ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3049/22

провадження № 1-кп/753/1129/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2022 р.

Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий                                суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання                 ОСОБА_2 ,

проводячи підготовче судове засідання в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12021100020002294 від 02.08.2021 р. за обвинуваченням:

        ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, громадянина України, не одруженого, із середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1, ч. 4 ст. 301-1, ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 152 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор                                         ОСОБА_4 ,

захисник                                         ОСОБА_5 ,

законний представник                         ОСОБА_6 ,

обвинувачений                                 ОСОБА_3 ,

встановив:

Обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_3 надійшов до Дарницького районного суду м. Києва 15 лютого 2022 року.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта. Крім цього, враховуючи наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків та можливості обвинуваченого вчинити інший злочин з посиланням на релевантну практику ЄСПЛ (рішення «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції») просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Законний представник ОСОБА_6 підтримала позицію прокурора щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.

Захисник, надіславши на адресу суду письмове клопотання вважала, що кримінальне провадження непідсудне Дарницькому районному суду м. Києва та просила суд направити кримінальне провадження до Касаційного кримінального суду Верховного Суду для визначення підсудності за одним із районних судів Полтавської області. У задоволенні клопотання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою захисник просила відмовити, враховуючи те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, а докази ризиків відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника, зазначивши, що в м. Києві він не проживав, і не працював до затримання, а проживав у Полтавській області.

Законний представник ОСОБА_6 , просила суд направити справу до одного з районних судів м. Полтави, оскільки в неї відсутнє місце проживання чи тимчасового перебування в м. Києві.

Прокурор, наголосивши на процесуальній важливості питання підсудності у кримінальному провадженні не заперечувала проти задоволення клопотання захисту про визначення підсудності.

Заслухавши сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, письмові клопотання прокурора та захисника, суд дійшов до наступних висновків.

У відповідності до положень п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд вправі направити обвинувальний акт для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження даному суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Правила про підсудність ґрунтуються на основних засадах судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, засадах кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК України, а також засадах організації судової влади. Порушення правил підсудності належить до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та згідно із п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ухвали Касаційного кримінального суду від 22.05.2020 року у справі № 51-2437впс20, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Приписами статті 34 КПК України встановлено підстави та порядок направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Так, відповідно до абзацу 1 частини 1 даної статті, до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження (крім кримінальних проваджень, що надійшли на розгляд Вищого антикорупційного суду) з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків.

Вивченням обвинувального акту встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у виготовленні дитячої порнографії (ч. 3 ст. 301-1 КК України), примушуванні малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії (ч. 4 ст. 301-1 КК України), 128 епізодах повторного виготовлення дитячої порнографії та примушуванні малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії (ч. 4 ст. 301-1 КК України), умисному зберіганні дитячої порнографії (ч. 1 ст. 301-1 КК України), розбещенні малолітньої особи (ч. 2 ст. 156 КК України) та 7 епізодах зґвалтування вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років (ч. 4 ст. 152 КК України).

Під час досудового розслідування місце вчинення жодного з інкримінованих злочинів не встановлено.

Суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 32 КПК України, якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Досудове розслідування закінчено у Дарницькому районі м. Києва.

Разом з цим, обвинувачений до затримання, малолітній потерпілий, законний представник, двоє свідків проживають на території Полтавської області, а в м. Києві не проживали. Специфіка пред`явленого обвинувачення вимагає безпосередньої участі малолітнього потерпілого та законного представника в залі суду в м. Києві.

Малолітній потерпілий ОСОБА_7 та законний представник ОСОБА_6 проживають в смт. Чутово, що знаходиться в межах територіальної юрисдикції Чутівського районного суду Полтавської області.

Ці обставини, на думку суду, є винятковими, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника про визначення підсудності.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Таким чином, суд вважає за необхідне направити обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 до Київського апеляційного суду для визначення підсудності для ініціювання питання перед Касаційним кримінальним судом Верховного Суду про направлення даного кримінального провадження з Дарницького районного суду м. Києва до Чутівського районного суду Полтавської області.

Розглядаючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право, зокрема, обрати захід забезпечення кримінального провадження. При розгляді такого клопотання суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Вирішення питання щодо обрання, зокрема, запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Обвинуваченому та його захиснику було надано копію клопотань про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Строк, визначений ч. 1 ст. 197 КПК, стосовно ОСОБА_3 закінчується 21.02.2022 р. Відповідно до ст. 178 КПК України, суд враховує ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів, які кримінальний закон відносить тяжких та особливо тяжких, за вчинення яких у разі доведення його винуватості загрожує покарання до 15 років позбавлення волі, а також матеріали, які його характеризують, а саме: вік (обвинувачений має повних 28 років) та стан його здоров`я (дані про те, що він не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору в матеріалах кримінального провадження відсутні) обвинувачений немає постійного місця проживання чи зайнятості у м. Києві; у кримінальному провадженні не допитаний малолітній потерпілий, свідки і не досліджені докази, що не виключає можливості впливу на них та перешкоджанню кримінальному провадженню. Крім цього, з урахуванням ймовірного вчинення обвинуваченим злочинів щодо малолітньої особи з 28.04.2020 до моменту затримання, він може вчинити інше кримінальне правопорушення. Ці обставини в сукупності з мірою покарання, яка загрожує обвинуваченому, в разі визнання його винуватим та відсутності постійного місця проживання в м. Києві, на переконання суду, підтверджують наявність високого ступеню ризиків переховування ОСОБА_3 від суду та можливості вчинити інші кримінальні правопорушення, що не дає достатніх підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу.

Суд враховує, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Обираючи строк тримання під вартою обвинуваченим, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише їх права, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування Обставинами, що дають таке право суду є малолітній вік потерпілого, підвищена суспільна небезпечність інкримінованих злочинів.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, оскільки прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України спробам переховуватися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення.

За сукупності наведених обставин, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити, а у задоволенні клопотання захисника відмовити, та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3   запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки на даному етапі розгляду кримінального провадження (підготовче судове засідання) обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням до останнього інших, більш м`яких запобіжних заходів, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, судом не встановлено.

Керуючись статтями 32, 34, 177, 194, 331, 372, 395, 314-315 КПК України, суд

постановив:

Клопотання захисника ОСОБА_5 про визначення підсудності – задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням  ОСОБА_3 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1, ч. 4 ст. 301-1, ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 152 КК України із поданням направити до Київського апеляційного суду для ініціювання питання перед Касаційним кримінальним судом Верховного Суду про направлення даного кримінального провадження з Дарницького районного суду м. Києва до Чутівського районного суду Полтавської області.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 – задовольнити. У задоволенні клопотання захисника про відмову у застосуванні запобіжного заходу – відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 18 квітня 2022 р. включно.

Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає апеляційному оскарженню безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя                                                                                             ОСОБА_1