Справа № 2-а-176/11

11.02.2011

ПОС Т А Н О В А

Іменем        України                                   

  11.02.2011  року Володимирецький районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді  Іванків О.В.

при секретарі  Соболевський Т.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Гаврилюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець Рівненської області адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до  Управляння ПФУ у Володимирецькому районі  про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

            ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі, а також зобов’язати їх до вчинення дій. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона отримує пенсію по втраті годувальника на двох непрацездатних членів сім’ї після смерті свого чоловіка ОСОБА_3, який приймав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, мав інвалідність 1-ої групи, яка пов’язана із Чорнобильською катастрофою. Вважає, що розмір основної та додаткової пенсії, які отримував її чоловік за життя, не відповідають вимогам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що в свою чергу впливає на розмір пенсії, яку вона отримує по втраті годувальника. Також не відповідає вимогам Закону розмір компен7сації по втраті годувальника. У зв’язку із викладеним просила задоволити позов, визнати бездіяльність управління ПФУ незаконною, зобов’язати нараховувати та виплачувати пенсію та компенсацію в розмірах, визначених законом, починаючи з 22.05.2008 року.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, надала пояснення по їх суті.

Представник відповідача –управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі  заперечив проти позовних вимог, в письмових запереченнях пояснив, що на час своєї смерті ОСОБА_1 отримував пенсію в розмірі біля 200 грн., і виходячи саме із цього розміру пенсії позивачу було нараховано пенсію по втраті годувальника, в подальшому розмір пенсії індексувався у зв’язку із зміною прожиткового мінімуму. За життя ОСОБА_3 не звертався із заявами про перерахунок розміру пенсії, у зв’язку з чим підстав для перерахунку такої пенсії для позивача ОСОБА_1 немає. Що стосується розміру компенсації по втраті годувальника, то така компенсація виплачується на підставі Постанови КМУ №530 від 22.06.2008 року, яка є чинною. У зв’язку з викладеним, просив відмовити у задоволенні позову за його безпідставністю. В судовому засіданні підтримав заперечення, надав пояснення та докази на їх підтвердження.  

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 12.02.2002 року отримує пенсію по втраті годувальника та щомісячну компенсацію по втраті годувальника в користь непрацездатних членів сім’ї померлого годувальника, після смерті чоловіка ОСОБА_3

За життя ОСОБА_3 був інвалідом 1-ої групи, інвалідність якого пов’язана із наслідками Чорнобильської катастрофи, і отримував відповідну державну та додаткову пенсію на підставі ст..ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір пенсії ОСОБА_3 на час його смерті становив 188 грн., що підтверджується оглянутою в судовому засіданні пенсійною справою ОСОБА_3   

 Як вбачається з ч.3 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислення і призначення пенсій по інвалідності,  що  настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку  з  втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із  заробітку  за межами  зони  відчуження  провадяться   на   загальних   підставах відповідно  до  Закону  України   "Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування "

У відповідності до ст.37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  пенсія  у  зв'язку  з втратою годувальника призначається в розмірі на одного непрацездатного  члена  сім'ї  -  50  відсотків пенсії за віком померлого годувальника, на двох непрацездатних членів сім’ї –100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Розмір пенсії по втраті годувальника, який отримує позивач ОСОБА_3, було приведено у відповідність до ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».     

Таким чином, виходячи із змісту вказаних нормативних актів, суд приходить до висновку, що розмір пенсії по втраті годувальника визначається у відсотковому відношенні до розміру пенсії, яку отримувала конкретна особа –годувальник. З огляду на це, розмір пенсії ОСОБА_3, визначено у відповідності до вимог чинного законодавства.   

Доводи позивача про те, що її покійний чоловік ОСОБА_3 мав право на державну пенсію в розмірі не менше 10 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію не менше 100 відсотків мінімальної пенсії за віком не спростовують висновків суду з наступних підстав.

Як вбачається із оглянутої судом пенсійної справи ОСОБА_3, останній не звертався до органів Пенсійного Фонду України із заявами про перерахунок призначеної йому пенсії.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 не оскаржував у встановленому порядку дій управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі щодо розміру призначеної йому пенсії, і перерахунок пенсії йому не проводився.

Оскільки з часу смерті ОСОБА_3 виплата пенсії йому припинилась, вимагати її перерахунку в даний час ОСОБА_1 не вправі.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати їй пенсії по втраті годувальника на підставі ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, є безпідставними і задоволенню не підлягають.

З приводу виплати компенсації по втраті годувальника, передбаченої ст.52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»судом встановлено наступне.

У відповідності до ст.52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячна  компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був  на його  утриманні,  в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, незалежно  від  пенсії, передбаченої  законодавством України.      

У відповідності до пункту 28 р.П. Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. №107-У1 до ст.ст.51, 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було внесено зміни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.  

Крім того, як вбачається зі ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

Таким чином, з 22.05.2008 року відновлено в повному обсязі дію ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла до внесення змін.

Разом з тим, щомісячна компенсація в разі втрати годувальника, виплачується ОСОБА_1 в розмірі, що є меншим від встановленого Законом, що підтверджується довідкою управління ПФУ у Володимирецькому районі та особовою справою позивача.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки величина прожиткового мінімуму для кожної вікової та соціальної групи, в т.ч. і для осіб, що втратили працездатність, щорічно визначається Законом України про Державний бюджет, посилання відповідача на відсутність законодавчо визначеного розміру пенсії за віком є безпідставною

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при розрахунку щомісячної компенсації по втраті годувальника на підставі ст.52 цього ж Закону, застосуванню  підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законами України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, у зв’язку з чим нарахування та виплата щомісячної компенсації позивачу ОСОБА_1 має здійснюватись згідно з положенням вказаного Закону. За таких обставин суд вважає, що права позивача щодо належного пенсійного забезпечення в межах строку позовної давності, встановленого ст..99 КАС України, тобто з 16 травня 2010 року, підлягають поновленню.

У відповідності до ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.      

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.8,19,21 Конституції України, ст.ст.50,51,52, 54, 63, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.28, 37 Закону  України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», судовою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах «Кечко проти України»,  «Бурдов проти Росії», Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), ст..ст.183-2, 256 КАС України, суд, -        

                                                          постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1, починаючи  з 16 травня 2010 року, щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника на підставі ст..52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 50% (п’ятдесяти відсотків) мінімальної пенсії за віком на кожного непрацездатного члена сім’ї, який був на утриманні померлого годувальника, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановлених чинним законодавством протягом вказаного часу з урахуванням фактично виплачених сум та зміни розміру прожиткового мінімуму.

В задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника на підставі ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, відмовити за їх безпідставністю.

Звільнити сторони від сплати судового збору на підставі пп.18), 34) ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляції. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

                   Суддя:            

Іванків О.В.