ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
10 березня 2011 року № 2а-16238/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Амельохіна В.В., Каракашьяна С.К. розглянувши адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Апеляційний суд Дніпропетровської області
Державної судової адміністрації України
про визнання бездіяльності протиправною, стягнення виплат
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до апеляційного суду Дніпропетровської області (далі по тексту –відповідач 1); Державної судової адміністрації України (далі по тексту –відповідач 2) про визнання незаконною бездіяльність відповідачів щодо невиплати вихідної допомоги позивачу; стягнення з Державної судової адміністрації України шляхом перерахування коштів апеляційному суду Дніпропетровської області –на користь ОСОБА_1 –204 540 грн. 84 коп. як вихідної допомоги, 71 144 грн. як компенсації за затримку розрахунку та 5 000, 00 грн. відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2010 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-16238/10/2670 та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 05 січня 2011 року, яке відкладалось на 31 січня 2011 року у зв’язку з неявкою відповідачів.
У судовому засіданні 05 січня 2011 року позивачем на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження надано необхідні докази. Крім цього, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без його участі та відмову від позовних вимог в частині накладання арешту на рахунки Державної судової адміністрації України в межах заявленої для стягнення суми, як забезпечення позовної заяви.
Судові засідання 31 січня 2011 року та 16 лютого 2011 року відкладались у зв’язку з неявкою сторін та необхідністю отримання додаткових доказів о справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 10 березня 2011 року.
28 лютого 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) від апеляційного суду Дніпропетровської області надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач просить суд розглянути справу без участі представника апеляційного суду Дніпропетровської області.
У судове засідання 10 березня 2011 року сторони не з’явились.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 виплачено не в повному обсязі вихідну допомогу.
У запереченнях апеляційного суду Дніпропетровської області зазначено, що заборгованість по виплаті вихідної допомоги позивачу складає 110 053, 51 грн., та за наявності фінансування заборгованість буде виплачена.
Відповідно до частини 6 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до постанови Верховної Ради України № 1945-VI від 04 березня 2010 року за наказом голови апеляційного суду Дніпропетровської області № 37 від 30 березня 2010 року ОСОБА_1 був відрахований –як суддя –зі штату апеляційного суду Дніпропетровської області у зв’язку з поданням заяви про відставку (копії вказаних документів міститься в матеріалах справи).
Пунктом 3 Наказу апеляційного суду Дніпропетровської області № 37 від 30 березня 2010 року про відрахування судді ОСОБА_1 встановлено стаж роботи позивача на посаді судді - 23 роки 07 місяців 21 день та передбачено виплати вихідної допомоги у розмірі двадцяти трьох місячних заробітків.
В матеріалах справи міститься лист Державної судової адміністрації України № 17-2599/10 від 28 квітня 2010 року щодо надання дозволу на отримання вихідної допомоги, в якому зазначено, що у Державній судовий адміністрації України розглянуто лист апеляційного суду Дніпропетровської області № 8вк-49 від 31 березня 2010 року щодо виплати судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги відповідно до статті 43 Закону України «Про статус суддів» та встановлено, що суддя у відставці ОСОБА_1 має право на отримання вихідної допомоги у розмірі 204 540, 84 грн.
У позовній заяві позивач зазначає, що з посиланням на відсутність перерахувань коштів апеляційному суду Дніпропетровської області з боку Державної судової адміністрації України позивачу відмовляють у виплаті вихідної допомоги.
У судовому засіданні 05 січня 2011 року ОСОБА_1 заявив, що частково вихідна допомога йому виплачена, але точно суму вказати не може.
Відповідно до заперечень апеляційного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_1 виплачено частково вихідну допомогу у сумі 94 487, 33 грн., заборгованість складає 110 053, 51 грн.
Ознайомившись із матеріалами справи, колегія суддів дійшла до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про статус суддів»від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (далі по тексту –Закон № 2862-XII) визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Відповідно до статті 43 Закону України № 2862-XII кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.
За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.
Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Цей Закон визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Відповідно до статті 44 Закону України № 2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України
В матеріалах справи міститься довідка апеляційного суду Дніпропетровської області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці видана ОСОБА_1, відповідно до якої заробітна плата, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 8 893, 08 грн.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі по тексту –Закон України № 2453-VI) встановлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Відповідно до статті 145 Закону України № 2453-VI Державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Таким чином, на підставі листа апеляційного суду Дніпропетровської області щодо виплати судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги відповідно до статті 43 Закону України «Про статус суддів»та встановлено, що суддя у відставці ОСОБА_1 має право на отримання вихідної допомоги у розмірі 204 540, 84 грн.
Апеляційним судом Дніпропетровської області, відповідно до заперечень, визнано, що на даний момент є заборгованість по виплаті вихідної допомоги Гокову Петру Володимировича у розмірі 110 053, 51 грн., оскільки частково вихідна допомога позивачу вже виплачена, а саме у розмірі 94 487, 33 грн.
Вищевказане не оскаржувалось позивачем, оскільки він самостійно зазначив у судовому засіданні, що частково йому виплачена вихідна допомога.
Відповідно до стаття 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року № 2154-VI керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу (крім категорій, пільги яким передбачаються пунктом "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частиною четвертою статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"), а також у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення - члени сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та члени їх сімей, здійснюються в межах і відповідно до бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ. До таких витрат належать: забезпечення форменим одягом, речовим майном, службовим обмундируванням; забезпечення безоплатною медичною допомогою; надання санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення; надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення; зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія); безоплатний проїзд і перевезення багажу; безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею; безоплатне відправлення та одержання листів військовослужбовцями строкової служби.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Згідно з частини 1 статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами, згідно частини 1 статті 126 Конституції України, Конституція та закони повинні гарантувати незалежність і недоторканність суддів, а згідно з частиною 1 статті 130 Основного Закону держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Заробітна плата судді як складова його матеріального та соціально-побутового забезпечення є елементом статусу судді.
Крім того, у мотивувальній частині Рішення, Конституційного Суду, від 11.10.2005, № 8-рп/2005 "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)", зазначено, що особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя. Цей конституційний припис кореспондується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів", які передбачають, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків повинен бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1). Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Тому, на підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню в частині заявлених вимог, а саме: щодо стягнення з апеляційного суду Дніпропетровської області –на користь ОСОБА_1 –110 053, 51 грн. як недоплаченої вихідної допомоги.
В частини заявлених вимог, а саме про стягнення 71 144, 00 грн. як компенсації за затримку розрахунку та 5 000, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього – 275 689, 84 грн. суд не вбачає підстав для їх задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивачем не зазначено, в чому полягає моральна шкода, не наведено жодного доказу на підтвердження заявленої до стягнення суми моральної шкоди.
Крім цього, суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви в частині стягнення в якості компенсації 71 144, 00 грн. за затримку розрахунку, оскільки дана вимога є необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, враховуючи що позивачу частково виплачено вихідну допомогу, а апеляційним судом Дніпропетровської області визнано, що є заборгованість та вказано, що при наявності фінансування, заборгованість у розмірі 110 053, 51 грн. буде виплачена позивачу, суд ввжає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті вихідної допомоги у розмірі 110 053, 51 грн. (сто десять тисяч п’ятдесят три гривні п’ятдесят одну копійку).
3. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Шарпакова В.В.
Судді Амельохін В.В.
Каракашьян С.К.