Справа № 354/609/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/264/22

Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний судв складі колегіїсуддів:

головуючого                ФединякаВ.Д.(суддя-доповідач)

суддів:                Василишин Л.В., Максюти І.О.                

секретаря                 Пацаган В.В.

з участю                представників : Івано-Франківської обласної прокуратури

                        прокурора Верешка М.І.;

                        ТзОВ «Скорзонера» адвоката Госедло Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду від 22 листопада 2021 року постановлену у складі судді Ваврійчук Т.Л. у м. Яремче у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області,  ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача –  ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство»,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» звернувся до суду із позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №014218 від 20 серпня 2003 року площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020052 та зобов`язання повернути вказану земельну ділянку з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003, ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку в с.Поляниця Яремчанської міської ради площею 0,1930 га. На підставі виданого рішення 20.08.2003 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 014218, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею. Постановою Галицького районного суду від 04 березня 2015 року по кримінальній справі №248436 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності  ОСОБА_4 , який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364 КК України,  ОСОБА_5 , який обвинувачувався у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364 КК України,  ОСОБА_6 , яка обвинувачувалася за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364 КК України,  ОСОБА_7 , яка обвинувачувалася у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України. Посилаючись на те, що у кримінальній справі №1-6/2011 було виявлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1930 га в с. Поляниця не приймалося, а було підроблене, в подальшому також були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької с/ради за 2002-2003 роки з додатками в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок, на підставі зазначених документів землепроектними організаціями було виготовлено технічну документацію на земельні ділянки державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва ДП «Ворохтянське лісове господарство» та передано її для погодження начальнику відділу земельних ресурсів Яремчанської м/ради. Таким чином рішення виконавчого комітету №46 від 10.07.2003 року не виносилося в установленому законом порядку на засідання виконавчого комітету Поляницької с/ради, а було самостійно складено сільським головою с.Поляниця ОСОБА_4 . Просить визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №014218 від 20.08.2003 площею 0,1930 га, кадастровий номер земельної ділянки 2611092001220020052. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1930 га, яка розташована в с.Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство.

06 листопада 2020 року першим заступником керівника Івано-Франківською обласної прокуратури у даній справі подано заяву в порядку ст.49 ЦПК України про зміну предмету позову відповідно до якої прокурор просить поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №014218 від 20 серпня 2003 року площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020052 та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» земельну ділянку площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020052, яка розташована в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1930га серії ІФ №014218 від 20 серпня 2003 року та витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» земельної ділянки площею 0,1930 га, яка розташована в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду.

Не погоджуючись із рішенням суду заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали, з ухваленням нового рішення яким, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, апелянт вказує на те, що виходяти зі змісту оскаржуваної ухвали підставою для залишення без розгляду стала саме відсутність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України. Ваховуючи те, що відповідні клопотання ТзОВ «Буковель» та ТзОВ «Скорзонера» були заявлені безпосередньо у ході розгляду справи у 2021 році, та закінчення строку зберігання відповідних документів підготовлених у 2015 році, обласною прокуратурою на адресу Державного агентства лісових ресурсів України направлено відповідний запит, відповідь на який (за № 12-12/9212-21 від 08.11.21) долучено до матеріалів справи. При надходженні від органів прокуратури в тому числі прокуратури Івано-Франківської області, повідомлень в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до суду із позовами в інтересах Держлісагенства та ДП «Ворохтянське лісове господарство» про повернення земельних ділянок, представники вказаних державних підприємств завжди підтримували поданий позов. Отже, при зверненні до суду першим заступником прокурора Івано-Франківської області обгрунтовувались підстави представництва інтересів держави у зв`язку із протиправним вибуттям із державної власності спірної земельної ділянки та неналежним захистом державних інтересів позивачами.

У січні 2022 року представник ТзОВ «Скорзонера» Госедло Р.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи апеляційнох скарги, вважає ухвалу першої інстанції законною та обґрунтованою винесеним з дотриманням процесуальних норм, просить залишити її без змін. Зокрема, звертає увагу суду на те, що мотивуючи підстави звернення до суду в тексті позовної заяви прокурор вказує виключно про повідомлення ДП «Ворохтянське лісове господарство». Однак жодної згадки про повідомлення Державного агентства лісових ресурсів України позов не містить, немає такого повідомлення і в додатках до позову. При відсутності змісту такого повідомлення, дати та доказів його надсилання неможливо також встановити чи була бездіяльність Державного агентства лісових ресурсів України після спливу розумного строку.

У судовому засіданні прокурор Верешко М.І, підтримав вимоги апеляційної скарги, просить задовольнити подану скаргу.

Предстаник відповідача ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги заперечив, вважає їх безпідставними, а оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на те, що ДП «Ворохтянське лісове господарство» являється самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді і прокурором не надано доказів, що ДП у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі даного державного підприємства, відбулось із порушенням вимог абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Із врахуванням вищенаведеного суд прийшов до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» та вважає необхідним залишити позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі ДП без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України. Щодо позову прокурора у даній справі, поданого в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України суд зазначив наступне, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, звертаючись в суд з позовом прокурор вказує про виникнення права на звернення до суду виключно після прийняття постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року.

 Відповідно до частини другої статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом та постановлення судами оскаржених ухвал) у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

У цивільних справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (частина третя статті 26 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

 Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia(«суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно, не взяв до уваги зазначену прокурором у позовній заяві підставу для здійснення ним представництва.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (стаття 57 ЦПК України).

Відповідно за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Ворохтянське лісове господарство» є державним підприємством, тобто самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, що дозволяє цьому суб`єкту самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді.

Отже, ДП «Ворохтянське лісове господарство» не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень. Свої завдання щодо здійснення лісогосподарської діяльності виконує в силу своїх прав як господарюючого суб`єкта, передбачених статутом та лісовим законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в силу прямої заборони представництва прокуратурою в суді інтересів держави в особі державних компаній передбачених ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» виключається представництво прокуратурою ДП «Ворохтянське лісове господарство» в даній справі що і є підставою для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до п.2 ч.1 ст. 257.

Щодо звернення до суду в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, установлено, що у позові відсутнє належне повідомлення агентства. Разом з тим, в апеляційній скарзі прокурором не вказано дати і номера такого повідомлення.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що зокрема вважає неналежним доказом поданий прокурором лист Державного агентства лісових ресурсів України за № 12-12/9212-21 від 08.11.2021 року. В листі Державного агентства лісових ресурсів України від 08.11.2021 року не підтверджено існування відповідного повідомлення прокуратури Івано-Франківської області, надісланого в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» як і не вказано дати і номера такого повідомлення.

Суд першої інстанції правильно визначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним скуб`єктом звернення.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, розглянуто заяву у відповідності до норм матеріального права, прийнято обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи, тому підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не встановлено.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишити без задоволення.  Ухвалу Яремчанського міського суду від 22 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2022 року.

Судді:                                                        В.Д.Фединяк                                                                                         Л.В.Василишин

                                                        І.О.Максюта