ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

За участю представників сторін

від кредитора   - ОСОБА_5  дов.,

від боржника    - Бразалук С.С. дов.,

від розпорядника майна -ОСОБА_2 дов., ОСОБА_3  дов.,  ОСОБА_4   дов.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2006 року (суддя Полєв Д.М.) у справі №  Б29/15/93/06 задоволено клопотання розпорядника майна ОСОБА_6 щодо відсторонення керівництва боржника -Відкритого акціонерного товариства „Дніпрофарм” від виконання обов'язків та покладення виконання обов'язків керівника ВАТ «Дніпрофарм»на розпорядника майна -арбітражного керуючого - ОСОБА_6  на підставі п. 2 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі по тексту -Закон). Суд, в обгрунтування прийнятої ухвали посилається на те, що розпорядником майна доведено факти перешкоджання  керівництвом боржника діям розпорядника майна, а також вчинення дій, що порушують права та законні інтереси боржника та кредиторів.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, керівництво ВАТ «Дніпрофарм» звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2006 року у справі  № Б 29/15/93/06 про відсторонення керівництва ВАТ «Дніпрофарм»від управління підприємством та постановити постанову про відмову в задоволенні клопотання розпорядника майна від 06.06.2006 року, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст. 1, 6, 12, 13 Закону та ст.ст. 1, 4¹, 22, 43.

          Свої вимоги представник скаржника -ВАТ «Дніпрофарм», Бразалук С.С.,  мотивує тим, що розпорядником майна -ОСОБА_6  навмисне спотворено дійсні обставини справи, надано неправдиві відомості щодо фінансового стану підприємства, та наявності перешкод  з боку керівництва ВАТ «Дніпрофарм» у виконанні нею обов'язків  арбітражного керуючого - розпорядника майна. Також зухвало спотворено факти щодо відмови керівництва надавати їй документацію, що стосується фінансового стану підприємства та відмови з боку правління ВАТ «Дніпрофарм»забезпечити доступ розпорядника майна на територію ВАТ «Дніпрофарм», що аргументується наявністю  відбитку печатки на листах, переданих  ОСОБА_6, а не поштове повідомлення про отримання адресатом її листів, чітко вказує на те, що на території юридичної адреси ВАТ «Дніпрофарм»вона знаходилася, хоча б для того, щоб вручити листи. Тож, дані про відмову керівництва  допустити її на територію ВАТ «Дніпрофарм»не відповідають дійсності. Представником скаржника надано незаперечні факти щодо неможливості вчинення перешкод розпоряднику майном   ОСОБА_7,  оскільки у період з середини травня 2006 року по  21 червня 2006 року знаходився  в СІЗО м. Кривого Рогу, про що наявна довідка.

Дії   ОСОБА_6 переконливо свідчать про її зацікавленість у відсутності Правління Товариства, що не відповідає вимогам до арбітражного керуючого та розпорядника майна та не відповідає вимогам ст. ст. 3 - 1, 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», де вказано, що при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.  Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам, може бути підставою для анулювання його ліцензії.

Розпорядником майна не надано жодного доказу того, що дійсне керівництво ВАТ «Дніпрофарм»- Правління Товариства на чолі з Головою Правління  ОСОБА_7  перешкоджає діям розпорядника майна, а також вчиняє дії, що порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів.

Крім того, представником ВАТ «Дніпрофарм», Бразалук С.С., зазначалося, що  про існування ухвали господарського суду Дніпропетровської області у справ № Б 29/15/93/06   від 13.06.2006 року, керівництву ВАТ «Дніпрофарм»стало відомо лише 03.07.2006 року. Ані голова правління ВАТ «Дніпрофарм», а ані члени правління не були присутні при розгляді клопотання ОСОБА_6,   а відповідно, не мали змоги надати заперечення та вплинути на рішення суду щодо усунення керівництва ВАТ «Дніпрофарм»від керування підприємством та покладення обовязків виконавчого органу  ВАТ «Дніпрофарм»на розпорядника майна -арбітражного керуючого, ОСОБА_6.

Представником ВАТ «Дніпрофарм»- Бразалук С.С., пояснено, що під час виконання розпорядником майна  - ОСОБА_6  обов'язків  правління товариства, грубо порушуються права ВАТ «Дніпрофарм»та кредиторів, майно, на яке накладено мораторій, реалізується поза межами справи про банкрутство, усунення від виконання обов'язків  Правління ВАТ «Дніпрофарм»негативно вплинуло на господарську діяльність ВАТ «Дніпрофарм»; підприємство практично прийшло в занепад.

Представники ініціюючого кредитора  - приватного підприємця  ОСОБА_1   розпорядника майна,   проти задоволення касаційної скарги заперечували, мотивуючи це тим, що судом правильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Представником ініціюючого кредитора підтверджено той факт, що розгляд клопотання щодо усунення керівництва ВАТ «Дніпрофарм»від керування підприємством та покладення обов'язків виконавчого органу  ВАТ «Дніпрофарм»на розпорядника майна -арбітражного керуючого, ОСОБА_6  відбувався без участі керівництва ВАТ “Дніпрофарм”.

У поданих відзивах на касаційну скаргу ВАТ “Дніпрофарм”, ініціюючий кредитор  - приватний підприємець ОСОБА_1   та розпорядник майна -ОСОБА_6  заперечують проти доводів викладених в ній, вважають їх безпідставними, а тому просять залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2006 року без змін.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, зокрема тексту оскаржуваної ухвали, керівництво або представник ВАТ “Дніпрофарм” в судовому засіданні при розгляді клопотання розпорядника майна про відсторонення керівництва боржника від посади та про покладення його обов'язків на розпорядника майна не були присутні.

Судова колегія зазначає, що прийняття судових рішень,  пов'язаних з вирішенням питань про відсторонення від посади керівника і боржника, має відбуватися за його участі. В даному випадку керівник підприємства в судове засідання не викликався, незважаючи на те, що відповідно до статті 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у і справі про банкрутство, крім сторін, арбітражного керуючого, власника майна та інших, можуть бути у випадках, передбачених цим Законом, й інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Такою особою, зокрема, відповідно до пункту другого статті 12 Закону є керівник боржника, який має право оскаржувати ухвали про усунення його від посади.

З огляду на викладене та доводи заявника касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що суд приймаючи оскаржувану ухвалу не взяв до уваги те, що усунення правління ВАТ «Дніпрофарм», яке становить собою колегіальний виконавчий орган на даній стадії провадження у справі про банкрутство, потягне за собою тяжкі для підприємства наслідки та негативно вплине на можливість відновлення господарської діяльності ВАТ «Дніпрофарм». 

Відповідно до ст. 1 Закону, учасниками провадження у справі про банкрутство є, зокрема, сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Отже, у справі про банкрутство можуть брати участь не тільки особи перелічені у ст. 1 Закону, але і інші особи, участь яких безпосередньо передбачена Законом, зокрема, у випадках визнання угод недійсними (п. 10 ст. 17 Закону), оскарження керівником боржника ухвали про усунення його від посади (п. 2 ст. 12 Закону), тощо.

Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення вимог: ст.4⁷ ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 4³ ГПК України, положення якої передбачають, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи; ст. 38 ГПК України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Вказані порушення норм процесуального права судом першої інстанції, призвели до неповного з'ясування обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судом дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам.

Отже, суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, що позбавило сторону по справі на захист її прав та законних інтересів в судовому процесі.

Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.

Згідно зі ст. 111¹⁰ ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відповідно зі ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2006  року у справі   № Б29/15/93/06 необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

         При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно повно та всебічно розглянути доводи, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до діючого законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 111⁵, 111⁷, п. 3 ч. 1 ст. 111⁹, ст. 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Касаційну скаргу ВАТ “Дніпрофарм” задовольнити частково.

2.          Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2006 року скасувати.

3.          Справу передати до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Головуючий                                                                      Б.М. Поляков  

Судді                                                                                С.С. Разводова

                                                                                          Л.Й. Катеринчук