КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-9868/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
У Х В А Л А
Іменем України
"31" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Гончар Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санітарний щит України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санітарний щит України»до Головного державного санітарного лікаря залізничного транспорту України Макомела Романа Миколайовича, третя особа –Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»про скасування рішення та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2009 року позивач –Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санітарний щит України»звернувся до Головного державного санітарного лікаря залізничного транспорту України Макомела Романа Миколайовича, третя особа –Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»про скасування рішення та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій, в якому просив скасувати Постанову № 139-ЦСАН від 02.04.2009 року «Про критерії вибору дезинфікаційних засобів, що призначені для профілактичної дезинфекції об’єктів залізничного транспорту та метрополітенів та зобов’язати відповідача утриматися від вчинення певних дій щодо прийняття будь-яких рішень, які прямо чи побічно створять умови щодо не допуску до участі у тендері або іншим чином обмежать можливості дистриб’юторів (постачальників) дезінфекційних засобів щодо перемоги у тендері на закупівлю Укрзалізницею дезинфекційних засобів для профілактичної дезінфекції об’єктів залізничного транспорту.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 червня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, до того ж висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року –без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, ТОВ «ТД «Санітарний щит України»є ексклюзивним дистриб’ютором в Україні дезінфекційного засобу «Жавель-Клейд»на основі активного хлору, про що свідчать фотокопії відповідних реєстраційних документів, а саме: свідоцтва про державну реєстрацію дезінфекційного засобу «Жавель-Клейд»№000011 від 22 січня 2007 року, дозволу на застосування вказаного засобу для профілактичної дезінфекції вагонів пасажирських поїздів у пунктах формування та обороту при підготовці їх до рейсу та на шляху прямування, виданий 12 листопада 2007 року Центральною санітарно-епідеміологічною службою на залізничному транспорті України за №1032-08/01, Інструкції із застосування дезінфекційного засобу «Жавель-Клейд»для профілактичної дезінфекції приміщень та окремих об’єктів залізничних вокзалів (станцій), погодженої 12 листопада 2007 року Головним державним санітарним лікарем Парамоновим З.М., інші відповідні інструкції на застосування засобу, дозволи тощо.
16 лютого 2009 року Головним державним санітарним лікарем прийнято Постанову №138-ЦСАН «Про впорядкування вимог до дезінфекційних засобів». Вказану постанову визнано такою, що втратила чинність, відповідно до пункту четвертого Постанови від 02 квітня 2009 року №139-ЦСАН.
Крім того, вказаною постановою затверджено Рекомендації щодо вибору дезінфекційних засобів, призначених для профілактичної дезінфекції об’єктів залізничного транспорту та метрополітенів, зокрема, відповідно до оскаржуваного пункту 2.11 Додатку №1 до Постанови від 02 квітня 2009 року №139-ЦСАН дезінфекційний засіб, призначений для профілактичної дезінфекції пасажирського рухомого складу не повинен містити (або утворювати в робочому розчині) у якості дезінфікуючого агенту легкі та агресивні хімічні сполуки, зокрема активний хлор, альдегіди та феноли.
Постановляючи спірне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані абзац другий Постанови від 02 квітня 2009 року №139-ЦСАН та Додаток №1 мають лише інформаційний та рекомендаційний характер і не встановлюють певних обов’язків щодо проведення тендерів. Тендерний комітет ДП «Укрзалізничпостач»на власний розсуд визначає вимоги щодо предмету закупівлі та здійснює тендерну процедуру відповідно до вимог чинного законодавства України, і будь-який учасник може оскаржити його рішення, дії чи бездіяльність у відповідному процесуальному порядку. До того ж, Головний державний санітарний лікар діяв в межах визначених законодавством повноважень, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови не має.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Правовий статус Головного державного лікаря на залізничному транспорті України та обсяг його повноважень регламентуються Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»від 24 лютого 1994 року №4004-ХІІ (далі –Закон України №4004-ХІІ), Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні»від 22 червня 1999 року №1109 (далі –Постанова №1109), Постановою Кабінету Міністрів України «Про застосування сучасних дезінфекційних та миючих засобів на об’єктах підвищеного епідемічного ризику»від 19 серпня 2002 року №33 тощо.
Відповідно до ст. 41 Закону України №4004-ХІІ Головним державним санітарним лікарям Республіки Крим, областей, міст, районів та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям на транспорті та їх заступникам, а також головним державним санітарним лікарям об'єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних територій (об'єктів) надаються повноваження: державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства; визначення факторів, що можуть шкідливо впливати на здоров'я населення, ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення регіону, території, об'єкта, окремих професійних груп тощо та інші.
В п. 10 Положення про санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні зазначено, що головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів та їх заступники, головні державні санітарні лікарі на водному, залізничному, повітряному транспорті та їх заступники, а також головні державні санітарні лікарі об'єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних адміністративних територій (об'єктів) мають право: здійснювати нагляд за дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарного законодавства, а також - контроль за проведенням санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, виконанням програм охорони здоров'я населення; видавати приписи, постанови; вносити пропозиції власникам підприємств, установ і організацій або уповноваженим ними особам: про приведення нормативно-технічних, розпорядчих та інших документів у відповідність з вимогами санітарного законодавства; вносити пропозиції органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування про запровадження на відповідних територіях чи об'єктах особливих умов та режиму праці, навчання, пересування і перевезення, спрямованих на запобігання виникненню та ліквідацію захворювань.
Тобто, прийняття Головним державним санітарним лікарем спірної постанови і викладення в ній відповідної інформації вчинено в межах компетенції останнього.
До того ж, з правового аналізу оскаржуваної Постанови «Про критерії вибору дезінфікаційних засобів, що призначені для профілактичної дезинфекції об’єктів залізничного транспорту та метрополітенів»вбачається, що остання не є обов’язковим приписом, а носить рекомендаційних характер.
Посилання відповідача на те, що оскаржувана постанова була сприйнята Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»як документ, вимог якого слід дотримуватися, не може братися судом до уваги, оскільки, відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а позивачем у справі дане твердження нічим не обґрунтоване, третьою особою по справі дане твердження також не підтримано.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст.99 КАС України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, ст. 43 Закону 4004-ХІІ встановлено, що постанови, розпорядження, приписи, висновки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби можуть бути оскаржені до суду у місячний термін.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про існування оскаржуваної постанови 03 квітня 2009 року, тобто в момент отримання листа відповідача від 02 квітня 2009 року за №340-08/04. Разом з тим, адміністративний позов до суду ТОВ «ТД «Санітарний щит України»подано лише 13 серпня 2009 року, тобто поза межами строку, визначеному Законом №4004-ХІІ та Кодексом адміністративного судочинства України.
Посилання позивача на те, що про порушення його прав останньому стало відомо лише наприкінці липня 2009 року після отримання тендерної документації (в якій ним було виявлено, що «12.Деззасіб, призначений для дезинфекції пасажирського рухомого складу, не повинен містити (або утворювати в робочому розчині) у якості дезинфікуючого агенту леткі та агресивні хімічні сполуки, зокрема активний хлор, альдегіди та феноли») не може братися судом апеляційної інстанції до уваги зважаючи на наступне.
У статті 99 КАС України чітко передбачено строк для оскарження рішення розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав і свобод чи інтересів.
Так, як зазначається самим апелянтом в апеляційній скарзі, 03.04.2009 року ним було отримано лист від 02.04.2009 року № 340-08/04, яким апелянта повідомлялось про те, що 02.04.2009 року Головним державним санітарним лікарем залізничного транспорту було прийнято Постанову № 139-ЦСАН «Про критерії вибору дезінфекційних засобів, що призначені для профілактичної дезінфекції об’єктів залізничного транспорту та метрополітенів»(оскаржувана постанова). Саме в даний момент позивач повинен був дізнатися про порушення його прав, адже чинні норми законодавства не містять вимог щодо обов’язкового надання відповідачем самого тексту свого рішення; до того ж після того, як позивач дізнався про сам факт існування постанови, йому нічого не заважало ознайомитися з її повним текстом.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санітарний щит України»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 червня 2010 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санітарний щит України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2010 року –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест