ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
28 грудня 2010 року 11:57 № 2а-16228/10/2670
Суддя Окружного адміністративного суд міста Києва Шарпакова В.В. при секретарі судового засідання Рубенян Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"
про визнання протиправним рішення про відмову у державній реєстрації рішення, зобов'язання вчинити певні дії
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 28 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»(далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним рішення відповідача про відмову у державної реєстрації рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року, яке викладено у листі від 08.10.2010 № 40842; зобов’язати відповідача зареєструвати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року про визнання за позивачкою право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-16228/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 24 листопада 2010 року, яке відкладалось на 08 грудня 2010 року та на 20 грудня 2010 року, у зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання та не поданням витребуваних документів.
09 грудня 2010 року (відповідно до відмітки діловодства суду) позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутністю та за наявними в матеріалах справи документами.
У судовому засіданні 20 грудня 2010 року оголошувалась перерва до 28 грудня 2010 року.
У судові засідання 24 листопада 2010 року, 08 грудня 2010 року, 20 грудня 2010 року та 28 грудня 2010 року відповідач не з’явився, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином. Суд розглядає справу за наявними доказами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням наданих йому повноважень відмовив позивачу у реєстрації права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16 лютого 1996 року набула право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, зареєстрованого на Київській універсальній біржі 15.02.1996 № В0002/1432.
29 лютого 1996 року зазначений договір зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна за № 372/30323.
У зв’язку із втратою правовстановлюючого документу, позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою про визнання права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, за результатами розгляду якої, рішенням суду від 17 травня 2010 року позовну заяву задоволено.
Позивач діючи у відповідності до норм законів та інших нормативних актів у сфері державної реєстрації прав власності на нерухомість, 06 вересня 2010 року подав відповідачу на реєстрацію чинне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року по справі № 2-8505/10.
Листом від 08.10.2010 № 40842 відповідач, розглянувши звернення позивача, повідомив проте, що на нерухоме майно накладено арешт ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2010 року та запропоновано надати належним чином оформлений документ про зняття арешту.
Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 182 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 4 статті 182 Цивільного кодексу України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав, принципи забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 № 1952-IV (далі по тексту –Закон № 1952-IV).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) –це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 Закону № 1952-IV).
Відповідно до статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначено статтею 15 Закону № 1952-IV.
Так, державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку: облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право (частина 1 статті 15 Закону № 1952-IV).
Частиною 4 статті 15 Закону № 1952-IV визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації речових прав орган державної реєстрації прав згідно із порядком ведення Державного реєстру прав зобов'язаний надати до відома заявників (частина 2 наведеної статті).
Розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відмова в реєстрації проводяться у строк, який не перевищує чотирнадцяти календарних днів з дня отримання органом державної реєстрації прав заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (частина 5 статті 15 Закону).
Статтею 16 Закону № 1952-IV визначено підстави для державної реєстрації прав.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 1952-IV заява про державну реєстрацію права власності подається до органу державної реєстрації прав, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина.
Згідно з частиною 6 статті 16 Закону № 1952-IV для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
Частина 7 статті 16 Закону № 1952-IV визначає, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав, зокрема на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
- заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
- об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;
- із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
- заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
- заявлене право вже зареєстровано.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач обґрунтовано не здійснив реєстрацію права власності позивача на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, у зв’язку із наявністю чинної ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2010 року про накладення арешту на нерухоме майно позивача та запропонував надати належним чином оформлений документ про зняття арешту.
Статтею 3 Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.
Згідно з частиною 3 статті 182 Цивільного кодексу України відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до статті 30 Закону № 1952-IV дія та бездіяльність державного реєстратора прав можуть бути оскаржені до суду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що суд не може своїм рішенням зобов’язати відповідача, який є суб’єктом владних повноважень, до вчинення певних дій, які суперечать чинному законодавству України.
Таким чином, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України та матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги суперечать чинному законодавству України, а отже задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 69, 70, 71, 158 –161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі..
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.