Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2011 року справа №2а/0570/825/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.
при секретарі: Барбаш Л.О.,
за участю: представника відповідача – Пишневської Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» (надалі – ДП «ДВЕК») звернулось до суду першої інстанції із позовом до Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області (далі – ДПІ у Першотравневому районі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010 року № 0003491800/0 на суму 3439,38 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що податковим органом самостійно змінено призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року позовні вимоги було задоволено та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області від 06.12.2010 року № 0003491800/0 про застосування до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» штрафних санкцій у розмірі 3439,38 грн.
Суд першої інстанції дійшов до висновку щодо відсутності у податкового органу повноважень змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.
Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій він просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що згідно карток особового рахунку підприємства зі сплати земельного податку, ДП «ДВЕК» станом на 01.01.2009 року мало податковий борг – 9359, 39 грн. Протягом 2009 року щомісячні поточні нарахування по земельному податку, самостійно визначені платником у податковому розрахунку від 02.02.2009 року в сумі 6878, 75 грн. сплачувались не регулярно. Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 – ІІІ від 21.12.2000 року (далі – Закон № 2181) зазначається, що цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування. Отже, відповідач зазначає, що п. 7.7 ст. 7 даного Закону чітко визначено, що податковий борг погашається у порядку календарної черговості його виникнення. За вимогами пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає більш 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу, тому ДПІ у Першотравневому районі Донецької області застосована штрафна санкція у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу з земельного податку.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача в судове засідання за викликом не з’явився, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 6 грудня 2010 року ДПІ у Першотравневому районі проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати земельного податку за вересень 2009 року, про що складений Акт від 06.12.2010 року № 1241/18.
За результатами цієї перевірки ДПІ у Першотравневому районі встановлено, що ДП «ДВЕК» порушено граничні строки сплати земельного податку згідно розрахунку від 02.02.2009 року № 1361 за податковим зобов’язанням, який самостійно нарахований ДП «ДВЕК», а саме: сума боргу в розмірі 431,70 грн. сплачена із затримкою 396 днів – 30.11.2010 року; сума боргу в розмірі 4282,26 грн. сплачена із затримкою 364 дня – 29.10.2010 року; сума боргу в розмірі 2164,79 грн. сплачена із затримкою 335 днів – 30.09.2010 року. З огляду на зазначене, приймаючи до уваги факт не сплати самостійно визначеної суми земельного податку, чим, на думку відповідача, порушено ст.17 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю», пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181.
Отже, на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 за несвоєчасну сплачену суму земельного податку, а саме: за затримку на 396 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 6878,75 грн. ДПІ у Першотравневому районі застосовано до ДП «ДВЕК» штрафну санкцію в розмірі 50 відсотків – 3 439,38 грн. (6878,75 грн. х 50 % = 3 439,38 грн.), про що винесене податкове повідомлення-рішення від 06.12.2010 року № 0003491800/0.
Судом першої інстанції зазначено, що Акт від 06.12.2010 року № 1241/18 на адресу позивача не направлявся, що не спростовується матеріалами справи та доводами відповідача в апеляційній скарзі, тому колегія суддів вважає даний факт встановленим.
Отже, порядок обчислення і сплати земельного податку, визначення суб'єктів плати за землю врегульовано спеціальним законом, яким є Закон України «Про плату за землю».
Відповідно до преамбули Закону України «Про плату за землю» він визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Статтею 14 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем перераховано грошові кошти за земельний податок у відповідності до наступних платіжних доручень:
- № 1792 від 28.10.2009 року на суму 6878,75 грн.,
- № 3654 від 30.09.2010 року на суму 4584,64 грн.,
- № 4725 від 29.10.2010 року на суму 4584,64 грн.,
- № 6406 від 30.11.2010 року на суму 4584,64 грн.
В кожному з них в графі «призначення платежу» позивачем зазначено податок на землю та вказано за який період цей податок сплачується.
Однак, відповідач спрямував кошти в погашення попередньо виниклих сум податкового боргу, змінивши тим самим цільове призначення платежів.
Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Згідно із ч. 5 ст. 139 ГК України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.
Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до п. 17.1 зазначеного Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.
Отже, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
На підставі вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку, що якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.
Із платіжних доручень позивача вбачається, що у реквізиті «Призначення платежу» ним вказано перерахування поточних податкових зобов'язань з податку на землю.
Тобто, позивач скористувався своїм правом щодо розпорядження своїми коштами на свій розсуд.
Колегія суддів зазначає, що застосування податковим органом норми п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є обмеженням права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обов’язковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.
На підстав вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.
Повний текст ухвали виготовлено 12 квітня 2011 року.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон