ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 |
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
13 грудня 2010 року 15:08 № 2а-14226/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шарпакової В.В. при секретарі судового засідання Рубенян Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом | Прокурора Солом’янського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" |
про | стягнення заборгованості у розмірі 440 529, 62 грн. |
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Прокурор Солом’янського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни»(далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати податку за землю у розмірі 440 529, 62 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-14226/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22 жовтня 2010 року, яке відкладалось на 08 листопада 2010 року, у зв’язку з неявкою відповідача.
У судовому засіданні 08 листопада 2010 року відповідачем надані письмові заперечення проти позову. Для надання позивачем додаткових доказів по справі судове засідання відкладено на 16 листопада 2010 року, яке також відкладалось на 24 листопада 2010 року, у зв’язку із заявленим клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 24 листопада 2010 року сторони не з’явилися, розгляд справи відкладено на 02 грудня 2010 року, яке відкладалось на 13 грудня 2010 року.
У судовому засіданні 13 грудня 2010 року Державна податкова інспекція у Солом’янському районі міста Києва та Прокуратура Солом’янського району міста Києва позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що заборгованість виникла у зв’язку із самостійним узгодженням Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни» суми податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з січня 2010 року по липень 2010 року зазначеної у податковій декларації, поданій до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва. В результаті не сплати відповідачем суми вищевказаного зобов’язання у строк, передбачений підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181- III (далі по тексту –Закон № 2181- III), Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва нарахована пеня у розмірі 618, 51 грн. Таким чином, сума вказана в декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та пеня набули статусу податкового боргу.
Державна податкова інспекція у Солом’янському районі міста Києва стверджує, що ним було вжито всіх передбачених Законом України № 2181 заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, а тому позивач, посилаючись на підпункт 3.1.1 пункт 3.1 статті 3 вказаного Закону, просить стягнути з відповідача податковий борг.
Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що станом на дату виникнення податкового боргу, у відповідача був відсутній договір оренди на земельну ділянку, та посилаючись на статтю 13 Закону України “Про плату за землю” вказав, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки. У судовому засіданні відповідач вказав, що станом на день розгляду справи товариством використовуються ці земельні ділянки.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни»зареєстровано Солом’янською районною у місті Києві державною адміністрацією 03 квітня 1998 року за № 1 073 120 0000 000095 та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Солом’янському районі міста Києві з 03 квітня 1998 року.
Статтею 2 Закону України «Про плату за землю»від 03 липня 1992 року № 2535-XII (далі по тексту –Закон № 2535-XII), встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до статті 14 Закону № 2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
29 січня 2010 року (відповідно до відмітки, яка міститься на податковій декларації) Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни»подало податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік з урахуванням суми 63 558, 73 грн. за кожен місяць.
Таким чином, відповідач самостійно визначив та узгодив суму податкового зобов’язання з плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Однак, у встановлені Законом № 2181 строки, вказана в податковій декларації сума податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, не була сплачена в повному обсязі.
Позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни»сплатило частину податкового зобов’язання, а саме сплачено 5000, 00 грн. Відповідачем також даний факт підтверджується.
Статтею 17 зазначеного закону, встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Закону України № 2181, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
У відповідності до підпункту 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України № 2181 передбачено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Отже, у зв’язку з не сплатою відповідачем суми податкового зобов’язання, вказаного у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, така сума, в силу статті 5 Закону України № 2181, набула статусу податкового боргу.
Підпунктом 16.1.1 статті 16 Закону № 2181 встановлено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Таким чином, Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва нарахована пеня у розмірі 618, 51 грн.
Станом на день розгляду справи, сума заборгованості у розмірі 440 529, 62 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни»не сплачена.
Пунктом 1.2. статті 1 Закону № 2181- III визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього ж закону, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Статтею 5 Закону № 2535-XII встановлено, що суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Відповідно до статті 15 цього ж Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Статтею 17 Закону № 2535-XII встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з статтею 25 Закону № 2535-XII за прострочення встановлених строків сплати податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірах, визначених законом.
Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону № 2535-XII).
Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо відсутності в нього обов’язку сплатити наявний у нього податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, лише на підставі відсутності у відповідача договору оренди, який на його думку, є обов’язковою передумовою нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності у відповідності до статті 13 Закону України “Про плату за землю”.
Суд наголошує на тому, що в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що земельна ділянка, щодо оренди якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни»подало декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, перебуває у фактичному користуванні відповідача.
Так, згідно з вимогами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Преамбулою Закону № 2181 встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Як вже зазначалось вище, відповідач самостійно подав до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, в якій самостійно визначив суму податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Не сплативши визначену у податковій декларації суму до бюджету протягом строків, встановлених Законом № 2181, відповідач самостійно узгодив цю суму.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов’язання в розмірі 440 529, 62 грн. станом на дату розгляду справи набула статусу податкового боргу відповідача, беручи до уваги те, що позивачем було вжито всіх передбачених Законом № 2181 заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 440 529, 62 грн.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Позов Прокурора Солом’янського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптово-роздрібний ринок “Жуляни” (03151, місто Київ, вул. Молодогвардійська, 32, м. Київ, код ЄДРПОУ - 25410064) до Державного бюджету України (р/р 33217812700010, одержувач ВДК у Солом’янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 13050200) податкову заборгованість в розмірі 440 529, 62 грн. (чотириста сорок тисяч п’ятсот двадцять дев’ять гривень шістдесят дві копійки).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.