1 із 5

Справа  № 2-А-633/11

Номер рядка статист. звіту 10.3.1

Код суду - 0707

  П О С Т А Н О В А

 ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

14 квітня 2011   року                                                                                                         м.Мукачево

          Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Маргитич О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Мукачево адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області про  визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

                                                        в с т а н о в и в :

          ОСОБА_1  звернувся до суду з адміністративним позовом до  Управління пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області про  визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

          Позов мотивує тим, що він, ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно ст. 6 вищевказаного закону з січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 ЗУ “Про загальнобов”язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 17 березня 2011 року відповідачем йому надано відповідь, що відповідно до постанови Кабінету міністрів України їй виплачується до пенсії надбавка в розмірі 49,80, з чим вона не згідна.  Тому, вважає, що Управління пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області неправомірно не виплачує позивачу   щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  Позивач, посилається на те,  що діями  Управління пенсійного фонду України в м.Мукачево порушено його конституційні права, так як  Конституції України  передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому, просить провести перерахунок та виплатити  йому щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни.

          Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з”явилась, але від неї надійшло клопотання, в якому просить розглянути справу без її участі в порядку письмового провадження.

          Представник відповідача в судове засідання,  не з”явився, але з Управління пенсійного фонду України в м.Мукачево надійшло заперечення на позовну заяву, в якому, також  просили відмовити в задоволенні позову та розглянути справу без участі представника відповідача в порядку письмового провадження за ст. 122 КАС України. В своїх запереченнях  Управління пенсійного фонду України в м.Мукачево посилається на те, що Одночасно, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій (за цим Законом) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України. Управління Пенсійного Фонду України в м.Мукачево здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України, бюджет Пенсійного Фонду України щорічно затверджується

2 із 5

Кабінетом Міністрів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно, дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому будь-які порушення з боку саме Пенсійного фонду (що здійснює керівництво солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування) відсутні. Статтею 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частина третя цієї ж статті передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті застосовується виключно для визначення розміру пенсії, призначених відповідно до цього закону. Оскільки, на підставі ст. 19 Конституції, посадові особи органів виконавчої влади повинні діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України, законодавством України визначено, що фінансування статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»проводиться з Державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду України, крім того, не визначений законом механізм розрахунку згаданої соціальної допомоги, передбаченої вищезгаданою статтею, а отже не має підстав для задоволення вимог позивача. Також просить суд врахувати положення ст. 99 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а також ст. 99 ч. 5 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб»єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюються місячний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів,  пропущення строку звернення до суду рахує підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. На підставі того, що позивачем пропущено строк для звернення до суду просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

          Відповідно до ч.4  ст. 122 КАС України особа,  яка  бере  участь  у  справі,  має  право заявити клопотання  про  розгляд  справи  за  її  відсутності.  Якщо  таке клопотання  заявили всі особи, які беруть участь у справі,   судовий     розгляд   справи  здійснюється  в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

          Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність    часткового задоволення  позову,  виходячи із наступних підстав.          

          Судом встановлено, що ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни.

          Відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”  розмір соціальної допомоги становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 ЗУ “Про загальнобов”язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність ОСОБА_1 отримував державну соціальну допомогу в розмірі 49 грн. 80 коп.

          Згідно  ст. 3  ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»державні   соціальні  гарантії  дітям війни  не можуть  бути обмежені  або скасовані  іншими   нормативно-правовими актами, в тому числі і  Законом  України «Про  державний бюджет України на   2008 рік».

          Рішенням   Конституційного Суду України  від 09   липня  2007 року  вказану  норму визнано такою, що не відповідає  Конституції  України. Пунктом 7 вищевказаного рішення

3 із 5

Конституційного суду встановлено, що назване рішення є обов»язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.

          Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами".  

          Суд вважає, що нарахування та виплати відповідачем позивачу у  2010 році  до моменту ухвалення судового рішення   пенсії основної та додаткової мають бути нараховані  та виплачені у розмірах передбачених Законом України Про загальнобов”язкове державне пенсійне страхування.

     Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.   

          Відповідно до статті 28 частини 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, статті 28 частиною 3 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.      Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії , суд вважає за можливе застосувати саме статті 28 частину 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, згідно ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, що в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбачено Законом України №2195-IV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».                         

          Доводи представника відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.  Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України»та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі Закарпатської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме управління Пенсійного фонду України  в м.Мукачево Закарпатської області є  належним відповідачем по даній справі.   

Із змісту адміністративного позову та заперечень представника відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.

4 із 5

Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік»дію ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист  дітей війни ” зупинено не було.  Щодо порядку виконання закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2010 році, то ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 18 листопада 2004 року залишається чинною в 2010 році. Враховуючи те, що Державним бюджетом на 2010 рік був змінений мінімальний розмір пенсії за віком суддя вважає необхідним зобов’язати відповідача провести підвищення позивачу пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням розміру мінімальної  пенсії за віком, встановленого Державним бюджетом  на 2010 рік починаючи з 01 січня 2010 року до   31 грудня 2010 року.                                                    Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм закону «Про соціальний захист дітей війни».   

          Щодо строків звернення до суду, передбачених ч. 1ст. 99  КАС України визначено      шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

          Як вбачається із матеріалів справи, позивач в 22 березні 2011 року позивач отримав відповідь управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області з  щодо проведення перерахунку щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії.

          Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 04 квітня 2011 року звернувся до суду з вимогами про зобов»язання управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії,  вважаю, що позивач у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України не скористався можливістю досудового порядку вирішення спору за вказаний період, підстав поновити позивачу пропущений строк у суду не має, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

          Таким чином, оскільки позивач посилається на неправомірність нарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, вважає що позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести відповідні виплати є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового  задоволення, а тому слід зобов»язати Пенсійний фонд України м.Мукачево Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 17 вересня 2010 року до дня набрання законної сили постановою суду.  

           Керуючись ст.ст. 11, 69–71, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 3, 6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”,  ЗУ “Про загальнобов”язкове державне пенсійне страхування”,  суд -

                                                           п о с т а н о в и в  :

          Позов  ОСОБА_1  задоволити частково.

          Визнати дії Управління пенсійного фонду України в м.Мукачево неправомірними щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Зобов”язати управління Пенсійного Фонду  України в м.Мукачево провести перерахунок та виплатити   ОСОБА_1 недоплачену   державну  соціальну допомогу  як дитині   війни  у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком з 17  вересня   2010 року до дня набрання законної сили постановою суду.  

5 із 5

          Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом десяти  днів  з  дня  її проголошення.  У разі застосування судом частини третьої статті  160  цього  Кодексу,  а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови.

          Головуюча:                                                                                              О.І. Маргитич