Справа № 2-а-585/11

ПОСТАНОВА

іменем України

"12" січня 2011 р.           Суддя  Глобинського районного суду Полтавської області Марущак Р.М., розглянувши в порядку скороченого провадження  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Глобинському районі про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності протиправною та зобов»язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до Глобинського районного суду  з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Глобинському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, посилаючись те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни»і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2010 році вона звернулася до УПФ в Глобинському районі, прохала нарахувати і виплатити грошові кошти за період з 24.02.2010 року по 30.11.2010 рік включно, їй відмовили. Позивач також вказав, що  Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», ст. 77 та ст. 110 та Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»ст. 71, п.12 було призупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Законом України  «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 6 Закону було викладено в новій редакції відповідно до якої право на соціальну  допомогу  дітям війни було обмежено. Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп2008 вищевказані положення були визнані неконституційними та втратили свою чинність. Прохала суд відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати бездіяльність відповідача протиправною та стягнути з відповідача на її користь невиплачені підвищення до пенсії за період з 24.02.2010 по 30.11.2010 року.

Відповідач заперечень до позову не надав.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, позивач  має статус «Дитина війни»,  що підтверджено пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003  № 1058-IV, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004  № 2195-IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

У 2010 році Законами  України  дія статті 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинена не була, будь-які зміни у зазначений закон не вносилися.

Таким чином, відповідач зобов"язаний був в період з 24.02.2010 р. по 30.11.2010 р. нараховувати пенсію позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та проводити відповідні виплати, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України “Про соціальний захист дітей війни” реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус “дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

            Головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є Пенсійний фонд України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у встановлений КАС України строк письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Щодо пропущення позивачем строку для  звернення  до суду з позовом, то суд приходить до слідуючого.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов  може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Враховуючи, що строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 пропущено з поважної причини, а саме, в зв’язку з систематичними змінами в законодавстві, похилим віком позивача, поганим станом його здоров’я, суд вважає, що є підстави для поновлення строку.

Згідно п.1, п. 2 ч. 1 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, зобов’язання відповідача вчинити певні дії.     

Таким чином суд вважає, що порушення права позивача на отримання доплати до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом визнання  протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі та  зобов'язання відповідача виконати певні дії, а саме, провести нарахування та відповідні виплати.   

Виходячи зі змісту позову, сформульованих позивачем позовних вимог та для захисту прав позивача, суд вважає необхідним визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Глобинському районі Полтавської області в частині не нарахування та невиплати  ОСОБА_1  підвищення до пенсії як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 24 лютого 2010 року по 30 листопада 2010 року  та зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Глобинському районі Полтавської області нарахувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 24 лютого 2010 року по 30 листопада 2010 року .

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 18, 71, 86, 99, 102, 162, 183-2 КАС України, ст. 22, 46, 113 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України " Про внесення змін до  Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України”, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007  від 9.07.2007р. та № 10–рп/2008 від 22.05.2008 р.,  –  

П О С  Т  А  Н  О  В  И   В:

Позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області задовольнити.

Поновити пропущений строк звернення до суду.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області протиправною та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 24 лютого 2010 року по 30 листопада 2010 року відповідно до ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни, з урахуванням фактично виплачених сум.  

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глобинський  районний суд Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,  яка її подає,  до суду апеляційної інстанції.   Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

          Суддя                                                                                Р. М. Марущак