КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-883/10                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Козак В.І.

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2011 р.                                                                                                                   м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області про визнання дій відповідача щодо нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги з 01 січня 2006 року по день розгляду справи у суді,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області  щодо нарахування і виплати позивачці державної 30% соціальної допомоги як дитині війни з 01.01-2006-2010 роки та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу 30% щомісячної соціальної надбавки до пенсії за віком з 01/01-2006 року по день розгляду справи в суді.

Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2010 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області  щодо відмови перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 30 грудня 2010 року, та зобов’язано відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 30 грудня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених коштів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено неповне з’ясування норм матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної оцінки  письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка має статус дитини війни, що підтверджується Тимчасовою довідкою від 13.03.2006 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. № 2195 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010 році встановлювались ст.. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»з 1 січня –695 гривень, з 1 квітня –706 гривень, з 1 липня –709 гривень, з 1 жовтня –723 гривень, з 1 грудня –734 гривень.

Всупереч ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до п. 8 постанови КМ України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня –48,1 гривні, З 1 липня –48,2 та з 1 жовтня –49,8 гривні.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530.

Отже, відповідач неправомірно виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст.6 зазначеного Закону.

Так відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що про порушення свого права позивач дізнався в момент отримання щомісячної соціальної допомоги, тобто з 2006 року щомісячно, та з врахуванням того, що ОСОБА_2 звернулась в суд 14 грудня 2010 року, позовні вимоги за період з 01.01.2006 р. по 14.06.2010 р., слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ст. 99 та ст. 100 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової, якою позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в період з 14.06.2010 року по 14.12.2010 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205 та 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі м. Києва на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2010 року –задовольнити частково.

Постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2010 року –скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в період з 14.06.2010 року по 14.12.2010 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                                Я.Б.Глущенко

                                                                                                         С.Б. Шелест