КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-76/11                            Головуючий у 1-й інстанції:   Батрин О.В.  

Суддя-доповідач:  Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                          Собківа Я.М.

суддів:                                                                               Сорочка Є.О., Усенка В.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва та ОСОБА_2  на постанову Печерського  районного  суду міста Києва від 10 січня  2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про  зобов`язання вчинити певні дії, -         

                                                        В С Т А Н О В И Л А:

Законом України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 року № 2453-VI, який набрав чинності 30.07.2010 року, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до нової редакції, пунктом третім  частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених п. 2 частини першої ст. 183-2, за вимогою якого скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Тобто, законодавцем встановлено спеціальний порядок розгляду зазначеної категорії справ для адміністративних судів.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов’язання відповідача нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу за 2009-2010 роки як дитині війни згідно зі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Постановою Печерського  районного  суду міста Києва від 10 січня  2011року позов задоволено частково. Зобов’язано  відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 16.06.2010 року по 31.12.2010 року відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та здійснити відповідні виплати на користь позивача за вказаний період. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову.

        Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а постанову суду першої інстанції  слід залишити без змін, виходячи з наступного.

      Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищується у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

     Проте, позивачу вищезазначена допомога за 2010 р. не виплачувалась в належному розмірі, у зв’язку з чим позивач  звернувся до суду за захистом своїх прав.

     Апеляційна інстанція повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

     Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

     Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію. Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має правовий статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону він має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

       Визначаючись щодо позовних вимог за 2010 рік, колегія суддів зазначає наступне.

       Дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" жодним Законом не зупинялась, неконституційною не визнавалась, в зв’язку з чим дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищується у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

       Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

      Однак Кабінету Міністрів України не надано права встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру прожиткового мінімуму, виходячи з якого передбачена надбавка до пенсії дітям війни.    

      Враховуючи, що позов поданий з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, тому позовні вимоги за 2010 рік підлягають задоволенню з 16.06.2010 року по 31.12.2010 року.        

       Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема не визначення поняття "мінімальна пенсія за віком", не приймається колегією суддів, з огляду на наступне.

     Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

     У розумінні статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

       Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

       Таким чином, колегія суддів зазначає, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і встановлюється в законі про Державний бюджет на відповідний рік.            

      Доводи відповідача, що при застосуванні частини третьої статті 28 цього Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є помилковими, оскільки судова колегія вважає, що наявність такої норми не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які мають статус дитини війни, конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і встановлюється в законі про Державний бюджет на відповідний рік.

      Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

     Відповідно до частини десятої ст. 183-2, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови по даній категорії справ, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

        Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва та ОСОБА_2  –  залишити без задоволення.

        Постанову Печерського  районного  суду міста Києва від 10 січня  2011року – залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя:                     

Судді: