Справа № 2-47/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

28 лютого 2011 року Покровський районний суд Дніпропетровської області  в складі:

головуючого Лукінова К.  С

при секретарі Приходько  Н.  В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

          16.12.2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що 06.10.1995 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 За період шлюбу за рахунок їх спільних коштів було придбане спірне майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який перейшов до відповідача у спадок від його рідної бабці. За час спільного проживання вартість будинку істотно збільшилась внаслідок її та відповідача спільних трудових та грошових затрат, в зв’язку з чим вважає його об’єктом права спільної сумісної власності. Крім того, за час спільного проживання з відповідачем ними було придбано: телевізор SAMSUNG –вартістю 1000 грн.; шафу –вартістю 1000 грн.; ДВД-програвач –вартістю 200 грн.; морозильну камеру NORD –вартістю 1000 грн.; морозильну камеру для морозива –вартістю 1000 грн.; холодильник АТЛАНТ –вартістю 800 грн.; мікрохвильову піч SAMSUNG –вартістю 300 грн.; електродуховку –вартістю 150 грн.; кухонний гарнітур –вартістю 700 грн.; кухонний м’який куток –вартістю 400 грн.; дитячі меблі (письмовий стіл, шафа, полиця) –вартістю 1200 грн.; меблеву стінку –вартістю 1000 грн.; м’який куток –вартістю 1500 грн.; шафу –вартістю 1000 грн.; дошку для прасування –вартістю 50 грн.; журнальний стіл –вартістю 100 грн.; кровать –вартістю 600 грн.; кондиціонер SAMSUNG –вартістю 800 грн.; телевізор LG –вартістю 400 грн.; супутникову антену – вартістю 800 грн.; морозильну камеру для морозива –вартістю 1000 грн.; холодильник МІНСК –вартістю 800 грн.;           мікрохвильову піч –вартістю 200 грн.; музичний центр – вартістю 500 грн.; кухонний стіл –вартістю 200 грн.; м’які стільці (3 шт.) –вартістю 150 грн.;           диван кухонний –вартістю 300 грн.; кухонна витяжка –вартістю 350 грн.; пральна машина автомат VIRPUL –вартістю 1000 грн., а також нежитлові будівлі магазинів за адресами: АДРЕСА_2, легковий автомобіль ВАЗ 2106, причеп легковий; велосипед «Україна».  Угоди про поділ спільного майна подружжя при розірванні шлюбу вони не досягли, правовстановлюючі документи на вказане майно знаходяться у відповідача. Також позивачка вказала на те, що від шлюбу вони з відповідачем мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом дитинства і потребує додаткових коштів на утримання. Наданий час позивачка проживає разом із сином окремо від свого чоловіка. Просила, посилаючись на ст.ст. 60,69,71 СК України відступити від принципу рівності часток подружжя при розподілі спірного мйна та розподілити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя.

          Не погодившись з даною позовною заявою відповідач ОСОБА_2 подав до суду 05.01.2010 року письмові заперечення проти позову, в яких просив в задоволенні позову в частині поділу житлового будинку в АДРЕСА_1 та нежитлових будівель магазинів за адресою: АДРЕСА_2 легкового автомобілю та причепу відмовити, а решту майна розподілити згідно запропонованого ним списку (додатку до заперечення), посилаючись на те, що вказане майно набуте ним на підставі ст. 57 СК України, а саме вважає, що є його особистою приватною власністю майно, набуте ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Таким чином житловий будинок АДРЕСА_1 є його особистою приватною власністю, оскільки позивачкою не доведено факту здійснення в ньому істотних поліпшень, а нежитлові будівлі магазинів використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності, а тому на його думку не підлягають розподілу. Просив також, при розподілі іншого дрібного майна врахувати той факт, що позивачка вивезла до себе посуд та постільну білизну, а також залишила собі металеві контейнери і скутер.

          12.03.2010 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив включити скутер та металеві контейнери  до складу спільно нажитого майна подружжя, та поділити це майно, виділивши йому металевий контейнер, розташований на Покровському продуктовому ринку вартістю 10000 грн. та стягнути на його користь з ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 4750,00 грн., посилаючись на те, що скутер було придбано ним з ОСОБА_1 за 6500 грн. та два металевих контейнери у борг за 23000 грн. Скутер було вивезено ОСОБА_1 відразу, а торгівельні місця під металевими контейнерами достроково переоформлено на іншу особу.

          Вказану позовну заяву об’єднано в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду від 09.04.2009 року.

          09.04.2010 року позивачка ОСОБА_1 доповнила свою позовну заяву, в якій просила визнати житловий будинок з господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на те, що за час її спільного проживання з відповідачем вартість цього будинку істотно збільшилась внаслідок її з відповідачем спільних трудових затрат.

          22.02.2011 року в судовому засіданні позивачка подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила поділити майно в наступному порядку:

          Визнати житловий будинок з господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 –спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

          Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в наступному порядку -

          Виділити та визнати за ОСОБА_1 право власності на:

          телевізор SAMSUNG –вартістю 1000 грн.;

          шафу –вартістю 1000 грн.;

          ДВД-програвач –вартістю 200 грн.;

          морозильну камеру NORD –вартістю 1000 грн.;

          морозильну камеру для морозива –вартістю 1000 грн.;

          холодильник АТЛАНТ – вартістю 800 грн.;

          мікрохвильову піч SAMSUNG –вартістю 300 грн.;

          електродуховку –вартістю 150 грн.;

          кухонний гарнітур –вартістю 700 грн.;

          кухонний м’який куток –вартістю 400 грн.;

          дитячі меблі (письмовий стіл, шафа, полиця) –вартістю 1200 грн.;

          нежитлову будівлю магазину, за адресою: АДРЕСА_2 –вартістю 36182,00 грн..

          житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_3 –вартістю 26173,00 грн..

          Виділити та визнати за ОСОБА_2 право власності на:

          житловий будинок з господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 –вартістю 238864 грн..

          меблеву стінку –вартістю 1000 грн.;

          м’який куток –вартістю 1500 грн.;

          шафу –вартістю 1000 грн.;

          дошку для прасування –вартістю 50 грн.;

          журнальний стіл –вартістю 100 грн.;

          кровать –вартістю 600 грн.;

          кондиціонер SAMSUNG –вартістю 800 грн.;

          телевізор LG –вартістю 400 грн.;

          супутникову антену – вартістю 800 грн.;

          морозильну камеру для морозива –вартістю 1000 грн.;

          холодильник МІНСК –вартістю 800 грн.;

          мікрохвильову піч –вартістю 200 грн.

          музичний центр –вартістю 500 грн.;

          кухонний стіл –вартістю 200 грн.;

          м’які стільці (3 шт.) –вартістю 150 грн.;

          диван кухонний –вартістю 300 грн.;

          кухонна витяжка –вартістю 350 грн.;

          пральна машина автомат VIRPUL –вартістю 1000 грн.;

          В судовому засіданні позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 позовні підтримала, посилаючись на доводи, викладені в поданому позові, при цьому зазначивши, що в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 за час спільного проживання з відповідачем за їх спільні кошти було здійснено капітальний ремонт будинку, здійснено добудови, замінено вікна на металопластикові, що значно збільшило вартість цього будинку, а тому його слід визнати спільною сумісною власністю подружжя та розподілити між подружжям. Нежитлова будівля магазину та житловий будинок АДРЕСА_3 будувались за спільні кошти, нею придбались для будівництва вказаних будівель будівельні матеріали. Вона весь час перебування у шлюбі  з відповідачем працювала, мала постійний прибуток, а відповідач навпаки в період придбання спірного майна не працював, прибутків не мав. Також ОСОБА_1 позов ОСОБА_2 не визнала в повному обсязі, посилаючись на те, що металеві контейнери були нею орендовані та не є її власністю.

Також позивачка вказала не те, що вказаний вище житловий будинок відповідач отримав у спадок від його рідної бабці згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 червня 2001 року. Будинок був споруджений в 1970 році, а тому потребував капітального ремонту та реконструкції. В період шлюбу за спільні з відповідачем кошти та за допомогою її батьків належний відповідачу будинок та господарчі будівлі були повністю реконструйовані. Крім того в будинку була повністю перероблена система опалення, газопостачання та водопостачання, дах всього будинку вцілому був перекритий. Вважає, що в період шлюбу за спільні кошти подружжя був значно поліпшений стан  будинку з господарчими будівлями, Також збільшилась і його вартість з 48050 грн. до 238864 грн. Просила її позовні вимоги задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

          Представник позивачки за первісним позовом ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в поданому позові та доповненнях до нього, зазначивши, що майно подружжя слід розподілити згідно норм СК України. Також представник ОСОБА_4 не погодився з твердженням ОСОБА_2 про те, що нежитлова будівля магазину та житлова будівля по вул. Падалки використовується ним для здійснення підприємницької діяльності, оскільки вказані будівлі зареєстровані за ним як за фізичною особою.

Також представник позивачки за первісним позовом ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, спираючись на норми ст.ст. 60, 61, 62, 68, 69, 70, 71СК України, при цьому зазначивши, що за час спільного проживання вартість будинку істотно збільшилась внаслідок позивачки з відповідачем спільних трудових та грошових затрат на 190814 грн.  За час спільного проживання позивачки з відповідачем на обєкті було проведено будівельні та інші роботи на суму 135080 грн., що становить 56,55 % від загальної вартості домоволодіння.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав щодо поділу нерухомого майна в повному обсязі, спираючись на доводи, викладені в запереченнях проти позову, та погодився з вартістю дрібного майна, однак запропонувавши свій варіант його розподілу. При цьому будь-яких доводів в  обґрунтування доцільності та необхідності запропонованого ним варіанту розподілу дрібного майна суду не навів. Просив в задоволенні позову щодо розподілу нерухомого майна відмовити, оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 в смт. Покровське був отриманий ним у спадок, а тому є його особистою приватною власністю, а нежитлова будівля магазину та житловий будинок АДРЕСА_3 ним використовуються для здійснення підприємницької діяльності, а тому за нормами СК України повинні бути присуджені йому особисто. На сплату грошових компенсацій не згоден. Просив в задоволенні первісного позову відмовити. Також ОСОБА_2 просив задовольнити поданий ним позов, оскільки за час шлюбу із ОСОБА_1 ними було також придбано скутер та два металеві контейнери, які є також спільною сумісною власністю подружжя та підлягають розподілу.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_5 подав до суду виступ в судових дебатах від 28.02.2011 року в якому первісний позов ОСОБА_1 не визнав, зустрічний позов ОСОБА_2 підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на Постанову Пленуму ВСУ за № 2 від 12.06.2009 року № 11 від 21.12.2007 року. Просив в задоволенні первісного позову в частині поділу житлового будинку АДРЕСА_1 відмовити, оскільки вказане майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2, так як отримано ним у спадок та з вказаного часу не зазнало будь-яких змін у своїй вартості, а також грошових затрат у нього сторонами зроблено не було. Щодо поділу нежитлової будівлі магазину та житлового будинку АДРЕСА_3 також просив відмовити, оскільки позивачкою не було надано належних доказів належності вказаного майна сторонам. Також просив відмовити в задоволенні позову щодо поділу меблів та електроприборів, оскільки у подружжя наявні були борги на суму 16725,11 грн., які ОСОБА_2 повинен був сплатити. Зустрічний позов ОСОБА_2 підтримав та просив його задовольнити з підстав, вказаних у поданому позові, а також викладених у виступі в судових дебатах.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлене наступне:

Як видно з копії довідки № 7734 від 04.12.2009 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 Покровського району Дніпропетровської області (том 1 а.с.8).

Як видно з копії свідоцтва про шлюб від 06.10.1995 року серії НОМЕР_1, між сторонами було укладено 06.10.1995 року шлюб (том 1 а.с. 11).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина –інваліда ОСОБА_3, що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08.04.1997 року та копією висновку № 117 від 18.09.2006 року (том 1 а.с. 9,10).

Як видно з копії технічного паспорту від 15.01.2001 року власником житлового будинку з господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (том 1 а.с. 50-52).

Як видно з копії технічного паспорту від 27.11.2000 року власником торгівельного павільйону –бару за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 (том 1 а.с. 62-65).

Як видно з копії технічного паспорту від 28.08.2010 року власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 (том 2 а.с. 24-29).

Відповідно до ч.1 ст. 62 Сімейного кодексу України   якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.2 ст. 62 Сімейного кодексу України,   якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч.І ст.70 СК України у рай поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 68 ч. 1 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісне власності на майно, набуте за час шлюбу.

Так, з зібраних доказів по справі та наданих сторонами пояснень, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювали ремонт та реконструкцію будівлі перебуваючи в шлюбі з метою використання її для сумісного проживання. Ці обставини сторони визнали і не оспорювали їх. При цьому встановлено також, і що сторони також визнали в судовому засіданні, що здійснюючи реконструкцію будинку вони не мали ніяких планів розлучатися , проживати окремо один від одного, між ними не було ніякого договору щодо подальших планів щодо даного житла. Будівля була капітально відремонтована внаслідок використання спільних коштів подружжя та при цьому реконструкція будинковолодіння здійснювалася саме в період шлюбу їхнього шлюбу , тобто, з 06.10.1995 року по 2010 рік сторони перебували у шлюбі, реконструкція розпочалася в 1996 році, та продовжувалася до 2010 року.

Встановлено та підтверджено в судовому засіданні обставини суттєвого покращення будинковолодіння внаслідок його ремонту та переобладнання, в зв’язку з чим в цій частині не приймаються до уваги доводи відповідача та його представника про те, що спірний будинок АДРЕСА_1 є особистою власністю ОСОБА_2 та не може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя, виходячи з наступного.

Вказані обставини підтверджені - спеціалістами в галузі проведення будівельно - технічних досліджень та експертиз, які надані суду - це висновок №128-10 судового будівельно-технічної експертизи від 01.11.2010 року, за цифровими визначеннями якого, вбачається, що внаслідок проведеного капітального ремонту суттєво покращився стан житлового будинку з господарчими будівлями, збільшилась його вартість. Це вбачається, якщо брати до уваги - чи то будівельно -технічне дослідження, чи то висновок самої будівельно - технічної експертизи. Відповідно до висновку судового будівельно-технічного експертизи від 01.11.2010 року, ринкова вартість домоволодіння збільшилась та становить  238864 грн. (після капітального ремонту). Проведені з 1996 по 2010 р. будівельні та інші роботи на суму 135080 грн., що становить 56,55 % від загальної вартості домоволодіння. Сума збільшення вартості будинковолодіння після капітального ремонту становить 190814 грн. (том 1 а.с. 191-244).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини \ хвороба, навчання, догляд за дітьми, тощо \ самостійного заробітку. Відповідно до ст..62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Позов ОСОБА_1 в цій частині вимог повністю доведений, обгрунтований як на Законі, так і за фактичними обставинами справи, а тому підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає, що після проведення капітального ремонту домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, Покровського району, Дніпропетровської області. слід визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Позивачкою в ході судового розгляду справи було уточнено позовні вимоги, в яких вона не просила суд відступати від принципу рівності часток подружжя при поділі спільного сумісного їх майна, а тому це майно підлягає поділу по ? частині кожному з подружжя.

Сторонами був визнаний факт існування та вартості спірного майна, вказаного в розмірах та ціні у позовній заяві ОСОБА_1 поданій до суду 22.02.2011 року  у вигляді предметів обіходу, меблів та електроприладів, а тому вказане майно також підлягає поділу між сторонами.

Згідно висновку вартості торгівельного павільйону-бару за адресою смт. Покровське, вул. Пушкіна, 51а, його вартість становить 36182 грн. (том 1 а.с. 146-180).

Згідно висновку вартості житлового будинку за адресою смт. Покровське, вул. Падалки, 59а, його вартість становить 26173 грн. (том 2 а.с. 1-35).

В уточненій позовній заяві позивачка ставить питання про виділення їй майна на загальну суму 70105, 00 грн., а відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 249614,00 грн. Таким чином позивачка просить виділити їй майна на суму, значно меншу ніж відповідачу, що є менше ніж ? частина майна та не просить стягнення грошової компенсації. Однак згідно вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд не може виходити за межі позовних вимог. В зв’язку з наведеним позовні вимоги  ОСОБА_1 мають бути задоволені саме в розмірі, вказаному в позовній заяві.

Судом не приймаються до уваги доводи та твердження відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5 про те, що будівельні матеріали на будівлю спірних будинків були надані ОСОБА_2 його батьками або придбані за його власні кошти, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме товарними чеками на придбання будматеріалів, з яких видно, що будівельні матеріали були придбані в період шлюбу між сторонами (том 1 а.с. 86-87 тощо).

Також судом не приймаються до уваги твердження відповідача та його представника про те, що не підлягає поділу майно у вигляді предметів обіходу, меблів та електропристроїв в зв’язку з існуванням у відповідача боргів, які виникли в період існування шлюбу на суму 16725,11 грн., оскільки вартість виділеного майна ОСОБА_2 перевищує вартість виділеного майна ОСОБА_1 на суму 179509 грн. та покриває в своїй сукупності суму наявних у ОСОБА_2 боргів, які виникли в період шлюбу.

Також судом не приймаються до уваги твердження відповідача та його представника про те, що будівлі за адресами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 використовуються ОСОБА_2 в підприємницьких цілях, оскільки такі належні та допустимі докази суду надані не були, вказане майно зареєстроване за відповідачем як за фізичною особою.

Про необхідність відмови в задоволенні зустрічного позову суд виходить з того, що ОСОБА_2 не надано доказів належності металевих контейнерів ОСОБА_1, а надані ним копії договорів оренди торгівельного місця та копії довідки (том 1 а.с. 21-25) лише   свідчать про наявність договірних відносин як орендаря торгівельного місця під розміщення контейнерів між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 та не є доказом існування цих контейнерів та права власності на них за ОСОБА_1 Щодо поділу скутера також слід відмовити, оскільки сторонами не надано доказів придбання та існування вказаного скутера та належності його на праві приватної власності будь-кому зі сторін.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України слід розподілити судові витрати між сторонами.

В зв’язку з задоволенням позову ОСОБА_1 на її користь слід стягнути з ОСОБА_2 понесені нею судові витрати в сумі 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи в суді.

В зв’язку з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_2, понесені ним судові витрати слід віднести на нього.

          Керуючись ст.ст. 60,62.65,70 СК України, ст.ст. 10,11,27-31 ,88, 213-215 , 209-218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

          Визнати житловий будинок з господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 –спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

          Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в наступному порядку -

          Виділити та визнати за ОСОБА_1 право власності на:

          телевізор SAMSUNG –вартістю 1000 грн.;

          шафу –вартістю 1000 грн.;

          ДВД-програвач –вартістю 200 грн.;

          морозильну камеру NORD –вартістю 1000 грн.;

          морозильну камеру для морозива –вартістю 1000 грн.;

          холодильник АТЛАНТ – вартістю 800 грн.;

          мікрохвильову піч SAMSUNG –вартістю 300 грн.;

          електродуховку –вартістю 150 грн.;

          кухонний гарнітур –вартістю 700 грн.;

          кухонний м’який куток –вартістю 400 грн.;

          дитячі меблі (письмовий стіл, шафа, полиця) –вартістю 1200 грн.;

          нежитлову будівлю магазину, за адресою: АДРЕСА_2 –вартістю 36182,00 грн..

          житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_3 –вартістю 26173,00 грн..

          А всього майна на суму 70105, 00 грн..

          Виділити та визнати за ОСОБА_2 право власності на:

          житловий будинок з господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 –вартістю 238864 грн..

          меблеву стінку –вартістю 1000 грн.;

          м’який куток –вартістю 1500 грн.;

          шафу –вартістю 1000 грн.;

          дошку для прасування –вартістю 50 грн.;

          журнальний стіл –вартістю 100 грн.;

          кровать –вартістю 600 грн.;

          кондиціонер SAMSUNG –вартістю 800 грн.;

          телевізор LG –вартістю 400 грн.;

          супутникову антену – вартістю 800 грн.;

          морозильну камеру для морозива –вартістю 1000 грн.;

          холодильник МІНСК –вартістю 800 грн.;

          мікрохвильову піч –вартістю 200 грн.

          музичний центр –вартістю 500 грн.;

          кухонний стіл –вартістю 200 грн.;

          м’які стільці (3 шт.) –вартістю 150 грн.;

          диван кухонний –вартістю 300 грн.;

          кухонна витяжка –вартістю 350 грн.;

          пральна машина автомат VIRPUL –вартістю 1000 грн.;

          А всього майна на суму –249614,00 грн..

          Зобов’язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 наступне майно:

          телевізор SAMSUNG –вартістю 1000 грн.;

          шафу –вартістю 1000 грн.;

          ДВД-програвач –вартістю 200 грн.;

          морозильну камеру NORD –вартістю 1000 грн.;

          морозильну камеру для морозива –вартістю 1000 грн.;

          холодильник АТЛАНТ – вартістю 800 грн.;

          мікрохвильову піч SAMSUNG –вартістю 300 грн.;

          електродуховку –вартістю 150 грн.;

          кухонний гарнітур –вартістю 700 грн.;

          кухонний м’який куток –вартістю 400 грн.;

          дитячі меблі (письмовий стіл, шафа, полиця) –вартістю 1200 грн.          

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя – відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, а саме: 1700 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.

          Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 10-ти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції.

Суддя:К. С. Лукінова