ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
17 листопада 2010 року 17:49 № 2а-15025/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Амельохіна В.В., Кузменка В.А. при секретарі судового засідання Кармазіні А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Пенсійного фонду України
Прокуратури міста Києва
Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони
Міністерства оборони України
прозобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн. та відшкодування моральної шкоди з урахуванням збитків від інфляції та 3% річних
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту –позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Пенсійного фонду України (далі по тексту –відповідач - 1), Прокуратури міста Києва (далі по тексту –відповідач - 2), Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (далі по тексту –відповідач - 3), Міністерства оборони України (далі по тексту –відповідач - 4) в якій просить суд:
1. Зобов'язати ухвалою суду Прокуратуру міста Києва представляти інтереси Позивача в адміністративному суді.
2. Зобов'язати прокурора міста Києва зреагувати у стислий термін на порушення законності стосовно: незаконного збільшення пенсії деяким особам «силових»структур, неврахування у розмір пенсії Позивача премії - відмови ПФУ від перерахунку пенсії Позивача. Порушити, після перевірки, кримінальну справу щодо незаконного збільшення пенсій деяким особам «силових»структур та повідомити про результати перевірки.
3. Зобов'язати Голову правління Пенсійного фонду України у тижневий термін з моменту вступу у законну силу рішення суду провести розслідування з приводу протиправності наданих відповідей на звернення від 05.07.2007, 19.07.2007, 14.06.2007 та повідомити про результати прийнятого рішення.
Крім того, Позивач просить суд: представити посадові обов'язки панів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за підписами яких було отримано відповіді на звернення Позивача; представити «журнал»ПФУ, який передбачено вести Постановою КМУ від 14.04.1997 № 348; письмово вибачитись за надані протиправні відповіді; виконувати обов'язкові чинні нормативно-правові акти.
4. Зобов'язати начальника Головного управління ПФУ у місті Києві у тижневий термін з моменту вступу у законну силу рішення суду провести розслідування з приводу протиправності відповідей на звернення від 16.07.2007 та 24.08.2007.
Крім того, Позивач просить суд: представити посадові обов'язки панів ОСОБА_4, ОСОБА_5, за підписами яких було отримано відповіді на звернення Позивача; представити «Журнал»ПФУ, який передбачено вести Постановою КМУ від 14.04.1997 № 348; повернути у тижневий термін з моменту вступу у законну силу рішення суду додатки з заяви від 14.06.2007,16.07.2006; письмово вибачитись за надані протиправні відповіді; виконувати обов’язкові чинні нормативно-правові акти.
5. Зобов'язати Міністра оборони України прийняти з моменту вступу у законну силу рішення суду відповідний нормативно-правовий акт щодо незаконного збільшення розміру пенсій їх перерахунку (починаючи з 10.1996 року) та письмово повідомити про видання Міністерством оборони України такого акту. Припинити незаконні виплати особам, які зараз проходять дійсну військову службу та письмово повідомити.
6. Зобов'язати Голову комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони виконати вимоги ст.ст. 4, 17, 24, 33, 50, 57 Закону України «Про комітети Верховної Ради України»та ст.ст. 1, 6, 7, 15, 17, 25 Закону України «Про статус народного депутата України»щодо незаконного збільшення пенсій окремим особам «силових» структур та виплат їм незаконних надбавок та повідомити у двохмісячний термін з моменту вступу у законну силу рішення суду про результати реагування Генпрокуратури України.
7. Стягнути кошти на відшкодування завданої моральної шкоди, завданою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 у розмірі 500000,00 грн.
8. Відшкодувати розмір заподіяної моральної шкоди з урахуванням збитків від інфляції за весь період та трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2010 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду від 05 січня 2010 року позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
За результатами розгляду апеляційної скарги, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2010 року про повернення позовної заяви скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 17 листопада 2010 року.
У судовому засіданні 17 листопада 2010 року позивачем подано заяву про зміну та доповнення позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовився від позовних вимог:
- зобов'язання прокурора міста Києва зреагувати у стислий термін на порушення законності стосовно: незаконного збільшення пенсії деяким особам «силових»структур, неврахування у розмір пенсії позивача премії - відмови ПФУ від перерахунку пенсії позивача, порушити, після перевірки, кримінальну справу щодо незаконного збільшення пенсій деяким особам «силових»структур та повідомити про результати перевірки;
- зобов'язання Голову правління Пенсійного фонду України представити посадові обов'язки панів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за підписами яких було отримано відповіді на звернення Позивача; представити «журнал»ПФУ, який передбачено вести Постановою КМУ від 14.04.1997 № 348;
- зобов’язання начальника Головного управління ПФУ у місті Києві представити посадові обов'язки панів ОСОБА_4, ОСОБА_5, за підписами яких було отримано відповіді на звернення Позивача; представити «Журнал»ПФУ, який передбачено вести Постановою КМУ від 14.04.1997 № 348;
- зобов'язання Міністра оборони України прийняти з моменту вступу у законну силу рішення суду відповідний нормативно-правовий акт щодо незаконного збільшення розміру пенсій їх перерахунку (починаючи з 10.1996 року) та письмово повідомити про видання Міністерством оборони України такого акту. Припинити незаконні виплати особам, які зараз проходять дійсну військову службу та письмово повідомити;
- зобов'язання Голову комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони виконати вимоги ст.ст. 4, 17, 24, 33, 50, 57 Закону України «Про комітети Верховної Ради України»та ст.ст. 1, 6, 7, 15, 17, 25 Закону України «Про статус народного депутата України»щодо незаконного збільшення пенсій окремим особам «силових» структур та виплат їм незаконних надбавок та повідомити у двохмісячний термін з моменту вступу у законну силу рішення суду про результати реагування Генпрокуратури України.
А також, відповідно до поданої заяви позивач просить суд:
зобов’язати начальника Головного управління Пенсійного фонду України:
- у місячний термін з моменту набрання законної сили постанови по цій справі вирішити питання доплати позивачу розміру пенсії 76 %;
- у місячний термін з моменту набрання законної сили постанови по цій справі вирішити питання про сплату позивачу грошових коштів щодо встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних за період з 01.12.2000 до ухвалення постанови по цій справі;
- у двох місячний термін з моменту набрання законної сили постанови по цій справі вирішити питання доплати позивачу пенсії за період з 01.01.2005 по даний час;
- у двох місячний термін з моменту набрання законної сили постанови по цій справі вирішити питання доплати позивачу грошових коштів щодо встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних за період з 01.01.2005 до ухвалення постанови по цій справі;
- у подальшому, після набрання законної сили постанови по цій справі, нараховувати і сплачувати позивачу негайно пенсію після відповідного повідомлення з Міністерства оборони України про збільшення грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців;
зобов’язати Міністра оборони України:
- у місячний термін з моменту набрання законної сили постанови по цій справі вирішити питання про представлення необхідних даних у ПФУ щодо доплати позивачу розміру премії 76% за період з 01.12.2000 до 01.11.2003, про направлення таких даних повідомити позивача;
- у місячний термін з моменту набрання законної сили постанови по цій справі вирішити питання про представлення необхідних даних у ПФУ щодо здійснення доплати позивачу пенсії за період з 01.01.2005 до ухвалення постанови по цій справі, про направлення таких даних повідомити позивача;
- у подальшому, після набрання законної сили постанови по цій справі, подавати негайно у Пенсійний фонд України данні щодо зміни в нарахуванні позивачу пенсії при зміні розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідної позивачу категорії військовослужбовців.
Судом прийнято відмову позивача від позову в частині наведених позовних вимог про що винесено ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.
Відповідачі –1, 4 ознайомившись із поданою заявою проти позову заперечували та просили суд відмовити у його задоволенні.
Відповідач –2 та відповідач - 3 відзиву на позов не надали, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином у відповідності до статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також позивачем у судовому засіданні було подано клопотання про витребування доказів з відповідачів 1 та 4., які були відхилені судом за їх необґрунтованістю.
За порушення порядку під час судового засідання та невиконання розпоряджень головуючого, згідно з приписами статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України позивача видалено із зала судового засідання.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 05.07.2007 звернувся з листом до Голови правління Пенсійного фонду України, в якому висвітлив вкрай байдуже ставлення начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до проблеми незаконного збільшення розміру пенсій деяким категоріям осіб «силових»структур та просив надати роз’яснення щодо банківських установ з якими Пенсійний фонд України уклав договори про виплату пенсій військовослужбовцям запасу/відставки. Листом від 19.07.2007 позивач звернувся до Голови Пенсійного фонду України стосовно вжиття відповідних заходів по перерахунку розміру призначеної позивачу пенсії.
На зазначені листи В.о. Голови Пенсійного фонду України надана відповідь від 03.08.2007 № 10405/с-11 та від 21.08.2007 № 118525/с-11, в яких позивачу роз’яснено порядок перерахування та виплати пенсій.
Крім того, позивач листами від 14.06.2007, 16.07.2007, 24.08.2007 звертався до Начальника Головного управління пенсійного фонду України в місті Києва стосовно надання роз’яснень та вжиття відповідних заходів по перерахунку розміру призначеної позивачу пенсії.
За результатами розгляду звернень позивача, Головним управлінням пенсійного фонду України в місті Києва надані відповіді від 27.06.2007 № 10881/12, від 07.08.2007 № 14159/12, від 28.09.2007 № 23320/12 з яких вбачається, що позивачу роз’яснено підстави та порядок перерахунку пенсії.
Як вбачається з позовної заяви, однієї з позовних вимог є зобов’язання Прокуратури міста Києва представляти інтереси ОСОБА_1 в адміністративному суді.
Відповідно до статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Статтею 5 Закону України «Про прокуратуру»встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції, зокрема, як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Враховуючи вищенаведене, вимога про зобов’язання Прокуратури міста Києва представляти інтереси позивача в адміністративному суді не підлягає розгляду в судовому порядку, як позовна вимога, тому що це є право прокуратури, передбачене Кодексом адміністративного судочинства України та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача, має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Відповідачі –1, 4 у своїй діяльності під час виконання покладених на них повноважень керується чинними нормативно-правовими актами та законами України, в розумінні статті 19 Конституції України.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач –1 на звернення позивача надав відповіді на поставленні питання в межах наданих законом повноважень, а також той факт, що між позивачем та відповідачем –4 зовсім відсутні публічно-правові відносини, тобто відносини існування яких стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.
Позивачем не було оскаржено дії або бездіяльність відповідача – 1 щодо наданих відповідей, з позовної заяви також не вбачається які положення чинного законодавства порушено внаслідок таких дій або бездіяльності, а йдеться тільки про зобов’язання здійснити певні дії.
При цьому, суд зазначає, що Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, і здійснює свої повноваження, зокрема, на підставі п. 15 зазначеного Положення безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах. Пунктом 13 наведеного Положення закріплено вичерпний перелік повноважень Голови правління Пенсійного фонду України, а саме:
1) забезпечує виконання рішень правління Фонду;
2) розпоряджається в межах своїх повноважень коштами Фонду;
3) підписує документи від імені Фонду;
4) представляє Фонд в органах державної влади, об'єднаннях громадян, іноземних і міжнародних організаціях;
5) несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Фонд завдань;
6) здійснює розподіл обов'язків між заступниками Голови правління, керівниками структурних підрозділів центрального апарату Фонду та визначає ступінь їх відповідальності;
7) призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку працівників центрального апарату Фонду, заступників начальників головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі;
8) затверджує відповідно до бюджету Фонду штатні розписи та кошториси видатків з утримання головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі;
9) видає накази з питань, що не належать до компетенції правління Фонду.
Отже, позивач просить суд зобов’язати відповідача –1 здійснити певні дії, які не входять до його повноважень відповідно до вищенаведеного.
А також, суд зазначає, що повноваження Міністра оборони України визначені постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1080 «Про затвердження Положення про Міністерство оборони України»у пункті 8 якої закріплено вичерпний перелік повноважень, а саме Міністр оборони:
1) здійснює керівництво Міністерством і несе відповідальність перед Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України за формування і реалізацію державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва;
2) здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами, а також інші повноваження, передбачені законодавством;
3) координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва, визначає політичні пріоритети, стратегічні напрями роботи Міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей;
4) подає в установленому законодавством порядку пропозиції щодо призначення на посаду та звільнення з посади першого заступника та заступників Міністра;
5) приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони;
6) призначає на посаду та звільняє в установленому порядку з посади військовослужбовців;
7) подає в установленому порядку на затвердження Президентом України перелік посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського складу Збройних Сил;
8) вносить в установленому порядку Президентові України подання про призначення на посади та звільнення з посад осіб вищого офіцерського складу Збройних Сил;
9) проводить відповідно до наданих йому повноважень переговори та підписує міжнародні договори України;
10) присвоює в установленому порядку військові звання та вносить Президентові України подання про присвоєння військових звань особам вищого офіцерського складу Збройних Сил;
11) нагороджує відзнаками Міноборони, достроково присвоює чергові військові звання військовослужбовцям (до полковника включно) і ранги державним службовцям та застосовує інші види заохочення військовослужбовців і працівників Збройних Сил;
12) представляє військовослужбовців та працівників Збройних Сил до відзначення державними нагородами та вносить подання про дострокове присвоєння рангів державним службовцям відповідно до своїх повноважень;
13) призначає на посаду та звільняє з посади державних службовців, організовує їх підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, формує і затверджує кадровий резерв державних службовців, присвоює відповідні ранги державним службовцям, видає накази з питань проходження державної служби;
14) здійснює загальне керівництво Військовою службою правопорядку у Збройних Силах через начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил та контроль за її діяльністю;
15) організовує роботу щодо запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, усунення наслідків корупційних діянь;
16) приймає рішення про списання військового майна згідно із законодавством;
17) здійснює інші повноваження відповідно до законів та нормативно-правових актів.
Отже, виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідачів –1, 4 здійснити певні дії не підлягають задоволенню, так як відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд, вирішуючи питання про зобов’язання органу державної влади або його посадову особу до вчинення певних дій, в обов’язковому порядку перевіряє відповідність заявлених вимог, повноваженням закріпленим чинним законодавством, та не має законних підстав задовольняти позов зобов’язавши відповідача на вчинення дій, що суперечать або не входять до його повноважень.
Що стосується стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, завданою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 у розмірі 500000,00 грн. суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі статтею 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
У відповідності до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 2 статті 2 КАС України дає право оскаржити до адміністративних судів будь-які рішення, дії чи бездіяльність, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частин 1, 3 статті 50 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Кодекс адміністративного судочинства України надає особі право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень і одночасно з цими вимогами заявити вимоги про відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень (ст.ст. 2, 21 КАС України). Тобто, підставою для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди є встановлення судом протиправності та незаконності дій суб'єкта владних повноважень.
Проте, в адміністративному позові не заявлено вимог щодо оскарження дій, рішень або бездіяльності відповідача, а йдеться тільки про стягнення суми моральної шкоди.
Крім того, частиною 2 статті 21 КАС України закріплено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. В частині 3 наведеної статті визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 28.10.2008 у справі № 08/291, в якій Верховний Суд України зазначив, зокрема, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.
У Листі Вищого адміністративного суду України від 21.12.2007 № 1329/9/1/13-07 «Про практику застосування адміністративними судами приписів Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення юрисдикції адміністративних справ (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)»для врахування при розгляді справ надана судова практики Вищого адміністративного суду України у справах, в яких висловлено правову позицію стосовно визначення підсудності адміністративних справ.
Зокрема в пункті 8 наведеного листа «Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір»визначено, що в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до статті 21 цього Кодексу позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Шарпакова В.В.
Судді Амельохін В.В.
Кузьменко В.А.