АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22-ц-922/11 06.04.2011 06.04.2011
Справа №22 ц 922/ 2011 р. Головуюча першої інстанції: Тихонова Н.С.
Категорія-30 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
06 квітня 2011 р., м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Ямкової О.О.
Шолох З.Л.
із секретарем
судового засідання: Голубкіною О.О.
за участю:
позивача- ОСОБА_5
відповідачки - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_4 на заочне рішення Ленінського районного суду Миколаєва від 22.11.2010 р. за
позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання угоди такою, що відбулася та стягнення боргу і відшкодування моральної шкоди.
встановила:
13.10.2010 р. ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання угоди такою, що відбулася та стягнення боргу і відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що уклав з ОСОБА_4 усну угоду про надання юридичних послуг.
Відповідачка своєчасно не приступила до виконання договору і відмовляється повернути йому сплачені на її виконання кошти у розмірі 2000 грн.
Посилаючись на ці обставини позивач просив про стягнення 2000 грн. боргу, стягнення моральної шкоди та визнання угоди такою, що відбулася.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22.11.2010 р. позов задоволено частково.
Постановлено про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача 2000 грн. в рахунок боргу та 171 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення, посилаючись на необгрунтованність висновків суду, та неналежне дослідження обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до правил ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом.
У письмовій формі, згідно з приписами ст. 208 ЦК України, слід вчиняти зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою або правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
З матеріалів справи вбачається, що у травні 2010 р. ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_4 усний договір за яким довірителька мала від його імені і за його рахунок виконати юридичні послуги, зокрема, надати усну юридичну консультацію, скласти текст зустрічної позовної заяви та представляти його інтереси в суді у цивільній справі за пред’явленим до ОСОБА_5 та інших осіб позову ВАТ КБ «Надра» про стягнення боргу за кредитним договором.
Укладення такого договору підтверджується поясненнями позивача, постановою про відмову у порушенні кримінальної справи та даними аудіозапису ( а.с.6, 8).
Останнім доказом підтверджується також факт отримання ОСОБА_4 2000 грн. в рахунок виконання угоди від ОСОБА_5
Існування такої угоди підтверджується також змістом заяви про перегляд заочного рішення, запереченнями на позовну заяву, апеляційною скаргою та текстом зустрічної позовної заяви, наданою ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції з квитанцією про отримання юридичною фірмою ТОВ «ЮА Консенсус» 200 грн. в рахунок часткового виконання угоди.
З цих же доказів вбачається, що ОСОБА_4 відмовилась від виконання угоди в частині представництва інтересів ОСОБА_5 в суді.
Ухвалюючи рішення суд не в повній мірі врахував зазначені обставини справи, а тому його висновок щодо розміру завданих ОСОБА_5 збитків у зв’язку з неналежним виконанням угоди, суперечить наданим доказам, що тягне зміну рішення, відповідно до приписів ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Змінюючи рішення, колегія судді виходить з таких установлених фактів та вимог закону.
Відповідно до положень ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину не має своїм наслідком його недійсність.
В той же час, це не позбавляє сторони права доводити існування угоди та факту передачі грошей на її виконання письмовими доказами, засобами аудіозапису та іншими доказами, за виключенням свідчень свідків.
Даними аудіозапису та технічним записом фіксації судового засідання під час якого був прослуханий аудіозапис встановлено, що відповідачка склала позовну заяву, дала ОСОБА_5 юридичну консультацію та отримала від нього 2000 грн. в рахунок виконання угоди.
Частину отриманих грошей у розмірі 200 грн. передала для оприбуткування до каси ТОВ «ЮА Консенсус», а іншу частину грошей привласнила, відмовившись від подальшого виконання угоди в частині представництва його інтересів суді.
Відповідно до приписів ст. ст. 525,526, 530 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Збитки, завдані неналежним виконанням зобов’язання, згідно з вимогами ст. 623 ЦК України підлягають відшкодуванню винною особою.
Оскільки відповідачка відмовилась в односторонньому порядку від виконання угоди, то вона має повернути отримані нею кошти у розмірі 1800 грн.
Оскільки вимог до ТОВ «ЮА «Консенсус» щодо повернення 200 гр. або неповноти наданих послуг чи їх якості позивач не пред’являв, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги про отримання від ОСОБА_5 лише 200 грн. не заслуговують на увагу, оскільки висновки суду про отримання ОСОБА_4 2000 грн. підтверджуються доказами, які визнані судом достовірними.
Належність та допустимість цих доказів відповідачкою не оспорена в установленому законом порядку.
Безпідставними є також посилання на те, що ОСОБА_5 уклав договір з ТОВ ЮА Консенсус», яке і має відповідати за позовом, оскільки належними доказами встановлено, що домовленість про надання юридичних послуг мала місце між позивачем і відповідачкою та, що саме остання отримала гроші на її виконання, не оприбуткувавши їх у касі Товариства.
Наданий до суду апеляційної інстанції договір-доручення від 11.06.2010 р. стосується інших правовідносин, які не пов’язані з представництвом ОСОБА_4 інтересів ОСОБА_5 в суді щодо пред’явленого до нього позову.
Доказів того, що ОСОБА_5 видавав Товариству інші доручення при судовому розгляді не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнити частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду Миколаєва від 22.11.2010 р. – змінити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1800 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: О.О. Ямкова
З.Л. Шолох