АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22-а-993/11  23.03.2011  23.03.2011

   Справа № 22 а-993/11                                                                   Головуючий у першій інстанції Крутій Ю.П.

Категорія: 70                                                                        Доповідач апеляційного суду Галущенко О.І.

ПОСТАНОВА

іменем     України

23 березня 2011 року.                                                    м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Галущенка О.І.,

суддів: Кутової Т.З., Шолох З.Л..

при секретарі судового засідання : Богуславській О.М.

за участю позивача ОСОБА_3,

                   розглянула в судовому засіданні адміністративну справу

за апеляційною скаргою

управління Пенсійного фонду України в Ленінському  районі  м. Миколаєва

(далі – УПФ)

на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2009 р. по справі за позовами ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6  до УПФ про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2009 р. позивачі звернулися в суд з позовами до УПФ, в яких просили поновити строк звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування їм як особам, які мають правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада  2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 р. по вересень 2008 р., зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити спірне підвищення за вказаний період та в подальшому.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2009 р. позови задоволені частково.

Визнано протиправною бездіяльність УПФ щодо не нарахування та виплати позивачам підвищення до пенсії як дитині війни. Зобов’язано УПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачам за періоди з 02 квітня по 31 грудня 2006 р., 09 липня по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня по 31 грудня 2008 р., однак без вказівки про підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком за розміром, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р. ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон від  9 липня 2003 р.).В іншій частині в задоволенні позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачі отримують пенсію та належать до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

           Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

           Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2006 р.

            До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. не приймав рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.

В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.

Однак, підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.

Тоді як, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

                   Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

                   Тому УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Таким чином, в межах позовних вимог право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з  9 липня до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

        Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, повно та всебічно дослідив обставини спору, належно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, у порушення вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. не здійснило відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), чим і допустило протиправну бездіяльність.

        В той же час, суд не врахував, що за 2006 рік включно правових підстав для здійснення перерахунку та виплати пенсії у розмірі, якого вимагають позивачі УПФ не мало.

       Зазначене свідчить про наявність порушення, яке відповідно до положень ст. 202 КАС України,  тягне скасування рішення в цій частині вимог та ухвалення нового про відмову у здійсненні перерахунку за 2006 р.

     Крім того, покладаючи обов’язок щодо проведення перерахунку та виплати допомоги  суд не  зазначив розміру пенсії, з якого слід виходити при здійсненні цих дій, відповідно до положень  ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р.

           Встановлене є підставою для зміни постанови суду та доповнення її вказівкою про те, що перерахунок та виплата пенсії має здійснюватися у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

В іншій частині постанова відповідає вимогам закону і має бути залишена без зміни.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям     війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків  не є предметом цього спору.

Проблеми надання бюджетних коштів УПФУ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і  тому судом не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість цільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.          

Керуючись ст. ст.  198, 202, 207 України, колегія суддів,

                                                постановила :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі   м. Миколаєва – задовольнити частково.

Постанову Ленінського  районного суду  м. Миколаєва від 08 вересня 2009 р. в  частині покладення обов’язку на Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підвищення до пенсії як дитині війни за 2006 р. – скасувати і постановити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цієї частини вимог .          

Доповнити резолютивну частину постанови вказівкою на те, що перерахунок та виплата ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підвищення до пенсії як дитині війни у період з 09 липня по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня по 31 грудня 2008р.  здійснюється у розмірі 30%  від мінімальної пенсії за віком.

В іншій частині постанову місцевого суду залишити без змін.

  Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

  Постанова суду складена в повному обсязі 24 березня 2011 року.

Головуючий:                 

          Судді: