Справа № 2-990/11

                                                                РІШЕННЯ

                                                       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді   Гандзій Д.М.

при секретарі           Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

22 березня 2011 року, ОСОБА_1, звернулася до суду з вищеназваним позовом, в якому зазначила, що 25.02.2009 р., на прохання матері відповідача ОСОБА_3, вона надала в борг відповідачу ОСОБА_2 80000 грн., які, як пояснив останній, потрібні йому для розвитку бізнесу, про що в цей же день, відповідачем була складана відповідна розписка, в якій відповідач отримавши від позивачки вказану вище суму, зобов’язався повернути гроші до 15.01.2011 р., та одночасно зобов’язався сплатити позивачці 5% від вказаної суми за користування грошима.

На виконання взятих на себе зобов’язань, відповідач повернув частину грошей позивачці на загальну суму 11500 грн. Однак, після 25.12.2009 р., відповідач перестав повертати залишок грошей у сумі                    68500 грн., мотивуючи це визначеною датою повернення боргу, вказаній у розписці, а саме до 15.01.2011 р.

В порушення своїх зобов’язань, після вказаної дати, відповідач борг не повернув, і навпаки, став уникати спілкування з позивачкою та неодноразові прохання позивачки стосовно повернення грошей, не реагував.  

Відповідно до розрахунку наданого позивачкою, борг відповідача становить : 68500 грн. –основний борг, 5% від суми позики –4000 грн., обумовлений в розписці, 3% річних від простроченої суми боргу згідно ст. 625 ЦК України –298,40 грн., індекс інфляції з простроченої суми –698,10 грн, а разом сума боргу відповідача перед позивачкою становить –73496,50 грн., а також судові витрати у розмірі 855 грн., які позивачка просила суд, стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представниця позивача підтримала позовні вимоги.

         Представниця відповідача в судовому засіданні позов визнала в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 530 ЦК України зазначає, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Також, статтею 617 ЦК України передбачено –особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора –зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Згідно ст. 1046 ч. 1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої же якості.

Як вбачається з приписів ст. 1049 ч. 1 ЦК України, позичальник зобов’язаний  повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.  

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно  не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив і це було підтверджено сторонами по справі, що 25.02.2009 р., на прохання матері відповідача ОСОБА_3 (представниця відповідача), вона надала в борг відповідачу ОСОБА_2 80000 грн., які, як пояснив останній, потрібні йому для розвитку бізнесу, про що в цей же день, відповідачем була складана відповідна розписка, в якій відповідач отримавши від позивачки вказану вище суму, зобов’язався повернути гроші до 15.01.2011 р., та одночасно зобов’язався сплатити позивачці 5% від вказаної суми за користування грошима, що підтверджується розпискою, написаною та підписаною власноруч відповідачем, наданої до матеріалів справи (а.с. 6).

В судовому засіданні було встановлено не оспорювалось представницею відповідача, що відповідач ОСОБА_2 повернув частину грошей позивачці на загальну суму 11500 грн., що також підтвердила представниця позивачки. Однак, після 25.12.2009 р., відповідач перестав повертати залишок грошей у сумі 68500 грн., мотивуючи це визначеною датою повернення боргу, вказаній у розписці, а саме до 15.01.2011 р.

З розрахунку суми позову, зробленою позивачкою у відповідності з діючим законодавством, наданою позивачкою суду та перевіреного судом, слідує, що борг відповідача перед позивачкою на дату винесення рішення не погашений та складає : 68500 грн. –основний борг, 5% від загальної суми боргу, обумовлену сторонами у розписці позики –4000 грн., 3% річних від простроченої суми 298,40 грн. та індекс інфляційних збитків –698,10 грн., а разом –73496,50 грн., з розрахунком якого погодилась та визнала представниця відповідача та який на підставі викладеного та з урахуванням наведених вище норм цивільного законодавства України, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.  

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати з оплати державного мита в розмірі 735 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –120 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,205,209,212,213,214-215,218 ЦПК України,                                                      ст.ст. 526,530,610,625,1046,1048,1049,1050 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

    1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики –задовольнити ;

    2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі                   73496 грн. 50 коп., витрати по оплаті державного мита у розмірі 735 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 грн., а всього –74351 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10  денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

                              Суддя                                                                          Гандзій Д.М.