ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 23 грудня 2010 року           18:24           № 2а-14814/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шарпакової В.В. при секретарі судового засідання Рубенян Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до  Прокуратури Київської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Прокурора Київської області (далі по тексту - відповідач) про визнання дій неправомірними щодо неприйнятті рішення та ненаданні відповіді на скаргу від 04 грудня 2008 року, зобов’язанні відповідача надати обгрунтовну відповідь на скаргу від 04 грудня 2008 року та мотивовані рішення по розгляду поставлених питань ОСОБА_1 на особистому прийомі.

          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року справу № 2а-14814/10/2670 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08 листопада 2010 року, яке відкладалось на 22 листопада 2010 року у зв’язку з неявкою відповідача.

          Судові засідання неодноразово відкладались у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

          У судовому засіданні 23 грудня 2010 року позивач зазначив, що позовні вимоги адресовані до Прокуратури Київської області - як до суб'єкта владних повноважень. Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити адміністративний позов.

          Відповідач заперечував проти адміністративного позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що Прокуратурою Київської області всупереч вимогам чинного законодавства не надано повної відповіді на скаргу та звернення позивача.

          У запереченнях відповідача зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки на кожне звернення ОСОБА_1 надано у строк та належним чином оформлену відповідь.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 13 листопада 2008 року звернувся із заявою в порядку статей 4, 94, 97 Кримінального процесуального кодексу України "про участь прокурорів області в кришуванні злочинної діяльності організованого злочинного угрупування в Київській області".

          Прокуратурою Київської області була надана відповідь № 06/2-2702-08 від                        24 листопада 2008 року.

          Статтею 94 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що приводами до  порушення  кримінальної справи є:

-          заяви або повідомлення підприємств,  установ, організацій, посадових  осіб, представників  влади,  громадськості або окремих громадян;

-          повідомлення   представників   влади,   громадськості  або окремих  громадян,  які  затримали  підозрювану  особу  на   місці вчинення злочину або з поличним;

-          явка з повинною;

-          повідомлення, опубліковані в пресі;

-          безпосереднє   виявлення   органом   дізнання,    слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

              Справа може бути порушена  тільки  в  тих  випадках,  коли  є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

          Статтею 95 Кримінально - процесуального Кодексу України встановлено, що заяви або повідомлення представників влади,  громадськості чи окремих громадян про злочин можуть  бути  усними  або  письмовими. Усні  заяви  заносяться  до протоколу,  який підписують заявник та посадова особа,  що   прийняла   заяву.   При   цьому   заявник попереджається  про відповідальність за неправдивий донос,  про що відмічається в протоколі.

Письмова заява  повинна бути підписана особою,  від якої вона подається. До  порушення  справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий донос і відібрати від нього відповідну підписку.

Повідомлення підприємств,  установ, організацій і посадових осіб повинні бути викладені в письмовій формі. Повідомлення представників  влади,  громадськості або окремих громадян,  які  затримали  підозрювану  особу  на  місці  вчинення злочину або з поличним, можуть бути усними або письмовими.

          З метою забезпечення виконання вимог Конституції України, Законів України «Про звернення громадян», «Про статус народного депутата України», «Про статус депутатів місцевих рад», Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення», вдосконалення діяльності органів прокуратури щодо розгляду та вирішенні заяв, скарг і пропозицій, наказом Генеральної Прокуратури України від 28 грудня 2005 року № 9гн «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України», затверджено «Інструкція про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України»(далі по тексту –Інструкція № 9гн).

Пунктом 2.2. Інструкції № 9гн закріплено, що заяви та повідомлення про вчинений злочин або той, що готується, розглядаються в порядку, передбаченому законодавством, і обліковуються у звіті за ф. 2-Є. Зареєстровані як звернення громадян, за наслідками перевірки яких прийнято рішення відповідно до ст. 97 КПК України, виключаються з обліку звернень та реєструються у книзі обліку заяв і повідомлень про злочини.

У відповідності до пункту 4.10. Інструкції № 9гн при вирішенні звернень для перевірки їх доводів в обов'язковому порядку мають бути витребувані необхідні документи, пояснення службових та інших осіб, дії яких оскаржуються. За підсумками складається мотивована довідка, а якщо у зверненнях йдеться про вчинення злочину, то приймається рішення відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства (ст. 97 КПК України).

          Відповідно до статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

              По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані н пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

    1) порушити кримінальну справу;

    2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

    3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.

Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Статтею 98-2 Кримінально - процесуального кодексу України встановлено, що у разі порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані вручити копію відповідної постанови особі, щодо якої порушено справу, та потерпілому негайно. При неможливості негайного вручення копія постанови вручається не пізніше трьох діб з моменту її винесення.

          Статтею 99 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган  дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.

          Таким чином, на заяву позивача Прокуратурою Київської області повинно було бути винесено або постанову про порушення кримінальної справи або постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.

          З матеріалів справи вбачається та підтверджується представником відповідача, що Прокуратурою Київської області на заяву про злочин ОСОБА_1 надано відповідь № 06/2-2702-08 від 24 листопада 2008 року в порядку встановленому Законом України «Про звернення громадян», а не у відповідності статей 94, 97-99 Кримінально-процесуального кодексу України.  

          Після отримання відповіді Прокуратури Київської області № 06/2-2702-08 від                   24 листопада 2008 року, ОСОБА_1 подано скаргу від                    04 грудня 2008 року на ухилення від прийняття рішення по розгляду заяви про злочин від           13 листопада 2008 року в порядку статей 94, 97 Кримінально-процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян»від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі по тексту Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. 

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 123 Конституції України встановлено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

У відповідності до статті 5 Закону України «Про прокуратуру»від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (далі по тексту –Закон № 1789-XII) визначено, що Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до статті 12 Закону № 1789-XII прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

          Відповідно до статті 7 Закон № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку відповідно до положень статті 5-6, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. 

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

          Положеннями пункту 3.2 Інструкції № 9гн по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій:

- прийнято до розгляду;

- передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури;

- направлено до іншого відомства;

- долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.

Відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: 

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Проаналізувавши зміст відповіді Прокуратури Київської області № 06/2-2702-08 від        08 січня 2009 року, суд зазначає, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтею 19 вищевказаного Закону, тобто не містить повного висвітлення порушених у скарзі питань.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні даного спору суд приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, користуючись правом, наданим йому частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення позивача та відповідача, надані під час розгляду справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а дії Прокуратури Київської області щодо неналежного реагування на заяву та скаргу ОСОБА_1 визнанню неправомірними.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв’язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю правової позиції суду.

          Враховуючи наведене та керуючись ст. 124 Конституції України,  ст.ст. 69-71, 86, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

          1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

          2. Визнати протиправними дії Прокуратури Київської області, щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 листопада 2008 року та скарги ОСОБА_1 від 04 грудня 2008 року.

          3. Зобов’язати  Прокуратуру Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2008 року у встановленому законом порядку.

          4. Стягнути з рахунків державного бюджету на користь ОСОБА_1 1, 70 грн. (одну гривню 70 копійок) витрат, пов’язаних із сплатою судового збору.

          5. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                    Шарпакова В.В.