Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа  № 2-а-25/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

  21 січня  2011 року                                                                                 8 годин   45  хвилин                             

Шепетівський міськрайонний суд  Хмельницької області, в особі судді Губіш О.А., розглянувши у скороченому провадженні в м.Шепетівка справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в м.Шепетівка Хмельницької області про зобов»язання вчинити дії, нарахування та виплату пенсійного забезпечення, -

в с т а н о в и в :   

Позивач ОСОБА_1  звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в   м. Шепетівці  про визнання дій протиправними, зобов»язання вчинити дії, нарахування та виплату пенсійного забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач, в порушення вимог ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  не виплатив їй в повному обсязі гарантовані державою виплати у вигляді пенсійного забезпечення, а тому просить визнати бездіяльність Управління незаконною, зобов’язати останнє нарахувати та виплатити їй вказані суми та зобов’язати відповідача проводити такі виплати в подальшому.

Дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що  ОСОБА_1  є особою постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи І-ї категорії та являється інвалідом ІІІ-ї групи, на підставі захворювання пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, що стверджується посвідченнями останньої НОМЕР_1 від 10.04.1998  року, довідкою, що стверджує висновок медико-соціальної комісії від 20.05.2008р.

На підставі ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ОСОБА_1, у встановленому законом порядку призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну її здоров’ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

При цьому, відповідно до ст. ст. 50 та 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із змінами та доповненнями, особам віднесеним до І-ї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким встановлено ІІІ групу інвалідності, що є у випадку позивачки, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а розмір пенсії таких осіб не може бути меншим 6 мінімальних пенсій за віком.   

Згідно з ч. 1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Як встановлено   судом,   позивачці,  за період з 01.06.2010р.  повинні були бути проведенні гарантовані державою виплати, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи на підставі Закону. На виконання своїх зобов’язань, держава, виплачувала ОСОБА_1  встановлені їй пенсії на підставі постанов КМУ № 654 від 16.07.2008р.  «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»та № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що складає значну різницю від взятих на себе зобов’язань.

          Отже, незважаючи на те, що основне пенсійне забезпечення позивачці встановлене на рівні не менше 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткове –на рівні 50% мінімальної пенсії за віком, ці норми Закону відповідачем не виконувалися та ігнорувалися.

Таким чином, не дивлячись на те, що порядок виплати ОСОБА_1 пенсійного забезпечення, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи І-ї категорії, інваліду ІІІ-ї групи, як основного так і додаткового, їх розміри були встановлені ст. ст. 50 та 54 Закону, щорічно, починаючи з  червня 2010 року розмір цього пенсійного забезпечення в значно меншому розмірі встановлювався підзаконними нормативними актами і розпорядники бюджетних коштів її виплачували в межах бюджетних видатків на відповідний рік, тобто в значно меншому розмірі ніж гарантовано державою.

Однак, відповідно до ст. ст. 22, 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності і їх конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

При цьому основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені та закріплені в ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В той же час, як встановлено судом та сторонами не оспорюється, позивачці, проводиться нарахування та виплата пенсійного забезпечення, як основного так і додаткового, але не на рівні 6 мінімальних пенсій за віком та додаткового пенсійного забезпечення на рівні 50% мінімальної пенсії за віком, як те визначають ст. ст. 50 та 54 Закону.

Тому, з врахуванням позовних вимог ОСОБА_1,останній, повинно бути виплачено за період з 1 червня  2010 року, з врахуванням вже проведених виплат, пенсійне забезпечення: основне –з розрахунку не менше 6 мінімальних пенсій за віком, додаткове –на рівні 50% мінімальної пенсії за віком, оскільки в законодавчому порядку жодні обмеження щодо виконання Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не встановлювались, а положення постанов КМУ, відповідно до яких проводиться нарахування пенсії позивачу, суперечать останньому та істотно звужують обсяг встановлених Законом та Конституцією України  прав  ОСОБА_1  

Доказів, які б спростовували вищеназвані факти ні відповідачем, ні його представником суду не надано, не здобуто таких і в процесі судового розгляду, а ті на які вони посилаються не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються виключно на їх розмірковуваннях щодо процесів в державі, що не можна визнати допустимими та належними доказами.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента  України від  01.03.2001 року № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним

органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення. Основним  завданням  Пенсійного  фонду  України  є забезпечення збирання та акумулювання

коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат

на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління.

          Тому, саме на Управління, а не інші органи, покладений обов’язок щодо нарахування та виплати коштів про стягнення яких ставить питання позивачка.

При цьому, згідно п. 4 ч. 5 постанови КМУ № 1261 від 24.10.2007 року, обов’язок щодо обрахування конкретних сум пенсійного забезпечення позивачці віднесено до виключної компетенції Управління, а тому законні підстави для задоволення вимог позивача  в цій частині відсутні.

Аналізуючи всі дослідженні в судовому засіданні докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що оскільки положення ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які передбачають виплату пенсійного забезпечення позивачці: основного –з розрахунку не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткового –на рівні 50% мінімальної пенсії за віком є чинними, ОСОБА_1  має  право  на  їх отримання, а органи державної влади, в тому числі Пенсійного фонду не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

В той же час, позивачка згідно поданого позову, просить зобов’язати Управління проводити такі виплати в подальшому, тобто без обмеження їх будь-яким часом.  А тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково –по день припинення права на таку допомогу.

Судові витрати по справі у вигляді сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача, оскільки саме  неправомірні  дії  Управління призвели до порушення законних прав позивачки.

Виходячи з наведеного, на підставі ст. ст. 22, 46 Конституції України, рішення Європейського Суду від 8 листопада 2005 року справа «Кечко проти України», ст. ст.  50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року із змінами та доповненнями, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року із змінами і доповненнями, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в : :                                             

Позов задовольнити частково. Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці Хмельницької області неправомірною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці Хмельницької області, призначити, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІІ-ї групи основну та додаткову пенсію, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року за період з 1 червня 2010 року по день припинення  права на таку допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці Хмельницької області на користь ОСОБА_1 3 грн. (три) грн.  понесених  нею судових витрат.  

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її отримання, через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області, з одночасним направленням копії апеляційної скарги в Вінницький апеляційний адміністративний суд.

Суддя           О. А. Губіш