Справа  № 2-а-3919/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2011 р. Суддя Сніжнянського міського суду Донецької області   Корекян Н.Р., розглянувши у порядку скороченого провадження в місті Сніжне справу за  позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про  стягнення недоотриманої суми разової грошової допомоги за 2008-2010 роки, -                                                                          

                                                                                              ВСТАНОВИВ:

      1.03.2011року позивач   ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про стягнення недоотриманих сум разової грошової допомоги за 2008-2010 роки, мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником  війни, відповідно до ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”№ 3551-ХІІ має право щорічно до 05 травня  на отримання разової грошова допомога у розмірі 4 мінімальних пенсій за віком . Такі виплати відповідач здійснював не в повному обсязі, такі дії  вважає неправомірними, суму недоплати просить стягнути з відповідача.        

      Відповідач надав заперечення на позов, вимоги не визнав у повному обсязі, пояснив, що управління праці та соціального захисту населення виплачувало за рахунок коштів Державного бюджету України щорічну разову грошову допомогу в 2008-2010 рр. ОСОБА_1, як  учаснику  війни, у розмірах, встановлених Законами України “Про Державний бюджет”за 2008-2010 рр. та Постановою Кабінетом Міністрів України від 18.03.2009 року №211 “Про розміри разової грошової допомоги, яка сплачується в 2009р. згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту “та “Про жертви нациських переслідувань”.

       Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов   підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

       Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.

       Позивач  ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії  НОМЕР_1 є  учасником війни та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни –учасників війни .

      Відповідно до  ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії іх соціального захисту”№ 3551-ХІІ від 22.10.1993 р. встановлена учасникам війни  виплата щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком. Фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію Закону України №3551-ХІІ, здійснюється за рахунок коштів державного та міського бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 вказаного Закону відповідно до ст. 17-1 цього закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення. На відповідача покладений обов’язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених Законом “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

     Позивачу була здійснена виплата щорічної грошової допомоги, яка виплачується до 5 травня за  2008 рік-65грн.,за 2009рік-70грн. , у 2010році-120грн., що підтверджується  листом відповідача № 07-805 від  24.02.2011 р.

         Законами України “Про розміри разової грошової допомоги що виплачується в 2008,2009,2010році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту”та “Про жертви нацистських переслідувань”для ветеранам війни встановлені конкретні розміри щорічної грошової допомоги:за 2008 рік-65грн., за 2009р-70грн.,за 2010р.-120грн.

       Отже, виплати позивачеві здійснені у розмірі, встановленому Законами України  на відповідні роки.

     Тобто в даному випадку на період виникнення зазначених спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу,але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня  ветеранам війни-учасникам війни.

      Згідно  зі ст.75 Конституції України Верховна Рада України  є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція  України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією  України зазначив:”Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те що з прийняттям нового акта ,якщо інше  не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше”.

     За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду  України є обов’язковими до виконання на території  України.

    Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми , яка прийнята пізніше.

    Пунктом 1 рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, у тому числі положення статті 29 (щодо встановлення розміру одноразової грошової допомоги) та пункту 13 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п’ятої статей 12,13,14,15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

    Конституційний суд зазначив, що положеннями Закону України “Про державний бюджет України на 2007 р.” не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.)

      Дійсно, згідно п.п.б п.20  Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”передбачено, що  ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”викладений у такій редакції: “Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які  визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень встановлених законом про Державний бюджет України”.  

     Однак, Конституційний суд 22 травня 2008 року прийняв рішення, яким визнав такими, що не відповідають Конституції \є неконституційними положення п.20-22 розділу 11 “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”Закону “Про Державний бюджет України на 2008 рік”.

     Згідно ст.147 Конституції України конституційний Суд  України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

     Однак відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони , інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто рішення Конституційного Суду  України мають перспективну дію.

      Відповідач в 2008 році сплатив визначені діючим на час виплат законодавством суму щорічної разової допомоги до Дня Перемоги, доки Закон України  “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів”ще не були визнані неконституційними. Тобто, на час вчинення оскаржуваної дії (сплати певної суми в  2008 році) орган владних повноважень діяв в межах закону. Таким чином, відсутні правові підстави для  стягнення сум одноразової щорічної грошової допомоги позивачу як  учаснику війни до 5 травня за  2008 рік.   

 Законами України “Про державний бюджет України”за 2009-2010 рр. для учасників війни встановлені конкретні розміри щорічної грошової допомоги: за 2009р-70грн.,за 2010р.-120грн.

           Розглядаючи позовні вимоги про стягнення сум недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги позивачці як учаснику бойових дій до 5 травня за  2009-2010 роки суд виходить з наступного. Законами України "Про державний бюджет України на 2009 рік" та  "Про державний бюджет України на 2010 рік"  зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги не вносились. Тобто, на спірний період Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є діючим і слід керуватися тільки цим спеціальним законом, згідно з ч. 5 ст. 12 якого учасникам бойових дій виплачується щорічна одноразова допомога до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.     

      Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

      Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" сума прожиткового мінімуму на 2009 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 498 грн. з 01.01.2009 року.   

      Тому позивач повинен був отримати за 2009 рік одноразову допомогу до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі: 498 грн. х 3=1494 грн. Але, фактично він отримав  щорічну разову допомогу до 5 травня за 2009 рік в розмірі 70 грн. В зв*язку з цим суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача щорічну разову допомогу до 5 травня за 2009 рік в розмірі  1494-70 = 1424 грн.   

      Статтею 52 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" з 01.04.2010 р. сума прожиткового мінімуму на 2010 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 706 грн.     

      Тому позивач повинен був отримати за 2010 рік одноразову допомогу до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі: 706 грн. х 3=2118  грн. Але, фактично він отримав  щорічну разову допомогу до 5 травня за 2010 рік в розмірі 120 грн. В зв*язку з цим суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача щорічну разову допомогу до 5 травня за 2010 рік в розмірі  2118-120 = 1998 грн.   

        Загальна сума одноразової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) за 2009 та 2010 роки складає  1424+ 1998 = 3422 грн.,дана сума підлягає стягненню.   

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення  своїх прав, свобод чи інтересів.Суд вважає що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа №07-495 від  4.02.2011року,тому звернувся своєчасно до суду.

         На підставі викладеного, керуючись ст.183-2 КАС України, суд-

                                                                                   ПОСТАНОВИВ :   

     Позовні вимоги   ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про  стягнення недоотриманої суми разової грошової допомоги за 2008-2010 роки  задовольнити частково.   

    Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради на користь  ОСОБА_1 3422 гривень недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику війни до 5 травня за  2009-2010 роки, в решті відмовити.  

     Постанова може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного  адміністративного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.   

Суддя           Н. Р. Корекян