ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
22 листопада 2010 року 11:47 № 2а-13677/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шарпакової В.В. при секретарі судового засідання Кармазіні А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
до Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу у розмірі 716,73 грн.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (далі по тексту – позивач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту – відповідач, СПД-ФО ОСОБА_1) про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку у розмірі 716, 73 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2010 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-13677/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18 жовтня 2010 року.
Судові засідання 18 жовтня 2010 року, 26 жовтня 2010 року та 08 листопада 2010 та 16 листопада 2010 року відкладались у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю надання додаткових доказів.
У судовому засіданні 22 листопада 2010 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Відповідач у судові засідання не з’явився, явку повноважного представника не забезпечив, письмових заперечень проти позову не надав, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті єдиного податку 716, 73 грн.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 зареєстрована Печерською районною державною адміністрацією міста Києва 10 жовтня 2005 року та перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва з 12 жовтня 2005 року.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року № 727/98 (далі по тексту – Указ № 727/98) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Відповідач 02 грудня 2008 року звернувся із заявою до позивача про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Суб’єкту підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 видано свідоцтво НОМЕР_1 від 02 грудня 2008 року про сплату єдиного податку, в якому вказаний термін дії свідоцтва – 2009 рік та вид діяльності, а саме дослідження ринку та виявлення суспільної думки, іншу діяльність у сфері відпочинку та розваг.
Рішенням сесії Печерської районної у м. Києві ради від 10.01.2002 року 11 встановлені ставки єдиного податку для фізичних осіб , які займаються підприємницькою діяльності без створення юридичної особи по видам діяльності. Згідно цього рішення ставка за дослідження ринку та виявлення суспільної думки, іншу діяльність у сфері відпочинку та розваг становить 200,00 грн.
Абзацом 6 пункту 2 Указу № 727/98 встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, про що він повідомляється під підпис в пункті 5 заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, яку було подано відповідачем до ДПІ у Печерського району міста Києва.
Згідно даних картки особового рахунку суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 за 2009 рік єдиний податок нараховувався за 12 місяців в розмірі - 2400,00 грн., сплачений лише за січень - серпень 2009 року в розмірі - 1720,16 грн. Заборгованість за вересень-грудень 2009р. складає -716,73 грн.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі по тексту – Закон № 2181-III) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до пункту 6.2.1 статті 6 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до підпункту 6.2.3 статті 6 Закону № 2181-III Податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
В матеріалах справи містяться корінець першої податкової вимоги № 1/4933 від 25 серпня 2009 року, який був отриманий відповідачем 30 жовтня 2009 року (відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення) та корінець другої податкової вимоги № 2/7410 від 30 листопада 2009 року, який не був вручений відповідачу у зв’язку з незнаходження його за фактичною адресою.
Не вручення податкової вимоги було зафіксовано в акті № 2/3 від 12 січня 2010 року про не вручення платникам податків у зв’язку з незнаходженням їх фактичного місця проживання (місця розташування) для розміщення цих вимог на дошці податкових оголошень (повідомлень). Відповідно до списку платників податків, яким виписані податкові вимоги (доданого до матеріалів справи), податкова вимога № 2/7410 від 30 листопада 2009 року була розмішена на дошці податкових оголошень 12 січня 2010 року у 15:36 год.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII (далі по тексту – Закон № 1251-XII) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закон № 2181-III податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України Закон № 2181-III передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закон № 2181-III визначено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закон № 2181-III передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Судом встановлено, що податкове зобов’язання відповідача не сплачено в установлені строки, через що податкове зобов’язання визнається податковим боргом.
Позиція позивача не спростована відповідачем, а судом не встановлено будь-яких порушень норм податкового законодавства України при нарахуванні податкової заборгованості по єдиному податку.
За таких підстав, суд вважає доведеним наявність податкового боргу по єдиному податку в сумі 716, 73 грн.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити.
2. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (01011, місто Київ, вул. Лєскова, 2, р/р 34212379700007, код платежу 16050200, одержувач: Печерське УДК, банк –УДК у м. Києві, МФО 820019, код ЗКПО 26077922) суму заборгованості у розмірі 716, 73 грн. (сімсот шістнадцять гривень сімдесят три копійки).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.