ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 р. | № 4/365-05-10602 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Васищака І.М., Плюшка І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу | ВАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” |
на рішення та постанову | господарського суду Одеської області від 21.02.2006 року Одеського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 року |
у справі | № 4/365-05-10602 |
за позовом | ТОВ “Фірма “Нове діло” |
до | ВАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” |
про | визнання недійсним рішення та визнання неправомірними дій по припиненню подачі електроенергії, |
за участю представників : |
позивача відповідача | - Коган М.С., Манушин В.О., - Явнюк Д.М., |
В С Т А Н О В И В :
Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. У заяві про уточнення позовних вимог від 21.02.2006 року позивач просив господарський суд визнати недійсним рішення комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією ВАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” в особі Центрального РЕМ, яке оформлено протоколом засідання комісії № 832 від 06.09.2005 року та зобов’язати відповідача виконувати умови договору № 2843 від 09.03.1998 року про надання електричної енергії ТОВ “Фірма “Нове діло” (а.с. 93-94).
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.02.2006 року у справі № 4/365-05-10602 (суддя: Літвінов С.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 року (судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Петров М.С.) позов задоволено: визнано недійсним рішення комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією ВАТ “Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” в особі Центрального РЕМ, яке оформлено Протоколом засідання комісії № 832 від 06.09.2005 року про нарахування ТОВ “Фірма “Нове діло” оплати за недораховану електричну енергію за період з 26.05.2005 року по 11.08.2005 року на підставі акту № 013254 від 11.08.2005 року. Зобов’язано ВАТ “Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” в особі Центрального РЕМ виконувати умови договору № 2843 від 09.03.1998 року про користування електричною енергією, який укладено з ТОВ “Фірма “Нове діло”. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просив рішення та постанову у даній справі скасувати та направити справу на новий розгляд. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що місцевим та апеляційним господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” від 29.12.76 року №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 року № 4, від 25.12.1992 року № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, однією з позовних вимог є визнання недійсними акта –протоколу № 832 від 06.09.2005 року, яким зафіксовані порушення Правил користування електричною енергією у вигляді заміни обладнання та зриву пломби, визначена заборгованість підприємства за спожиту електроенергію, а також міститься попередження про припинення енергопостачання підприємству.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Окрім того, права і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, відповідно до вимог ст. 21 ЦК України шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Водночас, статтею 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Таким чином, господарський суд розглядає заяви про визнання недійсними тільки обов’язкових для виконання рішень державних та інших органів.
Місцевий та апеляційний господарські суди на зазначене увагу не звернули та не перевірили чи є оскаржуваний протокол актом ненормативного характеру в розумінні ст.12 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що він не має обов’язкового характеру та виданий органом юридичної особи, а не державним органом чи органом місцевого самоврядування.
При цьому, підприємство-споживач не позбавлено можливості захищати свої інтереси у інший спосіб, у тому числі у випадку пред’явлення до нього позову енергопостачальною організацією.
Водночас, розглядаючи вимоги про зобов’язання виконати умови договору, господарському суду належало встановити факт порушення та вину відповідача у порушенні умов договору № 2843 від 09.03.1998 року.
Окрім того, у порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України у резолютивній частині рішення господарський суд зобов’язав відповідача виконувати умови договору № 2843 від 09.03.1998 року, але при цьому не зазначив, які відповідні дії повинен вчинити відповідач або від яких дій він повинен утриматись та строки виконання таких дій.
Відповідно до вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Одеської області від 21.02.2006 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 року у справі № 4/365-05-10602 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ВАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 21.02.2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 року у справі № 4/365-05-10602 скасувати, справу передати на новий розгляд господарського суду Одеської області.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і І. Васищак
І.Плюшко