Cправа № 2-120/11 .

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.04.2011   року                    Франківський районний суд м. Львова

в складі:  головуючої- судді           Мікули О.І.

при секретарі-                              Горецькій З.В.

з участю представників позивача-          Титаренко Ю.В., Сирко Й.Й.

відповідача-                                        ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду цивільну справу за позовом Профспілкового комітету Державного підприємства «Львівський науково- дослідний радіотехнічний інститут»до ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманої винагороди за вислугу років та допомоги на оздоровлення, суд-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов’язання ОСОБА_3 повернути профспілковому комітету державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», як безпідставно отримані 5555,67 грн. сум винагороди за вислугу років та допомоги на оздоровлення, та зобов’язання ОСОБА_4 повернути профспілковому комітету державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», як безпідставно отримані 1636,96 грн. сум винагороди за вислугу років та допомоги на оздоровлення.

          В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги, просить суд зобов’язати ОСОБА_3 повернути профспілковому комітету державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», як безпідставно отримані 5555,67 грн. сум винагороди за вислугу років та допомоги на оздоровлення.

          Позовні вимоги мотивує тим, що актом перевірки профкому ДП ЛНДРТІ від 10.09.2007 року, проведеного ревізійною комісією Львівської обласної організації профспілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України встановлено, що протягом 2004 року колишнім головою профкому ДП ЛНДРТІ не виконано вимоги постанови Центрального комітету профспілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України №ЦК-5-6 від 04.09.2001 року «Про типовий штатний розклад виконавчих апаратів керівних органів профспілки»в частині проведення нарахування та виплати винагороди за вислугу років звільненим профспілковим працівникам лише за наявності відповідних фінансових можливостей. Також ствердив, що відповідач у справі не виконав вимоги п.2.2 постанови Виконавчого комітету професійної спілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України №ВК-11-5 від 06.02.2001 року щодо заборони всім нижчестоящим організаціям профспілок галузі нараховувати та виплачувати допомогу на оздоровлення за рахунок отриманих від найманих працівників членських профспілкових внесків. Вважає, що згідно з даними бухгалтерського обліку та звітності, а також довідки про відрахування профспілкових внесків з працівників інституту на рахунок первинної профорганізації в 2004 р. підтверджується відсутність будь-яких фінансових можливостей профспілкової організації у нарахуванні та виплаті сум винагороди за вислугу років та допомоги на оздоровлення своїм найманим працівникам. Звертає увагу на ту обставину, що працівникам профспілкового комітету ДП ЛНДРТІ в 2004 році було нараховано та виплачено 37740,44грн. заробітної плати, в той час як отримано на розрахунковий рахунок тільки 25133,77грн.

          В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просять позов задоволити.

          Відповідач у судовому засіданні позов заперечив та пояснив, що позивач у позовній заяві не врахував перехідного залишку бухгалтерського балансу позивача 2003 року, а також не врахував те, що бюджети позивача 2003 року, 2005 року та 2006 року були бездефіцитними (профіцитними) і за 2004 рік дефіцит також зафіксований не був, оскільки була велика дебіторська заборгованість, що свідчить, на думку відповідача, про необґрунтованість позовних вимог. Також відповідач зауважив, що у відповідності до колективного договору ДП ЛНДРТІ, яким передбачено, що на штатних працівників профспілкового комітету поширюються гарантії і пільги передбачені цим договором, було нараховано винагороду за вислугу років за 2003 рік та 2004 рік працівникам ДП ЛНДРТІ. Також зазначив, що позивачем пропущено позовну давність, тому вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 у 2004 році працював головою профспілкового комітету державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут». Разом з тим, відповідач у судовому засіданні ствердив той факт, що працював головою профкому ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»протягом сімнадцяти років і був обізнаний з нормативно- правовими актами, що регулюють діяльність профспілки.

Відповідно до акту перевірки профкому ДП ЛНДРТІ від 10.09.2007 року /а.с. 8/ дефіцит за 2004 рік становив 19222 грн., безпідставно списано борг перед обласною радою профспілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України в сумі 10206 грн., не виконувалась постанова Центрального комітету профспілки щодо нарахування винагороди за вислугу років, якими забороняється нарахування при дефіциті.

Як вбачається з довідки про нарахування заробітної плати згідно зі штатним розписом за 2004 рік /а.с. 7/, ОСОБА_3 було нараховано 4552,90 грн. за вислугу років та 1002,77 грн. на оздоровлення.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, нормою статті 1215 ЦК України передбачено, що заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї не підлягають поверненню за відсутності недобросовісності з боку набувача.

Разом з тим, постановою виконавчого комітету професійної спілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України №ВК-11-5 від 06.02.2001 року /а.с. 10/ зобов’язано керівників організаційних ланок профспілки всіх рівнів: не застосовувати при відсутності фінансових можливостей Положення про преміювання, винагороду за вислугу років та оздоровлення; на утримання штатних працівників виборних профспілкових органів первинних профспілкових організацій направляти не більше 60 відсотків надходжень; персональну відповідальність за виконання даної постанови покласти на керівників організаційних ланок профспілки.

Згідно з п.8 постанови центрального комітету професійної спілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України №ЦК-5-7 від 04.09.2001 року «Про типову систему оплати праці працівників виконавчих апаратів профспілкових органів, яка вводиться з моменту припинення фінансування з коштів Фонду соціального страхування»/а.с. 11/ винагорода за вислугу років виплачується за наявності коштів та з дотриманням п.3 постанови Виконкому профспілки №ВК-11-5 від 06.02.2001року.

З огляду на вищенаведене, в період 2004 року не підлягали нарахуванню і виплаті працівникам профспілкового комітету Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»суми винагород за вислугу років та допомоги на оздоровлення.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач, будучи керівником профспілкового комітету, здійснив нарахування спірних сум та отримав їх, незважаючи на те, що саме на нього було покладено обов’язок по нездійсненню таких платежів, а тому розцінює такі дії, як недобросовісні.

Разом з тим, суд не приймає до уваги покликання відповідача на необхідність застосування позовної давності.

Так, згідно з положеннями ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про безпідставно отримані відповідачем кошти позивач дізнався після проведеної перевірки згідно з актом перевірки профкому ДП ЛНДРТІ від 10.09.2007 року. А тому саме з 10.09.2007 року почався перебіг позовної давності.

Згідно з вхідного штемпеля Франківського районного суду м.Львова на позовній заяві /а.с. 4/ позивач звернувся до суду з даним позовом 07.11.2008 року.

Відповідно до вимог ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права в межах позовної давності, а тому за таких обставин відсутні підстави для відмови в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено факт безпідставного отримання відповідачем коштів у сумі 5555,67 грн. (4552,90 грн. доплати за вислугу років + 1002,77 грн. виплати на оздоровлення), недобросовісності відповідача при отриманні вказаних коштів, а тому такі підлягають поверненню позивачу.

Враховуючи усі вищенаведені обставини, суд вважає позовні вимоги підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Зобов’язати ОСОБА_3 повернути профспілковому комітету  Державного підприємства «Львівський науково- дослідний радіотехнічний інститут»як безпідставно отримані суми винагород за вислугу років та допомоги на оздоровлення в розмірі 5555 грн. 67 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через районний суд.

                    Суддя:                                                                                                         Мікула О.І.