій щодо включення до нової редакції Переліку, категорії працівників, яким можуть бути надані службові жилі приміщення, працівників Збройних сил України за переліком, що визначається Міністром оборони України та погоджується з Профспілкою.
У разі позитивного вирішення вищезазначеного питання у бюджетних запитах Міністерства на кожний рік планувати за погодженням з Профспілкою видатки на будівництво (придбання) службового житла для працівників Збройних Сил України.
Виділення службового житла для працівників Збройних сил України проводити відповідно до бюджетних асигнувань, передбачених Міністерству на відповідний рік.
Статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі по тексту –Закон № 2011-XII) передбачений обов’язок держави забезпечити військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання.
Житловим кодексом Української РСР (стаття 42) встановлено, що жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першою статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
У відповідності до статті 10 Закону України «Про оборону України»від 06 грудня 1991 року № 1932-XII (далі по тексту –Закон № 1932-XII) здійснення заходів, спрямованих на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил України, особам, звільненим у запас або у відставку, покладається на Міністерство оборони України.
Згідно з пунктом 8 статті 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби, у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України»від 15 червня 2004 року № 1763-IV (далі по тексту –Закон № 1763-IV) особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до вимог пункту 18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII передбачає позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих Рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.
Відповідно до статті 46 Житлового кодексу Української РСР інвалідам Великої Вітчизняної Війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, надається переважне право на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями поза черговиків.
Після виходу на пенсію позивач обрав місцем свого постійного проживання місто Київ. Проте, позивача постійним житлом у визначений законом строк до цього часу не забезпечено.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Зобов’язати Міністерство оборони України відновити ОСОБА_1 на квартирному обліку у списках осіб, які мають право першочергового отримання житла, у житловій комісії Міністерства оборони України, зі збереженням у неї черги № 1.
3. Зобов’язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 квартири за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Шарпакова В.В.
Судді Амелохін В.В.
Костенко Д.А.