ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-480/10/0211
Головуючий у 1-й інстанції: Сушко О.О.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни
Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області про перерахунок пенсії , -
В С Т А Н О В И В :
До Ладижинського міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.11.2010 року позов задоволено, а саме: визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_3 не у відповідності зі ст. ст. 39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області здійснити перерахунок державної пенсії ОСОБА_3 як особі, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії, інваліду II групи, згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, розмір якої встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01.04.2010 року та виплатити різницю між перерахованою та фактично виплаченою пенсією; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОБА_3 як особі, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії, інваліду II групи, згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.04.2010 року та здійснювати виплату даної пенсії з врахуванням проведених виплат; зобов'язано здійснити перерахунок підвищення (доплати) до пенсії позивача відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за проживання на території підвищеного радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати, з 07.09.2010 року та виплатити різницю між перерахованою та фактично виплаченою пенсією.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 листопада 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов’язковою, а клопотань від сторін про розгляд справи за їх участю не надходило, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, враховуючи наступне.
ОСОБА_3 звернулася до управління Пенсійного фонду України м. Ладижин Вінницької області з письмовими заявами про перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до положень статтей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон), а також провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону.
Листами управління Пенсійного фонду України м. Ладижин Вінницької області №1731/06-31/02 від 03.09.2010 року та №1911/06-31/02 від 17.09.2010 року заявника повідомлено, що їй пенсія призначена та виплачується згідно з нормами чинного законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, являючись особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, і є інвалідом ІІ групи, має право на отримання пенсії у відповідності до положень статтей 50 та 54 Закону, а також підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону як особі, що проживає на території підвищеного радіоактивного забруднення.
Визнаючи дії відповідача протиправними, суд першої інстанції керувався Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, яким у справі № 1-28/2008, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Держаний бюджет України на 2008 рік", зокрема, положення статтей 39, 50 та 54 Закону визнано неконституційними. При цьому Конституційним Судом України було зазначено, що внесення змін до законів України, зупинка їх дії чи скасування при прийнятті Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, який не має вищої юридичної сили стосовно інших законів, є неприпустимим оскільки вказані дії створюють протиріччя в законодавстві і як наслідок призводять до обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з того, що відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, якою визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 2 статті 39 Закону пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Згідно з частиною 1 громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", відповідно до яких місто Ладижин Вінницької області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, позивач має право на перерахунок підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону, адже її виплата на підставі постанови КМУ від 26.07.1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є необгрунтованою.
Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсія особам віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
В силу частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії передбачений частиною 4 статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно ж до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8-ми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього Закону, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема, інвалідам 2 групи – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" відзначено, що мінімальний розмір пенсії по віку встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 справа №1-21/2005 і рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 встановлено: Закон України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-2 від 28.02.1991 року визначає основні положення про реалізації конституційного права громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи і охорону їх життя і здоров’я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожний має право на безпечну для життя і здоров’я навколишнє середовище і на відшкодування шкоди заподіяного порушенням цього права.
Законом України №231-V від 05.10.2006 року, що набрав чинності з 31.10.2006 року внесені зміни до статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-12 від 28.02.1991 року, яким визначені основні положення реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі статті 50 Конституції України, згідно якої кожний має право на безпечну для життя і здоров’я навколишнє середовище і на відшкодування шкоди заподіяного порушенням цього права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про правильність висновків суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок пенсії в розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки зазначений Закон має вищу юридичну силу в порівнянні з постановами Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. та № 654 від 16.07.2008р., на які посилається відповідач.
Крім того, з урахуванням положень статті 39 Закону, позивач має право на перерахунок підвищення до пенсії, оскільки проживає на території підвищеного посиленого радіоекологічного контролю.
З огляду на викладене, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 листопада 2010 року –без змін.
Відповідно до ч.10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої в скороченому провадженні, постанова суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
Залімський Ігор Геннадійович