ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И  В :

Касаційна скарга гр. ОСОБА_54  не може бути прийнята Вищим господарським судом України до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111³ Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»ставки державного мита встановлюються в таких розмірах із заяв, що подаються до господарських судів: із заяв кредиторів про порушення справи про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство -5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами -50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції.

Отже, за подання касаційної скарги державне мито складає 42,50 грн.

Колегія суддів також зазначає, що у відповідності до п.14 Наказу Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15 “Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита” при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника -останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: “Зараховано в доход бюджету крб. (дата)”. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, до неї додана квитанція НОМЕР_1  про сплату державного мита у розмірі 8 грн. 05 коп., що не відповідає вимогам Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Відповідно до ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга (подання) може бути подана (внесена) протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду або постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова Львівського апеляційного господарського суду була винесена 15.05.2006, а касаційна скарга гр. ОСОБА_54  подана 23.08.2006, як видно з відбитку штампу вхідної кореспонденції господарського суду, тобто після закінчення строку, встановленого для подання касаційної скарги, без клопотання про відновлення пропущеного строку.

Відповідно до частини 3 статті 111³ Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу, а прокурор внести касаційне подання в загальному порядку.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, пп. 4,5, ст. 111³, 111¹³ Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу гр. ОСОБА_54  на ухвалу господарського суду Львівської області від 08.02.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 по справі №7/38-21/11 повернути скаржнику.

Головуючий                                                                                  Б. Поляков

Судді                                                                                           Л. Катеринчук

                                                                                                    Л. Ковтонюк