Головуючий у 1 інстанції - Олещенко Л.Б.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2011 року справа № 2а-4979/10/0532
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.
при секретарі судового засідання Солодько О.І.
За участю представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Донецьку від 29 грудня 2010 року у справі № 2а-4979/10/0532 за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Ленінського районного суду м. Донецьку від 29 грудня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату разової грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2010 року, відмовлено.
Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, він віднесений до ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, та має всі права на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно ст. 48 вказаного Закону йому передбачено щорічну компенсацію на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. На протязі 2007-2010 років відповідач зазначену допомогу йому не сплачував. Він звертався до УПСЗН з заявою про виплату щорічної компенсації за вказані роки, але йому було відмовлено. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням, знаходиться на обліку відповідача та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
11.11.2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення йому перерахунку допомоги на оздоровлення, як інваліду 3 групи, в розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2007-2010 роки.
З листа відповідача від 19.11.2010 року вбачається, що позивачу біло відмовлено у виплаті допомоги на оздоровлення, у зв’язку з тим, що позивач не є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розумінні ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог погодився з позицією відповідача.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення мають учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.1992 № 674 визначено Порядок віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до якого, в залежності від характеру радіаційного опромінення та обставин, особи відносяться або до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або до потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи те, що позивачем не надано доказів відносно того, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, то положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо вставлення права на отримання допомоги на оздоровлення на позивача не розповсюджуються.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, помилково визначив період, який не підлягає задоволенню, а саме стягнення допомоги на оздоровлення за 2002-2005 роки та за 2007-2009 роки.
З матеріалів справи вбачається, що позивач поросив задовольнити його позовні вимоги за 2007-2010 роки, а тому, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно вирішена справа по суті, однак з помилковим застосуванням норм процесуального права, що в свою чергу є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Донецьку від 29 грудня 2010 року у справі № 2а-4979/10/0532 за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – змінити.
В абзаці першому резолютивної частини постанови Ленінського районного суду м. Донецьку від 29 грудня 2010 року у справі № 2а-4979/10/0532 визначення періоду позовних вимог «за 2002-2005, 2007-2009 роки» змінити на «за 2007-2010 роки».
В іншій частині Постанову Ленінського районного суду м. Донецьку від 29 грудня 2010 року у справі № 2а-4979/10/0532 – залишити без мін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
У повному обсязі постанова виготовлена 11 квітня 2011 року.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
О.В. Карпушова