КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-16128/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: кармазін О.А.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
У Х В А Л А
Іменем України
"17" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Желтобрюх І.Л.,
суддів Шостака О.О., Мамчура Я.С.,
при секретарі Коробій І.М..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатон_Бізнесстар»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання незаконним дій, скасування рішень про невизнання звітності та зобов’язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Креатон_Бізнесстар»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва у якому просило визнати дії відповідача щодо неприйняття податкових декларацій з ПДВ за період квітень-серпень 2010 року незаконними, скасувати рішення відповідача про невизнання поданих податкових декларацій, зобов’язати відповідача прийняти податкові декларації.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 листопада 2010 року вказаний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, викладене у формі листа від 28.09.2010 року № 7187/10/28321, про невизнання як податкової звітності податкових декларацій товариства з обмеженою відповідальністю «Креатон-Бізнесстар» з податку на додану вартість за квітень 2010 року, за травень 2010 року, за червень 2010 року, за липень 2010 року, за серпень 2010 року. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 листопада 2010 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Креатон-Бізнесстар», зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 13.08.2007 року (свідоцтво про державну реєстрацію № 131636), присвоєно ідентифікаційний код 35332340. Підприємство зареєстроване за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 7 офіс 1, що підвтерджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 04.11.2010 року, адреса підприємства співпадає з адресою у свідоцтві про державну реєстрацію та довідці з органів статистики від 15.08.2007 року, а також довідкою про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП від 15.08.2007 р. № 30205/29-207, відповідно до якої позивач зареєстрований як платник податків в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Статус відомостей про юридичну особу – «підтверджено », стан юридичної особи «зареєстроване ».
Щодо подання позивачем податкової декларації з ПДВ за квітень –серпень 2010 року, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до п.п. 4.1.2. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.
Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію.
Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується .
Таким чином, подання вищенаведеної заяви є засвідченням факту неприйняття податкової декларації, в якій фіксується або певна посадова особа, яка відмовила у прийнятті декларації, та/або дата коли платнику відмовлено у прийнятті декларації.
У зв’язку з відмовою відповідача у прийнятті зазначеної декларації за квітень 2010р. позивач направив декларацію з ПДВ за квітень 2010р. поштою 21.05.2010 р. (п’ятниця).
Зазначена декларація направлена цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, на підтвердження чого надано також фіскальний чек від 21.05.2010 року. Відповідно до опису вкладення позивачем також була направлена відповідачу заява від 20.05.2010 року № 20/05/2010-1 про неприйняття звітності.
Декларацію з ПДВ за квітень позивач направив поштою після закінчення граничного строку її подання (21.05.2010 року замість 20.05.2010 р.), а тому, виходячи з положень п/п. 4.1.2., п/п. «а»п/п. 4.1.4., п/п. 4.1.7. Закону, декларація з ПДВ за квітень 2010 року не може вважатися поданою своєчасно. Датою її подання до податкового органу є дата фактичного надходження цієї декларації до податкового органу від органу поштового зв’язку.
Абзацем 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Відповідно до п. 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (із змінами), таке звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення.
Таким чином, чинними нормами встановлено вичерпний перелік підстав невизнання поданих документів як податкової декларації, а саме: відсутність обов'язкових реквізитів, непідписання звітності відповідними посадовими особами, відсутність відтиску печатки на звітності платника податків, які дають податковому органу право не визнати податкову декларацію, а також порядок інформування платника податків про прийняте податковим органом рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач до 28.09.2010 р. будь-яких рішень щодо невизнання декларації позивача з ПДВ за квітень 2010 року не приймав та не направляв.
Лише 28.09.2010 року, у відповідь на лист-скаргу позивача від 17.09.2010 року № 500 разом з направленням якого позивач продублював подачу декларацій з ПДВ за період квітень –липень 2010 року, відповідач ухвалив рішення у формі листа № 7187/10/28321 відповідно до якого податковим органом не визнано податковою звітністю податкові декларації позивача з ПДВ за період квітень –серпень 2010 року у зв’язку з тим, що, за висновком податкового органу, податкові декларації містять недостовірну інформацію про місцезнаходження позивача.
Що стосується спірних правовідносин щодо обставин подання позивачем податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року, колегія суддів відзначає наступне.
Позивач направив зазначену декларацію поштою 17.06.2010 р. цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Факт направлення цієї декларації підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком від 17.06.2010 р. Факт вручення 22.06.2010 р. даної декларації податковому органу підтверджується повідомленням про вручення, яке залучено до матеріалів справи. Однак, до вищенаведеної декларації позивач не надав заяви про відмову у прийнятті декларації, у зв’язку з чим вона, в силу положень п/п. 4.1.2., п/п. 4.1.7., п/п. «а»п/п. 4.1.4. Закону № 2181, не може вважатися поданою податковому органу в момент вручення поштового відправлення органу поштового зв’язку і підлягає врахуванню податковим органом за дати її фактичного надходження до податкового органу (22.06.2010 р.).
Що стосується подання позивачем податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року, колегією суддів встановлено, що зазначена декларація підписана/складена позивачем 19.07.2010 року.
Позивач направив зазначену декларацію поштою 20.07.2010 р. цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Факт направлення цієї декларації підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком від 20.07.2010 р. Однак, до вказаної декларації позивач не надав заяви про відмову у прийнятті декларації, у зв’язку з чим декларацію, в силу положень п/п. 4.1.2., п/п. 4.1.7., п/п. «а»п/п. 4.1.4. Закону № 2181, не може вважатися поданою в момент вручення поштового відправлення органу поштового зв’язку і підлягає врахуванню податковим органом за дати її фактичного надходження до податкового органу.
Щодо подання податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що зазначена декларація підписана/складена позивачем 19.08.2010 року.
У зв’язку з відмовою у прийнятті податкової декларації, позивач направив зазначену декларацію поштою 20.08.2010 р. цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Факт направлення цієї декларації підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком від 20.08.2010 р. Факт вручення 26.08.2010 року цієї декларації відповідачу підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. До декларації за липень 2010 року позивач також не надав заяви про відмову у прийнятті податкової декларації, у зв’язку з чим вона не може вважатися поданою в момент вручення поштового відправлення органу поштового зв’язку і підлягає врахуванню податковим органом за дати її фактичного надходження до податкового органу (26.08.2010 р.).
Що стосується подання позивачем податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року, то колегія суддів зазначає наступне.
Вказана декларація підписана/складена позивачем 17.09.2010 року. У зв’язку з її неприйняттям відповідачем, позивач направив зазначену декларацію поштою 17.09.2010 року з листом-скаргою № 500 (на підтвердження факту відмови у прийнятті декларації), направлення яких підтверджується описом вкладення до поштового відправлення, фіскальним чеком від 17.09.2010 року та повідомленням про вручення цього відправлення відповідачу 27.09.2010 року. На підтвердження факту неприйняття декларації позивачем була подана відповідна заява разом з декларацією, виходячи з положень п/п. «а» п/п. 4.1.4., 4.1.2. Закону № 2181, зазначена декларація вважається своєчасно поданою, а саме в момент її вручення пошті –17.09.2010 року.
Колегією суддів встановлено, що лише 28.09.2010 року відповідач ухвалив рішення у формі листа № 7187/10/28321 відповідно до якого податковим органом не визнано податковою звітністю податкові декларації позивача з ПДВ за період квітень–серпень 2010 року у зв’язку з тим, що, за висновком податкового органу, податкові декларації містять недостовірну інформацію про місцезнаходження позивача.
Таким чином, до декларацій з ПДВ за квітень - серпень 2010 року відповідач визначив однакові підстави неприйняття, а саме: - за висновком податкового органу, податкові декларації містять недостовірну інформацію про місцезнаходження позивача.
Однак, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком податкового органу у зв’язку з тим, що в надісланих деклараціях позивача зазначено місцезнаходження - м. Київ, вул. Володимирська, 7 офіс 1, що відповідає адресі позивача, визначеній у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 04.11.2010 року.
Окрім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що приймаючи рішення у формі листа від 28.09.2010р., відповідач порушив принцип прийняття рішення протягом розумного строку, що в даному випадку поширюється і на перевірку дій відповідача стосовно своєчасності повідомлення позивача про рішення про невизнання звітності. Даний критерій-принцип оцінювання дій/рішення відповідача передбачає, що прийняття рішення, вчинення дії своєчасно, тобто протягом розумного строку, означає не лише необхідність дотримання часових рамок, що визначені у нормативно-правових актах, а й ухвалення рішення або вчинення дії протягом розумного строку, без невиправданого для конкретної ситуації зволікання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач невиправдано затягував направлення позивачу рішення про невизнання його звітності з ПДВ за період квітень-серпень 2010р.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 листопада 2010 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх
Судді: О.О. Шостак
Я.С. Мамчур
Повний текст ухвали виготовлено 22.03.2011р.