ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року  м. ОдесаСправа № 915/744/21

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лавриненко Л.В.

суддів: Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.

секретар судового засідання – Кратковський Р.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроРось”, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область

на ухвалу    Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2021 р. (про визнання грошових вимог)

по справі № 915/744/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТЕЛИТ” м. Миколаїв

до боржника Приватного підприємства “Курган - Агро”, м. Миколаїв

кредитори:

- ОСОБА_1 ;

- Акціонерне товариство “ПроКредит Банк”, м. Київ;

- Товариство з обмеженою відповідальністю “Кортева Агрісаєнс Україна”, м. Київ;

- Товариство з обмеженою відповідальністю “Адама Україна”, м. Київ;

- Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ;

- Товариство з обмеженою відповідальністю “АСТЕЛИТ”;

за участю арбітражного керуючого Шульги Дмитра Леонідовича

про банкрутство

суддя суду першої інстанції: Давченко Т.М.

час та місце постановлення ухвали: 20.10.2021 р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроРось”, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область: Щедріна О.М.

від Приватного підприємства “Курган - Агро”, м. Миколаїв: Макаренко С.В.

від ОСОБА_1 : Кривоносова І.Є.

від Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ: Пучкова Л.А.

від Товариства з обмеженою відповідальністю “Адама Україна”, м. Київ: Козачок І.П.

          Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2021 р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТЕЛИТ” м. Миколаїв відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Приватного підприємства “Курган - Агро”, м. Миколаїв, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шульгу Д.Л.

           01.07.2021 р. на сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення № 66751 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Приватного підприємства “Курган - Агро”, м. Миколаїв.

          Протягом строку, визначеного ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до Господарського суду Миколаївської області  надійшли заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, а саме:

           1) Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроРось”, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область в сумі 2   993 380,62 грн.;

           2) Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТЕЛИТ” м. Миколаїв в сумі 3   155 401,42 грн.

           3) Товариства з обмеженою відповідальністю “Кортева Агрісаєнс Україна”, м. Київ в сумі 1   468 397,64 грн.;

           4) Товариства з обмеженою відповідальністю “Адама Україна”, м. Київ в сумі 5   359 815,50 грн.;

           5) ОСОБА_1 , м. Миколаїв в сумі 13   004 540 грн.;

           6) Акціонерного товариства “ПроКредит Банк”, м. Київ в сумі 6   634 047,31 грн.

          Наведені заяви кредиторів розглянуті Господарським судом Миколаївської області у попередньому судовому засіданні та за результатами їх розгляду постановлені відповідні ухвали від 20.10.2021 р. про визнання кредиторських вимог кожного у поновному обсязі.

          В той же день, місцевим господарським судом постановлено ухвалу попереднього засідання, якою визнано вимоги всіх кредиторів та черговість їх задоволення.

          Не погодившись з ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2021 р. про визнання кредиторських вимог Патроніки Олексія Леонтійовича, м. Миколаїв, Товариство з обмеженою відповідальністю “АгроРось”, Черкаська область оскаржило її до Південно – західного апеляційного господарського суду.

          В апеляційні скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “АгроРось”, Черкаська область посилається на те, що судом першої інстанції грошові вимоги ОСОБА_1 , м. Миколаїв визнано без належної перевірки обґрунтованості цих вимог, оскільки ці вимоги містять ознаки фіктивності, на що місцевий господарський суд не звернув уваги.

       Так, грошові вимоги ОСОБА_1 , м. Миколаїв обґрунтовані посиланням на договір позики від 01.06.2018 р. № 01/06/2018, укладений між ним та ОСОБА_2 , та договір поруки від 01.06.2018 р., укладений між   ОСОБА_1 , м. Миколаїв та Приватним підприємством “Курган - Агро”, м. Миколаїв.

          За умовами договору позики ОСОБА_1 , м. Миколаїв надав ОСОБА_2 позику в сумі 13 000 000 грн. строком до 01.06.2021 р.

          Згідно договору поруки, поручитель - Приватне підприємство “Курган - Агро”, м. Миколаїв, в особі директора ОСОБА_2 зобов`язався перед ОСОБА_1 , м. Миколаїв у повному обсязі солідарно відповідати за виконання фізичною особою ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики № 01/06/2018.

          Поряд з цим, судом першої інстанції під час розгляду вимог ОСОБА_1 , м. Миколаїв не звернуто уваги на факт виконання договору позики, а саме не досліджено обставин фактичної передачі цих коштів ОСОБА_2 .

          Як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю “АгроРось”, Черкаська область, ОСОБА_2 , як особа, уповноважена на виконання функцій місцевого самоврядування, здійснював декларування своїх доходів і майна відповідно до розділу VII Закону України «Про запобігання корупції» під час обрання депутатом Білгород-Дністровської районної ради на чергових місцевих виборах.

          При цьому, декларація ОСОБА_2 за період з 01.01.2018 р. по 28.12.2018 р. не містить інформації про одержання будь - якої позики від громадянина ОСОБА_1 .

          Також, кредитор в апеляційній скарзі зазначає, що 15.04.2021 р. відбулась держана реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Прибуток Агро», керівником і власником якого є   - ОСОБА_1 , м. Миколаїв.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “АгроРось”, Черкаська область звертає увагу на той факт, що у період з 20.04.2021 р. по 21.04.2021 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Прибуток Агро» об`єкти нерухомості та земельні ділянки, власником яких раніше було Приватне підприємство “Курган - Агро”, м. Миколаїв та ОСОБА_2 .

          Тобто, наведені дії ОСОБА_1 , м. Миколаїв та ОСОБА_2 свідчать про пов`язаність цих осіб, з метою приховування майна банкрута, на яке в подальшому може бути звернуто стягнення в межах справи про банкрутство.

          З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю “АгроРось”, Черкаська область посилається на наявність великих сумнівів щодо обґрунтованості грошових вимог ОСОБА_1 , м. Миколаїв.

          Ще одним доводом апеляційної скарги є те, у звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства “Курган - Агро”, м. Миколаїв розпорядником майна зазначено інформацію про наявність кредиторської заборгованості, з урахуванням штрафних санкцій станом на 30.06.2021 р. у сумі 13   458   000 грн., при цьому перелік боргів підприємства не містить інформації про заборгованість перед ОСОБА_1 в сумі 13 000 000 грн.

          Наведені вище обставини, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроРось”, Черкаська область, свідчать про безпідставність кредиторських вимог ОСОБА_1 , м. Миколаїв в сумі 13 000 000 грн., які не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому ухвала суду про їх визнання підлягає скасуванню.

           ОСОБА_1 , м. Миколаїв та арбітражний керуючий Шульга Д. Л. в поданих відзивах проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечують та просять суд апеляційної інстанції оскаржувану ухвалу залишити без змін.

          Ухвалою Південно – західного апеляційного господарського суду від 03.12.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроРось”, Черкаська область на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2021 р. у справі № 915/744/21.

          Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

          Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

          Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

          Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

          У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

          Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроРось”, Черкаська область враховуючи наступне.

Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Тобто, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів, а тому визначення підстав виникнення (природи, характеру) пред`явлених особою вимог до боржника є важливим елементом реалізації наведеної мети, оскільки від цього залежить набуття особою статусу кредитора у справі про банкрутство, який може бути отриманий лише за умови пред`явлення вимог до боржника, які ґрунтуються на визначених законом вимогах та підставах.

За приписами ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитором є  юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено порядок виявлення кредиторів.

Відповідно до ч. 1 цієї норми конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

          Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на  усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, відповідно до яких:

          - заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі № 908/710/18, 25.06.2019 р. у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 р. у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 р. у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 р. у справі № 904/9024/16);          

          - обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 р. у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 р. у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 р. у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 р. у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 р. у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 р. у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 р. у справі № 904/9024/16);

          - під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 р.  у справі №908/710/18, 25.06.2019 р. у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 р. у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 р. у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 р. у справі № 904/9024/16);

          - у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 р. у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 р. у справі № 910/10542/18);

          - завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 р. у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 р. у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019  р. у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 р. у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 р. у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 р. у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 р. у справі № 904/9024/16);

          - у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019  р. у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 р. у справі № 908/2189/17).

       Як вбачається з матеріалів справи, грошові вимоги ОСОБА_1 , м. Миколаїв обґрунтовані посиланням на договір позики від 01.06.2018 р. № 01/06/2018, укладений між ним та ОСОБА_2 , та договір поруки від 01.06.2018 р., укладений між   ОСОБА_1 , м. Миколаїв та Приватним підприємством “Курган - Агро”, м. Миколаїв.

          За умовами договору позики ОСОБА_1 , м. Миколаїв надав ОСОБА_2 позику в сумі 13 000 000 грн. строком до 01.06.2021 р.

          На підтвердження виконання договору позики ОСОБА_1 , м. Миколаїв до матеріалів справи надав розписку від 01.06.2018 р.

          Згідно договору поруки, поручитель - Приватне підприємство “Курган - Агро”, м. Миколаїв, в особі директора Волонтера О.П. зобов`язався перед ОСОБА_1 , м. Миколаїв у повному обсязі солідарно відповідати за виконання фізичною особою ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики № 01/06/2018.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.09.2021 по справі № 914/1194/16,  завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

          Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних та технічних можливостей для здійснення відповідних операцій.

          Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

          Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

          Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

          Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

          Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

          Суд апеляційної інстанції, виходячи з наведених норм Кодексу України з процедур банкрутства у сукупності з положеннями процесуального законодавства щодо диспозитивності у господарському процесі, прав та обов`язків сторін у справі про банкрутство, доведення стороною відомостей, вказаних в обґрунтування своїх вимог, порядку надання доказів, зазначає про відсутність правових підстав для визнання грошових вимог ОСОБА_1 , м. Миколаїв враховуючи наступне.

          По – перше, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 , м. Миколаїв на час укладення договору позики дійсно мав у своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 13   000   000 грн., оскільки до матеріалів справи не додано жодного доказу, який би підтверджував реальність існування цих коштів та джерела їх походження (декларація про доходи, свідоцтво про спадщину, тощо).

          В свою чергу, ОСОБА_2 на час укладення договору позики від 01.06.2018 р. № 01/06/2018 виконував функції депутата Білгород – Дністровської районної ради.

          З метою встановлення факту дійсності отримання ОСОБА_2 позики в сумі 13   000   000 грн. судом апеляційної інстанції було досліджено декларацію про майновий стан за період з 01.01.2018 р. по 28.12.2018 р., розміщену на веб – сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за посиланням (https://public.nazk.gov.ua/documents/6aefaf20-d835-4d9c-a41e-0e09a3140f69).

          При цьому, судом було встановлено, що такі розділи цієї декларації, як:

          - 11 «Доходи, у тому числі подарунки»;

          - 12 «Грошові активи»;

          - 13  «Фінансові зобов`язання» не містять інформації про отримання ОСОБА_2 позики в сумі 13 000 000 грн.

          Отже, мета укладання договору позики від 01.06.2018 р. № 01/06/2018 та реальність існування та передачі грошових коштів, обумовлених цим договором, викликають у суду обґрунтовані сумніви.

          З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань ОСОБА_1 , м. Миколаїв на наявну в матеріалах справи розписку від 01.06.2018 р., на підтвердження факту передачі грошових коштів ОСОБА_2 .

          По – друге, у звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства “Курган - Агро”, м. Миколаїв розпорядником майна зазначено інформацію про наявність кредиторської заборгованості з урахуванням штрафних санкцій станом на 30.06.2021 р. у сумі 13 458 000 грн., при цьому перелік боргів підприємства не містить інформації про наявність у підприємства зобов`язань перед ОСОБА_1 в сумі 13 000 000 грн.          

          Отже, за результатами аналізу грошових вимог ОСОБА_1 , м. Миколаїв, підстав їх виникнення та характеру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони не підтверджені  належними, допустимими та достовірними доказами.

          Відповідно до п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема:

          - сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;

          - подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

          Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

          Відтак, на час звернення до місцевого господарського суду з кредиторськими вимогами до боржника, ОСОБА_1 мав надати всі наявні у нього докази на підтвердження факту реального виконання договору позики від 01.06.2018 р. №01/06/2018, які виключали б будь – які сумніви щодо наявності у нього фінансової або майнової можливості бути стороною такого правочину.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що грошові вимоги ОСОБА_1 , м. Миколаїв в сумі 13 000 000 грн. є недоведеними, а тому не можуть бути визнані судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом не надано належної уваги наявним в матеріалах справи доказам та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, тому ухвала Господарського суду Миколаївської області  про визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 , м. Миколаїв в сумі 13   004   540 грн. підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , м. Миколаїв.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                  ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроРось”, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область задовольнити.

          Скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2021 р. у справі № 915/744/21 про визнання грошових вимог ОСОБА_1 , м. Миколаїв до Приватного підприємства “Курган - Агро”, м. Миколаїв у загальному розмірі  13   004   540 грн., з яких:

          - 13   000   000 грн. – основний борг;

          - 4 4540 грн. – судові витрати.

          Відмовити ОСОБА_1 , м. Миколаїв у задоволенні заяви з грошовими вимогами до Приватного підприємства “Курган - Агро”, м. Миколаїв у загальному розмірі  13 004 540 грн., з яких:

          - 13 000 000 грн. – основний борг;

          - 4 4540 грн. – судові витрати.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та випадках, передбачених ГПК України.

 Повний текст постанови складено та підписано 16.02.2022 р.

          Головуючий суддя:                                                            Л. В. Лавриненко

          Судді:                                                                           О.Ю. Аленін    

                                                                                          М.А. Мишкіна