ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
12 листопада 2010 року 14:02 № 2а-12709/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шарпакової В.В., при секретарі судового засідання Кармазіні А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до
третя особа Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"
Головне управління комунальної власності міста Києва
про зобов'язання провести реєстрацію права власності
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засідання 12 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна (далі по тексту - відповідач) про зобов’язання провести реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке розміщене на горищі секції «Б»в осях «А-Б» між поперечними осями 6-8, загальною площею 92,3 квадратні метри.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-12709/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 20 вересня 2010 року, яке відкладалось на 06 жовтня 2010 року, у зв’язку з неявкою сторін у судове засідання.
Судове засідання 06 жовтня 2010 року відкладено на 20 жовтня 2010 року для надання представником позивача належно оформленої довіреності для представлення інтересів у суді.
У судовому засіданні 20 жовтня 2010 року представник відповідача заявив клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління комунальної власності міста Києва. Представник позивача проти заявленого клопотання не заперечував.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління комунальної власності міста Києва. Розгляд справи відкладено на 04 листопада 2010 року, яке відкладалось на 12 листопада 2010 року у зв’язку з неявкою відповідача та третьої особи.
У судовому засіданні 12 листопада 2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з’явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Позовні вимог мотивовані тим, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства відмовляється провести реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке розміщене на горищі секції «Б» в осях «А-Б» між поперечними осями 6-8, загальною площею 92,3 квадратні метри.
В письмових запереченнях відповідача вказано, що позивачем не надано необхідних документів, які є підставою для проведення реєстрації права власності відповідного нежитлового приміщення.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
21 жовтня 1998 року між Закритим акціонерним товариством «Укррічбуд» («Заказчик» згідно даного Договору) та ОСОБА_1 («Дольщик» згідно даного Договору) підписано договір № 29 на дольову участь у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 (далі по тексту - Договір) (копія договору № 29 від 21 жовтня 1998 року знаходиться в матеріалах справи).
Відповідно до пункту 1.1 Договору предметом вказаного договору є дольова участь «Дольщика» у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1.
Пунктом 1.2. Договору зазначено, що вказана в пункті 1.1. частка погашається шляхом передачі у власність «Дольщику»після закінчення будівництва нежитлових приміщень, розміщених на горищі секції «Б» в осях «А-Б» між поперечними осями 6-8, загальною площею 92,3 квадратні метри.
В матеріалах справи міститься копія Розпорядження голови Подільської районної адміністрації № 885 від 04 жовтня 1999 року, в якому вказано, що відповідно до розпорядження голови Подільської районної державної адміністрації № 293/1 від 29 березня 1999 року «Про введення в експлуатацію об’єктів цивільного призначення у березні 1999 року в Подільському районі міста Києва» затвердити списки інвесторів (юридичних та фізичних осіб), які про інвестували будівництво та видати свідоцтва на право власності на квартири інвесторам, що побудували їх за власні кошти, згідно з додатками 1, 2.
Додатком 1 до розпорядження голови Подільської районної адміністрації № 885 від 04 жовтня 1999 року, визначено список інвесторів, за кошти яких Замовник та Генпідрядник ЗАТ «Укррічбуд» збудував житловий будинок по АДРЕСА_1, зокрема, пунктом 8 вказано, що нежитлове приміщення на горищі площею 92,3 квадратні метри збудовано за кошти ОСОБА_1.
А також, відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту № 386 від 29 грудня 1998 року, затвердженого Розпорядженням Подільської районної державної адміністрації міста Києва від 25.03.1999 № 293/1, житловий будинку АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 липня 2004 року у справі № 2-21279-04 з позовом ОСОБА_1 до Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» про визнання договору купівлі –продажу дійсним, позов задоволено. Визнано договір № 29 від 21 жовтня 1998 року на дольову участь у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ЗАТ «Укррічбуд» та ОСОБА_1 щодо купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходиться в місті Києві у будинку АДРЕСА_1, яке розміщене на горищі секції «Б» в осях «А-Б» між поперечними осями 6-8, загальною площею 92,3 квадратні метри –дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на нежитлове приміщення, що знаходиться в місті Києві у будинку АДРЕСА_1, яке розміщене на горищі секції «Б» в осях «А-Б» між поперечними осями 6-8, загальною площею 92,3 квадратні метри (копія рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 липня 2004 року у справі № 2-21279-04 знаходиться в матеріалах справи).
Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 182 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 4 статті 182 Цивільного кодексу України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав, принципи забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 № 1952-IV (далі по тексту –Закон № 1952-IV).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) –це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 Закону № 1952-IV).
Відповідно до статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі (частина 4 статті 5 Закону № 1952-IV).
Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначено статтею 17 Закону № 1952-IV.
Так, державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку: облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право (частина 1 статті 17 Закону № 1952-IV).
Частиною 3 статті 17 Закону № 1952-IV визначено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації речових прав орган державної реєстрації прав згідно із порядком ведення Державного реєстру прав зобов'язаний надати до відома заявників.
Розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відмова в реєстрації проводяться у строк, який не перевищує чотирнадцяти календарних днів з дня отримання органом державної реєстрації прав заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (частина 4 статті 17 Закону).
Статтею 18 Закону № 1952-IV визначено підстави для державної реєстрації прав.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб (частина 1 статті 18 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 1952-IV заява про державну реєстрацію права власності подається до органу державної реєстрації прав, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина.
Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
Позивач звернувся до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна для проведення реєстрації на право власності на нежитлове приміщення.
Позивачем отримано лист відповідача № 32255 (И-2010) від 12 серпня 2010 року про відмову від проведення реєстрації права власності на нежитлове приміщення, у зв’язку з тим, що майно не прийнято в експлуатацію.
При цьому, Подільським районним судом міста Києва в ході розгляду справи № 2-21279-04 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» про визнання договору купівлі – продажу дійсним, встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 введено в експлуатацію згідно акту № 368 від 29 грудня 1998 року (копія акту додана до матеріалів справи).
Відповідно до акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта № 386 від 29 грудня 1998 року, затвердженого розпорядженням голови Подільської районної державної адміністрації № 293/1 від 25 березня 1999 року, житловий будинок АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.
07 вересня 2010 року судом направлено запит до Подільського районного суду міста Києва про надання інформації щодо, набрання рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 липня 2004 року законної сили та щодо оскарження вказаного рішення станом на 07 вересня 2010 року.
24 вересня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства Окружного адміністративного суду міста Києва) отримано відповідь Подільського районного суду міста Києва про те, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 липня 2004 року у справі № 2-21279-04 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» про визнання договору купівлі – продажу дійсним не оскаржено та набрало законної сили. Додатково було направлено завірену копію зазначеного рішення.
Таким чином, позивач звернувся до відповідача для реєстрації права власності на нежитлове приміщення на підставі рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 липня 2004 року, яке набрало законної сили та не було оскаржено.
Стаття 124 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1952-IV1у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
- заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
- об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;
- із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
- заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
- заявлене право вже зареєстровано.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
Статтею 3 Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.
У відповідності до статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:
1) право власності на нерухоме майно;
2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;
3) інші речові права відповідно до закону;
4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Згідно з частиною 3 статті 182 Цивільного кодексу України відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до статті 30 Закону № 1952-IV дія та бездіяльність державного реєстратора прав можуть бути оскаржені до керівництва органів державної реєстрації прав та (або) в судовому порядку.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є відмова Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна у реєстрації права власності, як рішення суб’єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що Відповідачем, який є суб’єктом владних повноважень, не було виконано обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення стосовно відмови Позивачу у реєстрації права власності, як і не було надано жодних доказів на підтвердження правомірності своєї відмови.
Таким чином, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України та матеріали справи, Суд приходить до висновку про те, що Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна прийнято рішення про відмову в реєстрації права власності з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки неповно та не об’єктивно з’ясовані обставини даної справи, вирішено її всупереч вимогам чинного законодавства України.
Приймаючи рішення про відмову у реєстрації, Відповідач не діяв на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Виходячи із вищезазначеного суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 69, 70, 71, 158 –161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2.Зобов’язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»зареєструвати право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, що знаходиться в місті Києві в будинку АДРЕСА_1, яке розміщене на горищі секції «Б»в осях «А-Б»між поперечними осями 6-8 загальною площею 92,3 квадратні метри.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.