Справа № 2а-9068/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2011 року. Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.
за участю секретаря: Кривоносової І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси про визнання нечинним рішення про застосування штрафних фінансових санкцій № 0000177171 від 11.06.2010 року,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси, в якому зазначив, що прийняте 11.06.2010р.на підставі акту перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000177171 суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що перевірка, за наслідками якої винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій проведена з порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок, а саме: перевірка проведена не за місцем знаходження суб’єкта господарювання; згідно направлення на перевірку остання мала відбутися у період з 30.04.2010р. по 18.05.2010р., в той час як фактично здійснена з 30.04.2009р. по 31.05.2010р., тобто понад 1 рік із продовженням строку перевірки на 5 днів; не надано повідомлення про продовження строків проведення перевірки; період, за який зроблено перевірку діяльності позивача визначено самостійно на власний розсуд посадовою особою; позивач для підписання акту перевірки не запрошувався; перевірку здійснено особою, в компетенцію якої не входило право на здійснення перевірок за направленням ДПІ у Суворовському районі міста Одеси. Окрім того позивач зазначив, що під час проведення перевірки перевіряючою не бралися до уваги книги обліку доходів та витрат у кількості 6 штук, не пропонувалося надати пояснення з цього приводу, внаслідок чого неправомірно зроблено висновок про те, що позивачем не ведеться книга обліку доходів та втрат.
У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що фахівцем ДПА в Одеській області відповідно до Закону України «Про державну податкову службу»на підставі направлення №463/17-1 від 30.04.2010 року, плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання на 2 квартал 2010 року була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності СПД-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009 року. В ході передвіки встановлено порушення п.2.6 ст.2, п.1.2 ст. 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та п. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», у зв’язку з чим до позивача була застосована штрафна санкція у п’ятикратному розмірі не оприбуткованої суми (937183,00*5).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, допитавши свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд встановив наступні обставини та факти.
08.11.2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради було зареєстровано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, номер включення відомостей про ФОП до ЄДР № 2 5556 000 0000 003782, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.10).
На підставі направлення № 463/17-1 від 30.04.2010 року та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування та аудиту фізичних осіб ДПА в Одеській області податковим інспектором 1 рангу ОСОБА_2 було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.
За результатами перевірки було складено акт №3002/17-1/НОМЕР_2 від 31.05.2010р., відповідно до висновків якого відповідачем порушено:
- п.2.6 ст.2,п.1.2. ст1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, СПД-ФО ОСОБА_1 не здійснював облік оприбуткування готівки в Книзі обліку доходів та витрат протягом 2007-2009рр. в загальній сумі 937183 грн.
- п.4 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»з врахуванням п. 8 «Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку»затвердженого наказом ДПА України №599 від 29.10.1999 року, суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 не здійснював облік доходів та витрат та не вів книги обліку доходів та витрат по формі №10.
На підставі вищезазначеного акту, в якому зафіксовані виявлені порушення, позивачем прийнято рішення № 0000177171 від 11.06.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4685915,00 грн. (а.с.11).
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся зі скаргою до ДПА в Одеській області, яка рішенням ДПА в Одеській області від 19.08.2010 року залишена без задоволення, а рішення № 0000177171 від 11.06.2010р. –без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати його нечинним.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, допитавши свідків ОСОБА_2та ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Частина 2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виключно законами України встановлюється система оподаткування.
Відповідно ст. 11-1 Закону України Про державну податкову службу в Україні" № 509-XII від 04.12.1990р. (стаття чинна на момент виникнення спірних правовідносин), плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Як вбачається з матеріалів справи, направлення про проведення документальної планової виїзної перевірки №463/17-1 від 30.04.2010 року вручено під розпис довіреній особі позивача ОСОБА_3. Перевірку проведено з відома довіреної особи позивача - ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 15.01.2010 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованою в реєстрі за №64.
На адресу позивача було направлено повідомлення №73/17-1 від 25.03.2010р., в якому пропонувалось надати всі необхідні для проведення перевірки документи. Зазначене повідомлення отримано позивачем 27.03.2010 року, про що свідчить корінець повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до наказу №219 від 17 травня 2010 року продовжено термін проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 з 19.05.2010 року по 26.05.2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 31.05.2010 року №3002/17-1/НОМЕР_2 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.07.2007р. по 31.12.2009р.»
Відповідно п. 4.7. Наказу Державної податкової адміністрації № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" від 10.08.2005р., у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання, що перевірений, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови. Акт відмови підписується не менш як трьома службовими особами. При цьому в акті відмови від підпису необхідно зазначити про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) керівника і головного бухгалтера суб'єкта господарювання із змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платника податків. Акт відмови від підпису в день його складання реєструється у єдиному спеціальному журналі органу державної податкової служби.
З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не з’явився для підписання акту перевірки, посадовими особами ДПА в Одеській області було складено акт відмови від підпису №676/17-1 від 31.05.2010р.
Таким чином, посилання позивача на порушення процедури проведення перевірки не беруться судом до уваги, оскільки орган державної податкової служби діяв з використанням повноваження з метою, якою це повноваження надано.
В судовому засіданні встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_1 в період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року здійснював оптово-роздрібну торгівлю товарами легкої промисловості. Оподаткування одержаних від здійснення господарської діяльності доходів здійснював на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку. Звіти платника єдиного податку до ДПІ у Суворовському районі міста Одеси надавалися своєчасно.
Відповідно п.4 Указу Президента України № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р., спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Відповідно п.1.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року, (надалі Положення №637) книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат встановлено Державною податковою адміністрацією України.
Згідно п. 4 Указу Президента України № 727/98, форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Пунктами 1 та 5 Порядку ведення книги обліку доходів та витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26 вересня 2001 року визначено, що книга обліку доходів і витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).
Суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Пунктом 8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року, встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів та витрат згідно з додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року №12, при цьому обов’язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід».
Проаналізувавши вказані норми закону, суд приходить до висновку, що для суб’єктів підприємницької діяльності-платників єдиного податку оприбуткуванням готівки є відображення у книзі обліку доходів та витрат по ф. 310 повної суми фактичних надходжень готівкових коштів.
Відповідно до п.п.1.2 ст.1 Положення №637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Частинами 1,2 п. 2.6. Положення №637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Усі надходження і видача готівки в національній валюті відображається у касовій книзі.
Перевіркою встановлено, що позивачем за перевіряємий період не велася книга обліку доходів та витрат, чим порушено п.4 указу Президента України №727/98 та не здійснювалося оприбуткування готівки в книзі обліку доходів та витрат, чим порушено п.2.6 Положення № 637.
Судом не приймаються до уваги твердження представника позивача стовно того, що під час перевірки позивачем надавалися Книги обліку доходів та витрат по ф. №10 з огляду на наступне.
Наявний в матеріалах справи опис документів, наданих до перевірки не підтверджує надання Книг обліку доходів та витрат позивачем, оскільки в переліку наданих документів останні відсутні. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 зазначила, що під час проведення перевірки неодноразово пропонувалося позивачу надати Книги обліку доходів та витрат по ф. №10 для підтвердження оприбуткування готівки за період 2007-2009 рр. у загальній сумі 937183 грн., проте вони так і не були надані позивачем.
Окрім того, з оглянутих у судовому засіданні оригіналів Книг обліку доходів та витрат, вбачається, що 5 з них не стосуються перевіряємого періоду, Книга обліку доходів та витрат №2190 від 16.11.2004 року не заповнена належним чином (не заповнені графи, які повинні бути заповнені), не містить реєстраційного номеру органу ДПС. В зв’язку з зазначеним, остання не є підтвердженням оприбуткування ФОП ОСОБА_1 готівки в сумі 937183,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що податковий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції. Під час розгляду справи судом не встановлено порушення законодавства з боку податкового органу по суті висновків акту перевірки, а відтак суд не знаходить підстав для визнання протиправним оскаржуваного рішення.
Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати нечинним рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій, яке є актом індивідуальної дії. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу ст.ст.105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. У тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність, позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та неправомірними, отже такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ: У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси, - відмовити в повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 15 квітня 2011 року .
/ Суддя/підпис/:
З оригіналом згідно:
Суддя: