АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22-а-928/11 16.03.2011 16.03.2011
Справа №22а-928/11 Головуючий у першій інстанції Алєйніков В.О.
Категорія 70 Доповідач в апеляційній інстанції Галущенко О.І.
ПОСТАНОВА
іменем України
16 березня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Галущенко О.І..
суддів Шолох З.Л. та Кутової Т.З.
із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – ГУ ПФУ) на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2010 р. за позовом ОСОБА_3 до ГУ УПФ, Миколаївського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав свобод та інтересів та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва перерахувати йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. ,,Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 р. по 31 грудня 2007 р. і забезпечити виплату заборгованості.
Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплати спірне підвищення з 01 січня 2006 року по день ухвалення судового рішення по справі.
Ухвалою суду від 09 червня 2010 року замінено неналежного відповідача у справі з Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на належних – ГУ ПФУ та Миколаївський обласний військовий комісаріат.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2010 р. позов задоволено частково. Зобов’язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок пенсії позивачу з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. та провести відповідні виплати з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за розміром, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р. ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон від 9 липня 2003 р.). В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами на заперечувалось, що позивач отримує пенсію та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з п. 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. на цей рік зупинено.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключено п. 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, протягом 2006 р. Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік". А тому пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., у 2006 р. запроваджені не були.
В свою чергу, п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 р. дії ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Що стосується нарахування підвищення пенсії за 2008 рік, то підпунктом 2 п. 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 р. ,,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) вказані зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Після чого положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. знову почали діяти в їх первинній редакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Окрім цього, статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” та статтею 70 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік”, Кабінету Міністрів надано право в 2009 р. та в 2010 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 - 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р.
Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, повно та всебічно дослідив обставини спору, належно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, у порушення вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. не здійснило відповідні перерахування за той період, коли дія цієї норми не була зупинена, чим і допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд задовольнив позовні вимоги частково.
Крім того, суд першої інстанції, враховуючи вік та стан здоров’я позивача, а також те, що порушення прав позивача мало триваючий характер, дійшов вірного висновку про можливість поновлення процесуального строку звернення до суду.
Однак, суд визначивши обов’язок ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р, не зазначив кінцеву дату цих щомісячних платежів.
Викладене є підставою для зміни постанови суду в цій частині шляхом уточнення кінцевої дати періоду, за який відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивача, якою є дата ухвалення постанови судом першої інстанції – 15 червня 2010 року.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на не визначення законодавчо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись спірне підвищення до пенсії, то розрахунок необхідно проводити, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 201, 207 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити частково.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2010 р. змінити.
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 15 червня 2010 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині вказану постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: